15.63. Фізіологія печінки

Печінка - найбільший внутрішній орган, який викощ • гато функцій і бере участь в обміні білків, вуглеводів, ясирш. рмонів, вітамінів, знешкодженні та детоксикації багатьох догенних і екзогенних речовин.

Найперше досліджували зовнішньосекреторну функцію чінки та роль жовчі у травленні. Сьогодні печінку розглядш як загальний резервуар обміну речовин, з якого організм у

ПОТреби Отримує Необхідні реЧОВИНИ. ГлЮКОЗа І тіш мпимі

і ІНШІ МОЇ ЮС

риди у печінці перетворюються у глікоген. У глікоген перстц рюються також молочна кислота та продукти розщеплення Л|ц ків і меншою мірою - жирів.

Роль печінки в обміні білків полягає у розщепленні і шук'ф дові амінокислот, утворенні сечовини і синтезі білків. Де ММІ нування амінокислот відбувається тільки в печінці. Після ці.ои утворюються кетокислоти, які зазнають подальших перетворю. Синтез сечовини у клітинах печінки - основний шлях знешки дження аміаку, що утворюється в процесі дезамінування аміне кислот. Сечовина синтезується за участю аргінази через орні ціновий цикл з використанням енергії АТФ. Печінка відігрт вирішальну роль у синтезі білків плазми крові.

В обміні жирів печінка бере участь шляхом дії жовчі п.> них у тонкій кишці. У печінці також проходить і розщепленії» жирів з утворенням кетонових тіл (ацетон, масляна і |і оксимасляна кислоти). У печінці синтезується холестерин, який частково виводиться з жовчю, а основна його частина перетпо рюється в жовчні кислоти.

Фізіологія травлення

І іагато вітамінів (А, Вь Д, Е, К та ін.) депонуються у печін-г Іі і аміни Вь В2 і В6 активуються в печінці. Жиророзчинні ві-Амши всмоктуються в кишечнику тільки за наявності жовчних

*. Холестерин служить попередником стероїдних гормони, і ому печінка відіграє роль у їхньому обміні. У печінці депо-т і ься залізо, мідь, цинк. Печінка бере також участь в обміні »іі|»ганцю, молібдену, кобальту та інших мікроелементів.

1 Іечінка виконує бар'єрну функцію, що полягає у знешко-ми пні токсичних сполук, які надходять з їжею або утворюють-М в кишечнику за рахунок діяльності його мікрофлори. У печінні шактивуються і лікувальні речовини, які доставляються сюди кров'ю. Хімічні речовини знешкоджуються під час їхнього Ьрментативного окиснення, відновлення, метилування, ацетил-уиііішя, гідролізу (перша фаза). Під час другої фази утворені продукти кон'югують з глюкуроновою, сірчаною, оцтовою кисни гами, гліцином, таурином. Деякі речовини знешкоджуються в одну фазу, а деякі без змін виводяться з жовчю і сечею. Печінка гн-ре участь в інактивації багатьох гормонів (глюкортикоїди, шіьдостерон, андрогени, естрогени, інсулін, глюкагон).

Печінка відіграє роль у процесі зсідання крові. У ній син-кчуються компоненти протромбінового комплексу (плазмові фактори II, VII, IX, X), для синтезу яких необхідний вітамін К. У печінці синтезується фібриноген та V, XI, ХП і ХШ плазмові фактори. Синтезуються в печінці і фактори, які протидіють зсі-іанню крові (гепарин, антитромбін, антиплазмін). В ембріонів печінка служить кровотворним органом. Вона виконує функцію депонування крові та руйнування еритроцитів.

Печінка відіграє роль у зміні кровообігу всього організму. І Іри підвищенні артеріального тиску кровообіг у печінці зростає, а при його зниженні - зменшується.

Печінка виконує екскреторну функцію, що тісно пов'язана і утворенням жовчі. Речовини, які екскретує печінка (білірубін, порфіринові сполуки, тироксин, холестерин) є складовою частиною жовчі.

132 Розділ 15

У зв'язку з високою інтенсивністю обмінних процесів иечІ нка є важливим органом теплопродукції.

Міститься печінка у верхньому відділі черевної поро жми ни, переважно у правому підребер'ї під діафрагмою. У ній розрізняють праву і ліву частки. У передньому відділі пргіїші поздовжньої борозни знаходиться жовчний міхур. У деяких тварин (щур, кінь, голуб) жовчного міхура немає.

Структурною одиницею печінки є часточка, яка містим кровоносні судини і гепатоцити, що утворюють балки. Між клЬ тинами наявні синуси, які отримують як артеріальну, так і всімь зну кров ворітної вени. Капіляри беруть участь в утворенні су» дин печінкових вен. З них кров відходить у нижню порожпік ту вену.

15.6.4. Функції, склад і властивості жовчі

Жовч є продуктом діяльності печінкових клітин (гепаго-цитів). З одного боку вона є секретом і має властивості травно го соку. З другого боку вона є екскретом, оскільки з нею виді-ляються різні речовини. Жовч утворюється в печінці постійно, системою жовчних проток потрапляє в жовчний міхур, а загальною жовчною протокою періодично виводиться у дванадцятипалу кишку. Тому розрізняють два процеси: утворення жовчі (холерез) і її виведення в кишку (холекінез).

Роль жовчі у травленні багатоманітна. Вона емульгує жири, чим збільшує поверхню, на якій здійснюється їхній гідроліз лі- * назою. Розчиняє продукти гідролізу жирів, сприяє їхньому всмоктуванню і ресинтезу тригліцеридів у ентероцитах. Вона підвищує активність ферментів підшлункової залози і кишкового соку, особливо ліпази. Жовч припиняє дію шлункового соку, знижуючи його кислотність і інактивуючи пепсин. Вона стиму лює рухову активність кишок і володіє бактеріостатичними вла стивостями. Отже, основна роль жовчі полягає у перетр

Фізіологія травлення 133

июванні жирів. Без жовчі через органи травлення з організму ии водиться близько 40 % жирів і порушується обмін речовин.

У людини за добу утворюється 500-1500 мл жовчі. Натще жовч у кишечник майже не надходить. Вона зберігається у жовчному міхурі, де концентрується і дещо змінює свій склад. У иГязку з цим прийнято розрізняти печінкову і міхурову жовч. Печінкова жовч має світло-жовтий колір, густину 1,008-1,015, рі І 7,3-8,0, містить 3-4 % щільних речовин. Міхурова жовч темно коричнева, більш густа (1,026-1,048), більш кисла (рН6,0-/0) і більш концентрована (16-17 % щільних речовин).

Основними компонентами жовчі є жовчні кислоти, жовчні пігменти і холестерин. Крім того, жовч містить жирні кисло-і и, амінокислоти і муцин, різні іони (Ма+, К+, Са2+, СГ, НСОз") та інші речовини. Жовч має незначну ферментативну активність (амілаза, протеази, фосфатаза).

Жовчні кислоти утворюються в гепатоцитах з холестерину. Це первинні жовчні кислоти (холева і хенодезоксихолева), Що перебувають у печінці не у вільному стані, а у вигляді мін'югатів з гліцином і таурином. Кон'юговані жовчні кислоти мльш розчинні і мають вищу здатність утворювати солі (в основному зМа+).

У кишечнику під впливом бактерій вони перетворюються у ніоринні жовчні кислоти - дезоксихолеву і літохолеву. Близько 90 % жовчних кислот активно всмоктуються з кишечнику в кров і ворітною веною повертаються в печінку.

Жовчні кислоти і їхні солі завдяки здатності емульгувати жири зумовлюють властивості жовчі як травного соку. Вони во-Юдіють гідрофільними і ліпофільними властивостями і діють як і тергенти: на межі розділення ліпідної і водної фаз утворюють майже мономолекулярні плівки.

Жовчні пігменти (білірубін і білівердин) - це продукти озпаду гемоглобіну, що екскретуються печінкою. Саме вони уловлюють колір жовчі. У людини і м'ясоїдних тварин пере-

135

І34

Розділ 15

важає білірубін, який визначає золотисто-жовтий колір жони | у травоїдних білівердин забарвлює жовч у зелений колір.

Отже, жовч утворюється шляхом секреції (жовчні кислоти), активного і пасивного транспорту з крові деяких речовин (воді глюкоза, креатинін, електроліти, гормони) та зворотного всмоктування води і деяких речовин з жовчних капілярів, проток і жо» вчного міхура.

Жовч утворюється безперервно, але з різною інтенсивній тю. Підсилюють утворення жовчі акт споживання їжі і спожити їжа. Інтенсифікують утворення жовчі парасимпатичні, а прищі* чують симпатичні нервові волокна. Слабо стимулюють утворення жовчі холецистокінін-панкреозимін, глюкагон, гастрит, простагландини.

Через 5-Ю хвилин після споживання їжі жовч надходить у дванадцятипалу кишку. Спочатку виводиться міхурова, а потім печінкова жовч. Виведення жовчі триває кілька годин і припиняється після евакуації з шлунка останньої порції їжі. У накопиченні жовчі у міхурі і її виведенні з нього відіграє роль узгоджена діяльність сфінктера загальної жовчної протоки і стінки міхура: коли сфінктер закритий, міхур розслаблений, а при скоро* ченні стінки міхура сфінктер розслаблюється. Подразнення блукаючого нерва веде до виведення жовчі, а симпатичного - припиняє цей процес. Простежується і умовнорефлекторне виве дення жовчі, наприклад, під час розмов про їжу.

Найбільш ефективним стимулятором виведення жовчі ( хо лецистокінін, який спричиняє сильні скорочення стінок міхура Гастрин, секретин, бомбезин спричинюють слабкі скорочення, л глюкагон, кальцитонін і ВШ гальмують скорочення стінок жон чного міхура. Продукти перетравлення білків, екстрактивні речовини м'яса і НС1 активують виведення жовчі.

Фізіологія травлення