4.3.4. Особливості розроблення омis

Оскільки розроблення систем корпоративної пам’яті – це, на­самперед, програмний проект, то для нього застосовують традиційні технології розроблення великих програмних сис­тем. У кожному програмному проекті першим кроком у роз­робленні є аналіз вимог, у якому мають бути знайдені відповіді на такі запитання:

• Які завдання повинні підтримуватися?

• Яка інформація необхідна, щоб вирішити ці завдання?

• Який тип підтримки хочуть користувачі?

• Який рівень витрат на розроблення?

• Яких змін очікувати в майбутньому?

Шукаючи відповіді на ці запитання, варто враховувати таке.

1. Людський фактор. Основна причина невдач ранніх відо­мих проектів OMIS полягала в тому, що розроблювачі ігнорува­ли реальні потреби, здатності й цілі користувачів системи.

2. Аналіз вартості. По-перше, ядро проекту має орієнтува­тися на критичні процеси, що “страждають” від нестачі інформаційної під­тримки. По-друге, не треба перевантажувати початкову систему за­надто великою кількістю послуг, які мо­жуть бути бажаними, але не передбачають швидкого повернення інвестицій.

3. Еволюція знань. Електронна підтримка особливо цінна в галузях, що піддаються швидким змінам, тому що на таких підпри­ємствах важко забезпечити доступ до оперативної су­часної інформації. У системах OMIS часто використовують різні нові технології опрацю­вання знань, що не мають покищо загальноприйнятих слов’янсько­мовних термінів і пов’язані з одержанням нового знання в результаті аналізу даних, напри­клад “відкриття або розвідка знань” (Knowledge Discovery) і “видобування даних” (Data Mining). Розвідка знань – це новий напрям, що швидко розвивається і який займаєть­ся “нетри­віальним видобуванням точної, раніше невідомої й потенційно корисної інформації з даних”. У методах розвідки даних викорис­товують різні підходи до аналізу текс­ту й числових даних, плюс спеціальний інструментарій ста­тистичного аналізу.

4. Чутливість до контексту для природно-мовних запитів. Сис­тема повинна “розуміти” контекст запитувачів. Наприклад, вона повинна розрізняти терміни “розмноження тварин” і “роз­множення документів”.

5. Гнучкість. Система повинна мати можливість опрацьо­вувати знання в різній формі й з різних тем у контексті робо­ти певного підприємства.

6. Інтелектуальність. Система повинна нагромаджувати інфор­мацію про своїх користувачів і про знання, які вона одер­жує під час роботи. Отже, з часом її можливість “продумано” надавати користу­вачам знання повинна вдосконалюватися.

До останнього часу у процесі розроблення ОМІS залишається багато дослідницьких питань.

• Проблема узагальнення моделей даних, словників по­нять або тезаурусів, онтології. Підстава для об’єднаної експлуатації даних, документів і формального знання – побу­дова об’єднаних метамо­делей даних і знань. Корисними були б процедури автоматичного породження тезауруса з наявних масивів документів. Об’єднана онтологія/тезаурус може вико­ристовуватися, щоб поліпшити по­шук, фільтрацію й маршру­тизацію документів.

• Проблема об’єднання логічного висновку й інформацій­ного по­шуку. Об’єднана експлуатація формальних і нефор­мальних подань знань і даних – це послідовне зближення логічних методів і методів інформаційного пошуку й індек­сації даних.

• З’єднання ділових процесів і керування знаннями. Оста­точна мета полягає в тому, щоб виявляти інформаційну потре­бу протягом ви­конання виробничого процесу й визначати до­речне знання у специфічному контексті завдання. Перший прагматичний крок у цьому напрямі описано у роботі [137], де автори пропонують викорис­товувати інформацію контексту завдання для інформацій­ної фільтрації.

Корпоративна пам’ять інтегрує знання, щоб у вирішенні но­вих завдань спертися на попередньо нагромаджений досвід. От­же, можна уникати повторення помилок, досвід може розши­рюватися систе­матично й інформаційноємні процеси роботи можуть бути виконані ефективнішими способами. На відміну від експертних систем, первинна мета систем ОМІS – не підтримка одного специфічного зав­дання, а краща експлуа­тація необхідного загального ресурсу – знань.

Зараз існує значний інтерес до КМ із боку промислових компаній, які усвідомлюють високий прикладний потенціал корпора­тивної пам’яті для вирішення багатьох практичних завдань опрацю­вання інформації. З іншого боку, небагато про­ектів розвиваються до стадії прототипу, що очевидно показує, що компанії намагаються уникати витрат і ризику вкладення капіталу в нові технології, які ще маловідомі.