Розділ 1 основні поняття менеджменту знань

• Структура менеджменту знань

• Формування знань

• Менеджмент знань

• Онтологічний інжиніринг

У цьому розділі розглянуто базові поняття менеджменту знань.

1.1. Основні означення менеджменту знань

Менеджмент знань як самостійна сфера керівничої діяльності є одним з головних інструментів, призначених для підвищення конку­рентоспроможності підприємства.

Менеджмент знань (knowledge management, МЗ) почав бурх­ливо розвиватися в 90-х роках минулого століття. Це було пов’язано із зміною пріоритетів у бізнесі та житті суспільства, а також науково-технічною революцією, в основу якої покладено використання новіт­ніх інформаційних технологій у всіх сферах людської діяльності.

Найприбутковішим і найпривабливішим напрямом для вкла­ден­ня інвестицій стало розроблення високих технологій і сервісу, які ви­значають швидку окупність вкладених засобів, знижують залежність від забезпечення сировиною, дають можливість захопити нові ніші використання товарів або послуг.

В умовах постіндустріального суспільства, належність до якого де­кларують країни Заходу, стратегічно важливо зайняти нішу на ринку ви­со­ких технологій, позбавитися створення матеріаломісткої і ризико­ваної з екологічного погляду продукції. Ті країни, які не зможуть цього зробити, назавжди залишаться аутсайдерами в майбутній світовій економіці.

Все це привело до чіткого усвідомлення того, що цінностями організації є не тільки її активи, продукція, що випускається, і майно, але і її досвід, кваліфікація персоналу і їхня лояльність, ноу-хау, куль­тура, тобто все те, що містить поняття “інтелектуальний капітал”.

На сучасному етапі розвитку ринку і суспільства інтелекту­альний капітал – основна цінність організації і вирішальний чинник в конку­рентній боротьбі. Оцінювання, нагромадження і розвиток інте­лек­ту­ального капіталу і, головне, керування ним для досягнення цілей організації стали головним завданням провідних світових компаній.

Менеджмент знань – керування інтелектуальним капіталом. Його завдання:

• досягнення поставлених цілей організації внаслідок зростання інтелектуального капіталу й ефективного його використання;

• підвищення ефективності прийнятих рішень;

• створення передумов для появи інновацій;

• використання бенчмаркінґу у всіх сферах діяльності;

• навчання і мотивація співробітників;

• підвищення ефективності процесів проектування, виготовлення, закупівель і маркетинґу.

Система менеджменту знань (СМЗ) – сукупність взаємодієвих і взаємозалежних елементів, що належать до керування знаннями (про­цесів, баз даних, програмного забезпечення, організаційних структур тощо), що забезпечує досягнення поставлених цілей.

Яку ж негайну віддачу для вирішення сьогоднішніх проблем і підвищення прибутковості організації хочуть отримати від СМЗ мене­джери-прагматики?

По-перше, важливо, щоб вигоди від витрат, що вкладаються у створення і розвиток СМЗ, були кількісно визначені і спрогнозовані, тобто потрібно створити кількісні характеристики ефективності СМЗ.

По-друге, необхідно отримати інструмент, що дає змогу змен­шити ризики під час прийняття рішень. Хотілося б ставити якійсь системі запитання і отримувати від неї грамотні відповіді.

Система може видавати користувачеві рішення, інформацію або підказку, але не всі вони є знаннями.

Приймемо такі розмежування в поняттях інформації, даних та знань:

• дані – сирі факти;

• інформація – організований набір даних;

• знання – інформація, що піддається інтерпретації (meaningful| infor­mation|) та має чітку мету|ціль|.

Що є інформацією, а що знаннями, залежить від користувача.

Звичайно, ідеал прагматика – це отримання знань, що дають однозначну відповідь на запитання, як вирішити проблему, а не набір даних та інформації, яку він сам повинен опрацювати і перетворити на знання. На жаль, такий ідеал недосяжний, оскільки система може давати тільки ймовірнісні підказки.

Насправді, МЗ більшою мірою має стратегічний характер. Його розвиток і впровадження визначає майбутнє організації, створення її унікальної культури і використання нових способів завоювання ринку і конкурентної боротьби.

СМЗ передбачає не тільки збирання і цілеспрямоване вико­ристання інформації на благо підприємства, але й надання його працівникам широких можливостей у самовдосконаленні, отриманні визнання і самореалізації, що, за Маслоу, є вершиною мотивації [84].