15.4Л Регулювання секреторної діяльності слинних залоз

Секреторна діяльність слинних залоз регулюється рефлек-іорно. Розрізняють безумовно- та умовнорефлекторне регулю-іання секреції слини.

Безумовнорефлекторне регулювання розпочинаються з рецепторів ротової порожнини внаслідок їхнього подразнення харчовими і нехарчовими подразниками. В разі слабкого подразнення рецепторів ротової порожнини слиновиділення розпочинається через 20-30 с, а при сильному через - 1-3 с. Цей час на-швають латентним періодом слиновиділення.

Від рецепторів рота, імпульси проводяться у центральну нервову систему аферентними волокнами V, VII, IX і X пар нервів. Регулюють секрецію слини центри слиновиділення довгас-іого мозку. Саме сюди надходять сигнали з ротової порожнини (смакові), носа (запахи) та вищих відділів мозку (уявлення про 1 їжу). Електричне подразнення центру слиновиділення супрово-I «жується інтенсивною секрецією слини.

До слинних залоз імпульси проводяться парасимпатичними і симпатичними нервовими волокнами. Парасимпатична іннервація привушних залоз здійснюється волокнами вушно-кроненого нерва, а підщелепних та під'язикових - барабанною струною (гілкою лицевого нерва). Симпатичні волокна, які іішервують слинні залози, відходять від верхніх шийних симпа-

Iнічних гангліїв. Подразнення парасимпатичних нервових волокон супро-юджується інтенсивною секрецією водянистої слини з низь-

112 Розділ 15

4 см/с до шлунка. Перед тим, як перистальтична хвиля досяш нижнього (гастроезофагального) сфінктера, він розслаблюється і їжа потрапляє у шлунок. Тривалість переміщення по стравоходу твердої їжі становіть вісім-дев'ять секунд, а рідкої - одна-дві секунди. Для того, щоб харчова грудка повністю надійшла у шлунок, часто необхідно більше, ніж одна перистальтична хви* ля.

Стравохід має добре розвинену м'язову стінку. У стінці верхньої 1/3 частини стравоходу наявні поперечносмугасті м'язові волокна, а у нижніх 2/3 - гладком'язові. Верхня частина стравоходу іннервується соматичними нервовими волокнами, а гладенькі м'язи нижнього відділення - вегетативними.

Стінка стравоходу складається з зовнішнього шару поздовжніх м'язів і внутрішнього шару циркулярних м'язів. Зсередини стравохід вистелений багатошаровим плоским епітелієм, що містить невелику кількість слизових залоз. Верхній сфінктер запобігає надходженню у шлунок повітря під час дихання, а нижній - викиданню у стравохід вмісту шлунка.

Скорочення м'язів стравоходу пов'язане із збудженням хо-лінергічних нейронів, волокна яких у складі блукаючих нервів стимулюють його перистальтику. Перерізування обох блукаючих нервів супроводжується частковим паралічем рухів стравоходу. Через 9-24 год у кішок відновлюються рухи середньої і нижньої частин стравоходу, а верхня залишається паралізованою. Рухи нижніх відділів стравоходу відновлюються, можливо, за рахунок нервових клітин, що знаходяться у його стінці.

Отже, ковтання - складний рефлекторний акт, що має ланцюговий характер. Про рефлекторну природу ковтання свідчать такі факти. Якщо корінь язика і глотку змазати кокаїном, чим ліквідовується чутливість їхньої слизової, ковтання здійснюватися не буде. Воно неможливе і після денервації глотки. Другу фазу ковтання не можна запустити, якщо у роті відсутня їжа або слина. У цьому можна легко переконатись, якщо зробити підряд

Фізіологія травлення 113

кілька ковтальних рухів: перший рух відбудеться легко, а наступні здійснити не вдається.

Доросла людина робить за добу близько 500 ковтальних рухів: 200 - під час споживання їжі, 350 - у стані бадьорості і 50 під час сну.