Електрокардіограма

Навколо функціонуючого в організмі серця створюється електричне поле, яке можна виявити на поверхні тіла. Між річними точками тіла створюється різниця потенціалів, яка змінюється відповідно до коливань величини і напрямку цього електричного поля. Крива, яка відображає зміни цієї різниці потенціалів, називається електрокардіограмою (ЕКГ). Отже, ЕКГ відображає процес збудження, а не скорочення серця. Метод електрокардіографії запропонували В.Ейнтховен (1903) і А.ФХамойлов (1909). Цей метод широко використовується у наукових дослідженнях і медичній практиці.

Для реєстрації ЕКГ людини застосовують три стандартні відведення: перше - між правою і лівою руками, друге між правою рукою і лівою ногою, третє між лівою рукою і лівою ногою. Крім того, застосовують грудні відведення ЕКГ.

Типова ЕКГ, яка відображає цикл серцевої діяльності складається з п'яти зубців, трьох великих позитивних (Р, К, Т) і двох невеликих негативних (Q, S). Проміжки між зубцями називають сегментами, сукупність зубця і сегмента - інтервалом.

Зубець Р відображає збудження передсердь, його амплітуда становить 0,05-0,25 мВ, а тривалість - близько 0,1 с. Інтервал РQ - час від початку збудження передсердь до початку збудження шлуночків. У нормі його тривалість становить 0,12 - 0,18 с. Збільшення цього інтервалу свідчить про сповільнення проведення збудження через атріовентрикулярний вузол або в пучку Гіса (X Аніони, 1996).

Комплекс QRST називають шлуночковим, оскільки він пов'язаний з виникненням і поширенням збудження у міокарді шлуночків.

Зубець Q відображає збудження міжшлуночкової перегородки, R - зовнішньої поверхні верхівки серця і частково основи шлуночків, закінчення зубця S - це повне охоплення збудження шлуночків, Т - реполяризацію мембрани кардіоміцитыв шлуночків. Амплітуда зубця R становить 0,3-1,6 мВ, зубця Т – 0,25 - 0,6 мВ.

Електрокардіографія широко використовується у діагностиці. Існують два основні типи патологічних змін ЕКГ – порушення ритму і провідності. Порушення ритму (аритмія) характеризується нерегулярним надходженням імпульсів з синоатріального вузла. Ритм, або частота, серцевих скорочень може бути низьким (брадікардія, менше 60 уд/хв), високим (тахикардія, більше 90 уд/хв.), а також неправильним (аритмія).

У разі деяких патологічних станів тимчасово може порушуватися ритм позачерговими скороченнями – екстрасистолами. Виникненням екстрасистол сприяють впливи на серце з тральної нервової системи.

За походженням екстрасистоли можуть бути надшлуночковими і підшлуночковими. Під час шлуночкової екстрасистоли спотворюэться комплекс QRS і, як правило, вона характеризуэтьсяи зменшенням тривалості інтервалу R - R, після якого настає здовжений R - R інтервал - компенсаторна пауза. Проміжок між останнім нормальним скороченням і першим скороченням після екстрасистоли рівний двом інтервалам R - R .

Надшлуночкові екстрасистоли можуть виникати під впливом позачергового імпульсу з синоатріального вузла (синусова екстрасистола) додаткового збудження міокарда передсердь (передсердна екстрасистола) або підвищення автоматизму атріовентрикулярного вузла (атріовентрикулярна екстрасистола). Синусова екстрасистола характеризується нормальним комплексом зубців електрокардіограми і відсутністю компенсаторної паузи. Для електрокардіограми передсердної та атріовентрикулярної екстрасистол характерними є деформація зубця Р, де яка зміна комплексу (QRS та неповна компенсаторна пауза) (Я.М.Милославский и др., 1983).

Більш важкими порушеннями ритму є тріпотіння і мерехтіння (фібриляція) передсердь або шлуночків. В обох випадках простежуються дуже швидкі і асинхронні скорочення кардіоміоцитів: до 400 у разі тріпотіння і 600 за хвилину під час мерехтіння. Характерна особливість фібриляції - неодночасність скорочень кардіоміоцитів, що порушує нагнітання крові. Фібриляція шлуночків смертельна, якщо її не припинити електричним ударом струму дефібрилятора.

В разі тріпотіння передсердь реєструються не зубці Р, а хвилі тріпотіння пилоподібної форми частотою 220 - 350 за хвилину. В разі мерехтіння передсердь частота коливань досягає 350 - 600 за хвилину. Тріпотіння шлуночків характеризується високочастотними великими хвилями, а фібриляція шлуночків коливаннями різної форми, амплітуди і частоти.

Збільшення тривалості інтервалу РQ понад 0,2 с свідчить про сповільнення провідності в атріовентрикулярному вузлі або в пучку Гіса, а комплексу QRS (понад 0,12 с) - про порушення внугрішньошлуночкового проведення збудження. Під час повної атріовентрикулярної блокади зубці Р виникають з більшою частотою, ніж шлуночкові комплекси.

За ЕКГ можна встановити локалізацію і поширеність інфаркту міокарда та глибину ураження серцевого м'яза, а також напрям електричної осі серця, яка відображає його анатомічне розміщення.