Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 раздел Раздача.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
17.08.2019
Размер:
262.66 Кб
Скачать

2. Класифікація товарів як метод товарознавства у зовнішньоекономічних відносинах.

2.1 Класифікація як метод товарознавства

Товар це багатомірне поняття, що складається із сукупності багатьох властивостей. Товар є матеріальною цінністю й розподіляється шляхом купівлі та продажу.

Товар як предмет комерційної діяльності є об'єктом особливої наукової дисципліни товарознавства.

Товарознавство це комплексна наукова дисципліна, яка займається цілеспрямованою діяльністю з вивчення споживчої вартості товарів, формування асортиментів та якості товарів, забезпечення умов їхнього зберігання.

Завдання товарознавства досить тісно пов’язані з основними завданнями митної служби здійсненням ефективного контролю за ввезенням і вивезення товарів із країни. Під час ввезення на територію України або вивезення товарів з її території здійснюєтьсяться товарознавча експертиза, мета якої полягає у визначенні відповідності товарів до супровідній документації, веденні статистики, захисті економіки держави та прав споживачів.

Постійно зростаючі обсяги перевезень та номенклатура товарів ускладнюють роботу митних органів. Щоб уникнути плутанини з ідентифікацію товарів, їх поділяють на групи за певними ознаками, класифікують.

Класифікація це поділ безлічі об'єктів на підмножини за подібністю або відмінністю відповідно до прийнятих методів.

2.2 Принципи створення класифікації

Відомо, що основна мета (і головна корисна функція) класифікації забезпечення однозначного місця для кожного з класифікованих об'єктів, яке легко визначається. Слід зазначити, що ця функція повинна однаково добре виконуватися при двох основних видах використання класифікації: розміщенні нового об'єкта в класифікованому масиві та знаходженні конкретного об'єкта в цьому масиві. Усе це потребує особливої ретельності у виборі принципів, підстав логічного розподілу, які повинні однозначно розумітися як людиною, що наповнює класифікацію новими об'єктами, так і тим, хто розшукує потрібний об'єкт у класифікаційному масиві.

Дамо визначення основним поняттям:

Класифікатор це система осередків і зв'язків між ними, що в сукупності є базовою для систематизації всіх варіантів об'єктів розподілу по цих осередках.

Класифікування це процес наповнення класифікатора змістом, тобто описами конкретних об'єктів.

Розрізняють два різновиди методу класифікації:

  1. Ієрархічний метод послідовний поділ множини об'єктів на підлеглі класифікаційні угруповання. Відмінна риса цього методу – це тісний зв'язок між окремими класами. При ієрархічному методі об’єкти поділяються на угрупування за основними спільними ознаками. Поділ виконується за рівнями, де кожен рівень класифікації об’єднує чи відокремлює об’єкти за спільністю або відмінністю ознак. Розходження між угрупованнями полягає в різних ознаках.

Кількість ознак та рівнів визначає глибину класифікації. Глибина класифікації теоретично нескінченна, але на практиці така класифікація може бути надто громіздкою й заплутаною. Зазвичай кількість рівнів класифікацій при ієрархічному поділі не перевищує 10-ти, а на нижніх рівнях спостерігається дублювання за ознаками. Переваги ієрархічного методу: можливість виділення об'єктів за спільністю й подібністю ознак на одному та різних рівнях, висока інформаційна насиченість. Недоліки при великій глибині: надмірна громіздкість, високі (іноді не обґрунтовані) витрати, складність застосування; при невеликій глибині: інформаційна недостатність, неповне охоплення об'єктів та ознак.

2. Фасетний метод паралельний поділ множини об'єктів на незалежні класифікаційні угруповання. Особливістю цього методу є те, що різні ознаки не пов'язані між собою. Фасетна система відрізняється гнучкістю, можливістю обмежувати кількість ознак й угруповань, що створює певну зручність при її використання. Разом з тим її інформаційна ємність може бути збільшена шляхом виділення загальних і окремих класифікаційних угруповань.

Переваги фасетного методу гнучкість системи, зручність використання, можливості обмеження кількості ознак без втрати достатності охоплення об'єктів. До недоліків відноситься неможливість виділення спільних і відмінних характеристик об’єктів у різних класифікаційних угрупованнях.

Питання: „Чи є межа глибини класифікатора, скільки ступенів або етапів логічного розподілу має бути реалізовано в класифікаторі?” – має глибокий практичний зміст. Кількісна межа активного сприйняття й аналізу користувачем масиву об'єктів (зокрема, масиву осередків класифікатора) сім; при п'ятьох об'єктах мозок працює комфортно, зовсім без напруги (без утоми й помилок); при трьох об'єктах операція вибору відбувається майже автоматично, тобто без особливих розмірковувань. Враховуючи те, що навігація в класифікаторі зводиться саме до операції вибору на кожному з етапів логічного розподілу, можна сформулювати просте правило: на кожному рівні ієрархічного класифікатора повинно бути від трьох до семи осередків, тобто кожна з операцій поділу повинна „розкладати” родове поняття на 3-7 видових. У такому класифікаторі легко працювати як операторові, так і користувачеві.

Ця кількісна умова може здатися важкою для реалізації, однак легко переконатися, що на практиці масив будь-яких об'єктів, кількість яких перевищує 7-15, нескладно розділити на дві-три групи за легко визначуваними загальними ознаками, тобто реалізувати логічний поділ цього масиву.

У більшості випадків вихідною позицією при створенні класифікатора є наявність масиву несистематизованих варіантів певного об'єкта (членів нижнього поверху майбутньої класифікації) та усвідомлення узагальненої назви об'єкта класифікації (тобто верхонього рівня класифікатора). Інакше кажучи, є вершина класифікатора й неорганізована маса варіантів об'єкта, що класифікується. Втім, часто ця неорганізована маса містить ще й багато стороннього для даної класифікації матеріалу. Стороннім може виявитися варіант будь-якої з її підсистем. Тому фільтруючим питанням для кожного з конкретних варіантів є: „Чи є варіант системою або це щось інше?” Відсіявши всі об'єкти, які не відносяться до даної класифікації, відсіяну множину, що залишилася, можна використати для побудови класифікації.

Так історично склалося, що класифікування об’єктів зазвичай здійснюється за допомогою ієрархічного методу. Більшість відомих класифікаторів, зокрема й усі товарні, мають саме ієрархічну будову. Проте всі товарні класифікатори мають лише більшою мірою ієрархічну будову, на нижніх рівнях класифікаторів часто наявний фасетний поділ, і це дещо ускладнює роботу з класифікаторами. Перехід на нижніх рівнях класифікацій до фасетного методу зумовлений постійним збільшенням кількості найменувань товарів, а однозначне віднесення їх до певної групи не завжди є можливим. Тому на нижніх рівнях резервують місця для нових позицій товарів. Для товарів, які мають ознаки декількох груп, вибирають головну ознаку чи найбільш вагому, у примітках наводяться пояснення, чому дані товари внесені саме в цю групу. Верхні рівні класифікатора залишаються незмінними, тобто структура залишається жорстко ієрархічною.

Товарна номенклатура – це сукупність найменувань товарів, з якими під час виконання своїх обов’язків працюють митні служби та суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності. Номенклатура (від латинської – „перелік”) – це система (сукупність) найменувань назв, термінів, що використовуються в будь-якій галузі суспільних взаємовідносин, тобто це система абстрактних та умовних символів, яка має створити максимальні зручності, з практичної точки зору, для характеристики предметів.

Оскільки товар є предметом зовнішньоторговельної діяльності, яка реєструється митними органами, товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТНЗЕД) є дуже важливою системою в митній справі. ТНЗЕД – це класифікатор товарів, які є цікавими для певної кількості держав у їх зовнішньоторгівельних відносинах. У товарному класифікаторі кожному товару відведено конкретне місце та присвоєний індивідуальний код, який складається з цифр, літер або цифрово-літерних комбінацій. Класифікування товарів за допомогою товарної номенклатури дає можливість: кодувати товари, здійснювати митні економічні операції, а також досліджувати товарну структуру зовнішньої торгівлі.

Детальний перелік товарів у товарній номенклатурі (товарному класифікаторі) розподіляється залежно від мети класифікування та за особливими ознаками поділу.

Ознаки класифікації це властивості або характеристики товару за якими характеризується класифікація (призначення; сировинні, технологічні, рецептурні, компонентні, структурні ознаки).