20

Лекція 15. Предмет, метод і функції макроекономіки. Макроекономічні показники в системі національних рахунків.

1. Предмет макроекономіки.

2. Макроекономічний аналіз як інструмент пізнання. Функції макроекономіки.

3. Основні макроекономічні показники: національний обсяг виробництва, загальний рівень цін, зайнятість.

4. Система національних рахунків (СНР) як нормативна база макроекономічного рахівництва.

1. Предмет макроекономіки.

Макроекономіка являє собою частину економічної теорії, що вивчає економічні відношення, категорії, закони і закономірності, що виявляються в національній економіці і на міждержавному рівні.

Основи макроекономіки були закладені Джоном Мейнардом Кейнсом. Як самостійний науковий напрямок макроекономіка стала формуватися з початку 30-х років ХХ сторіччя, у той час як формування мікроекономіки відноситься до останньої третини 19 сторіччя. На відміну від мікроекономіки, що аналізує поведінку окремих елементів і структур, таких як фірми, банки, галузі виробництва, макроекономіка розглядає поведінку не конкретних господарських одиниць, а їх сукупність. Макроекономіка має справу з властивостями економічної системи як єдиного цілого, вивчає чинники і результати розвитку економіки країни в цілому.

Так само як і мікроекономіка, макроекономіка ґрунтується на двох фундаментальних фактах. Перше, матеріальні потреби людей необмежені. Друге, економічні ресурси, тобто засоби для виробництва товарів і послуг знаходяться в обмеженому обсязі. Обмеженість ресурсів означає незбалансованість між необмеженими потребами і відносно обмеженими засобами, що забезпечують задоволення цих потреб. Жодне суспільство не має достатньо ресурсів для виробництва такого обсягу товарів і послуг, що бажають його громадяни. Тому обмеженість ресурсів породжує вибір. Якщо ми не можемо мати усе, що бажаємо, доводиться вибрати те, що найбільш необхідно. Отже, як окрема людина, так і суспільство в цілому повинні постійно здійснювати вибір щодо того, як використовувати доступні для них обмежені ресурси.

Економічна система – це певний спосіб організації національної економіки.

Національна економіка в одній країні істотно відрізняється від національної економіки в іншій країні, у залежності від виробничих відносин, сформованих між різноманітними економічними суб'єктами.

В основі розбіжностей економічних систем лежить:

1. Механізм узгодження діяльності суб'єктів господарської діяльності.

2. Механізм реалізації власності на чинники виробництва і вироблені блага.

3. Механізм розподілу і перерозподілу створеного національного продукту.

Об'єктом макроекономіки є економічна система на рівні національного господарства.

Суб'єктом економіки є будь-яка окрема самостійно діюча в економіці одиниця. Відносини між суб'єктами, зв'язки між ними завжди упорядковані, організовані, скоординовані тим або іншим чином. У національній економіці економічними суб'єктами є домогосподарства, фірми і держава.

Домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з одного або більше людей, що володіють ресурсами, забезпечує ними економіку і використовує здобуті за це прибутки для одержання товарів і послуг, з метою задоволення матеріальних потреб.

Фірма – це економічний суб'єкт, що використовує одержані у домогосподарств ресурси для виробництва товарів і послуг, а також управляє одним або декількома підприємствами.

Держава – форму правове середовище в країні, перерозподіляє прибутки, забезпечує населення суспільними товарами і послугами.

В даний час відомі два основних способи координації відносин економічних суб'єктів: ринковий і централізований.

Виділяють ринкову економіку вільної конкуренції – характеризується пануванням приватної власності, відсутністю втручання з боку держави в діяльність суб'єктів господарювання.

Командна економіка – усі рішення, що стосуються виробництва і розподілу продукту, ухвалюються центром, переважає державна форма власності і централізоване планування.

Змішана економіка – основана на поєднанні різних форм господарювання і видів власності.

Традиційна економіка – характерна для відсталих в економічному відношенні країн, ґрунтується на звичаях і традиціях.

Найбільш ефективною є змішана економічна система. Проте і серед змішаної економіки у світі не існує єдиної моделі. Виходячи з історичних особливостей розвитку кожної країни, ролі держави і вибору пріоритетів суспільного розвитку виділяють такі моделі змішаної економіки:

1. Консервативна модель – передбачає всебічну підтримку і стимулювання підприємництва, досягнення індивідуального успіху, збагачення найбільш активної частини населення. Групам населення з низькими прибутками держава забезпечує прийнятний рівень життя за рахунок пільг і допомоги.

2. Ліберальна модель – характеризується значним втручанням держави в господарське життя, розвиток економіки підпорядковано загальним національним інтересам, досягається раціональна взаємодія приватного і державного секторів економіки.

3. Соціальна модель – це своєрідне об'єднання ринкової економіки і соціалістичної ідеології, поєднання планування і ринку, індивідуальних і колективних форм власності.

Предметом макроекономіки є функціонування механізмів економічної системи.