- •Еволюція внутрішнього середовища організму
- •Фізіологія систем крові
- •Функції крові
- •Загальна характеристика, кількість і склад крові
- •Фізіологія систем крові
- •Фізико-хімічні властивості крові
- •Плазма крові
- •Форменні елементи крові
- •Еритроцити
- •Лейкоцити
- •Тромбоцити
- •Гемостаз (зупинка кровотечі)
- •Групи крові
- •Еволюція кровоносної системи
- •Загальні принципи будови
- •Провідна система серця
- •Фізіологічні властивості серцевого м'яза
- •Електрокардіограма
- •Нагнітальна функція серця
- •Регулювання діяльності серця
- •Фізіологія кровоносних судин
- •Принципи гемодинаміки
- •Артеріальний тиск
- •Артеріальний пульс
- •Регулювання тонусу кровоносних судиш
- •Суть та типи дихання
- •Дихання первинноводних тварин
- •Дихання повітрям
- •Шкідливий простір
- •Склад вдихуваного, видихуваного і альвеолярного повітря
- •Транспортування газів кров'ю Газообмін у легенях
- •Парціальний тиск і напруження газів
- •Транспортування кисню кров'ю
- •14.5.4. Транспортування вуглекислого газу кров'ю
- •14.5.5. Газообмін у тканинах
- •15.2, Методи досліджень функцій травного апарату
- •15.3. Секреторна функція травних залоз
- •15.4.1. Жування
- •15.4.2. Слинні залози
- •15.5Л Фази шлункової секреції
- •15.6. Травлення у тонкій кишці
- •15.5.5. Рухова функція шлунка
- •15.6Л. Підшлункова залоза
- •15.6.2. Склад і властивості соку підшлункової залози
- •15.63. Фізіологія печінки
- •15.6.5. Кишкова секреція
- •15.6Л Рухова функція тонко! кишки
- •15.7, Травлення в товстій кишці
- •15.7.2. Рухова функція товстої кишки
- •15.8. Всмоктування
- •15&1* Механізми всмоктування
- •15Ж2. Всмоктування у різних відділах травного тракту
- •15.8*4. Всмоктування вуглеводів
- •15.8.5. Всмоктування продуктів гідролізу білків
- •15.8.6. Всмоктування продуктів гідролізу жирів
- •15.9. Відчуття голоду і спраги
- •15.4Л Регулювання секреторної діяльності слинних залоз
- •15.5. Травлення у шлунку
- •15.5.2. Склад і властивості шлункового соку
- •15.5.3. Регулювання шлункової секреції
- •17.3. Склад і властивості сечі
- •18.1. Суть та еволюція гормонального регулювання
- •18.2. Гіпофіз
- •183. Щитоподібна залоза
- •18.8. Тимус
- •18.9, Епіфіз
- •18.10. Тканинні гормони
- •5Имогички»): в 2-х ч.' ™д р» ,кова м 1980.
- •I Нічною дієш їжі.
I Нічною дієш їжі.
І Іровідну роль у регуляції обміну енергії відіграє гіпотала-■уі Тут формуються регуляторні впливи, які реалізуються веге-»й і іншими нервами та ендокринними залозами. Підсилюють мімім енергії тироксин, трийодтиронін та адреналін,
16*6. Харчування
Усім тваринним організмам їжа потрібна як джерело енер-Ігі будівельний матеріал та чинники, що забезпечують склад Іиуфішнього середовища. Добування і споживання їжі як росим 11 ного, так і тваринного походження називають харчуванням. (Поживні речовини містяться у харчових продуктах. Харчова, Міологічна та енергетична вартість харчових продуктів харак-Нгризуються вмістом у них поживних речовин (білків, жирів і имлеводів), вітамінів, мінеральних речовин і води, органічних ти лот, смакових і ароматичних речовин. Людина споживає хани ові продукти у натуральному або обробленому вигляді. Розрізняють харчування природне і штучне (клінічне парентеральне І зондове ентеральне), а також лікувальне і лікувально-профілактичне. Природне харчування має національні і ритуальні особливості.
Фізіологія має велике значення для обґрунтування раціонального харчування. Раціональним називають харчування, яке достатнім у кількісному та повноцінним у якісному відношених. Раціональне харчування забезпечує оптимальне надхо-мсення пластичних, енергетичних та регуляторних речовин, які необхідні для нормальної життєдіяльності організму.
Сьогодні загальновизнаною є теорія збалансованого хар-ування Збалансоване повноцінне харчування характеризуєть-я оптимальною відповідністю кількості і якості компонентів їжі
174
фізіологічним потребам організму (ЗЖПокровский, ГЛ.Ко|мні*ш
1998).
Велике практичне значення має складання харчового |шц^ ону - порції їжі на певний строк. Виділяють (Х.Ф.Ультер, І {>Щ такі основні принципи складання харчових раціонів: 1) калорій ність добового раціону певної людини має відповідати її енергії тичним витратам; 2) вміст у раціоні білків, жирів і вупіеишііі повинен відповідати їхнім мінімальним потребам; 3) вміст у |ш« ціоні вітамінів, солей і мікроелементів мусить також відпові і їхнім мінімальним потребам і бути нижчим токсичного рівня
У раціоні білки, жири і вуглеводи мають бути збалансонй ні у співвідношенні 1 : 1,2 : 4 за масою і 15 : ЗО : 55 - за енері*і тичною вартістю. Незбалансованість раціону може спричиниш порушення обміну речовин. Зменшення споживання жирів вслі до гіповітамінозів, нестачі незамінних жирних кислот. Нашим шок жирів є причиною ожиріння, супутники якого різні хворМ би. Недостатнє вживання білків призводить до зниження при цездатності, пригнічення імунних сил, атрофії м'язів. Надлишок білків у їжі супроводжується підвищенням інтенсивності обміну речовин і теплопродукції. Недостатнє споживання вуглеводні спричинює відчуття голоду та зниження фізичної і розумової працездатності. Надлишок вуглеводів супроводжується ожирінням.
Важливе значення має походження харчових продукти* Незамінні амінокислоти містяться у тваринній їжі, а вітаміни, солі і мікроелементи - у рослинній. Різноманітна їжа та кулін рне оброблення поліпшує апетит та збуджує секрецію трав»і соків, їжа має містити і "баластні" речовини (целюлоза, пект та ін).
В раціональному харчуванні важливим є і його режи Найбільш раціональним вважають 5-6~разове харчування. Чот риразове харчування ліпше, ніж триразове. Рекомендують ро поділяти харчовий раціон так: сніданок - 25-30 %, обід - 4 50 %, вечеря - 20-25 % добового раціону. Необхідно спожива
Обмін речовин^енері^^ *1і_
Ьу в одані той же час. М'ясні і рибні страви бажано споживати І ..сршій половині дня, а для вечері ліпшими є молочні та ово-|ві страви.
16.7. Вітаміни
Для нормального функціонування організму людини і тварин необхідно, щоб харчовий раціон містив у невеликій кількос-и вітаміни. Це - органічні речовини різної хімічної природи, які ,,<• синтезуються в організмі не виконують енергетичної та І китичної функцій. Багато з них входять до складу ферментів, і ому виконують високоспецифічні функції у метаболізмі клітин.
Джерелами вітамінів є харчові продукти рослинного та інаринного походження, де вони знаходяться або у готовому . і ані, або в стані провітамінів. Деякі вітаміни синтезуються мікрофлорою кишечнику. Відсутність якого-небудь вітаміну (аві-іамшоз) супроводжується характерним захворюванням, менш іиражена форма якого виникає внаслідок гіповітамінозу. Надми шкове споживання деяких вітамінів (особливо жиророзчинних) супроводжується порушенням обміну речовин. Вітаміни позначають буквами латинського алфавіту і за розчинністю ді-иять на водорозчинні (група В, С, РР) та жиророзчинні (А, Е, К). У таблиці 3 подаємо добові потреби вітамінів, їхні джерела, фізіологічну дію та порушення при авітамінозах.