Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
PowerArchiver ZIP File_1 / тексти лекц_й.doc
Скачиваний:
93
Добавлен:
06.06.2015
Размер:
1.05 Mб
Скачать

Шкідливий простір

Хоча людина вдихає майже 500 мл повітря, приблизно тільки 350 мл потрапляє в альвеоли, а решта (150 мл) залишається у повітроносних шляхах (порожнина носа, носоглотки гортань, трахея, бронхи і бронхіоли). Це повітря не бере участі у газообміні з кров'ю. Наявність повітря у повітроносних шляхах зменшує кількість свіжого повітря, яке надходить у альвеоли, тому об'єм повітроносних шляхів називають шкідливим або анатомічно мертвим, простором. Однак повітроносні шляхи необхідні для нормального дихання: у них повітря зігрівається і очищується від пилу і мікроорганізмів (особливо при нош вому диханні.)

Крім анатомічно мертвого простору, розрізняють функціональний (фізіологічний) мертвий простір. Сюди відносять, окрім повітроносних шляхів, і альвеоли, які вентилюються, але не постачаються кров'ю. У здорових легенях їх небагато, а в разі деяких порушень функції легень їхня кількість збільшується.

Склад вдихуваного, видихуваного і альвеолярного повітря

Людина, як і всі ссавці, дихає атмосферним повітрям, яке містить 20,93 % О2, 0,03% СО2 і 79,04% N2 з домішками інертних газів. Відзначають, що склад атмосфери постійний і навіть на висоті 100 км відсотковий склад повітря такий самий, хоча тиск знижений. На висоті 6 км і атмосферний тиск у два рази менший, ніж на рівні моря, у стільки ж разів менший і парціальний тиск О2. На такій висоті людина вижити не може. На висоті 3 км знижується фізична працездатність людини. Практично не змінюється склад атмосфери у масі: проведені у 1910 і 1970 рр. аналізи дали однакові результати. Відрізняється склад повітря у норах і ґрунті.

Видихуване повітря містить у середньому 16 % 02, 4,5 % СО2 і 79,5 % N2. Склад видихуваного повітря непостійний і заkежить від інтенсивності метаболізму та легеневої вентиляції.

Отже, у видихуваному повітрі міститься менше О2, значно меньше СО2 і трохи більше N2, ніж у вдихуваному. Необхідно наголосити, що азот у газообміні не бере участі і його вміст у вдихуваному і видихуваному повітрі однаковий. Різниця між відсотками зумовлена тим, що об'єм видихуваного повітря дещо менший, ніж вдихуваного, бо СО2 виділяється менше, ніж споживається О2.

Склад альвеолярного повітря ще більше відрізняється від атмосферного. У ньому різко знижений вміст О2 (14 %) і підвищений вміст СО2 (5,5 %). Пояснюється це тим, що газообмін здійснюється саме між альвеолярним повітрям і кров'ю. Альвеолярне повітря є внутрішнім газовим середовищем організму Від його складу залежить газовий склад артеріальної крові. Постійний склад альвеолярного повітря забезпечується регуляцією дихання, а точніше альвеолярною вентиляцією.

Склад альвеолярного повітря відрізняється і від видихуваного повітря. Зумовлено це тим, що під час видиху до альвеолярного повітря домішується повітря шкідливого простору. Отже, видихуване повітря - це суміш альвеолярного повітря і повітрі шкідливого простору.

Транспортування газів кров'ю Газообмін у легенях

Газообмін у легенях здійснюється у результаті дифузії О2 з альвеолярного повітря у кров (майже 500 л за добу) і СО2 з крові у альвеолярне повітря (близько 450 л за добу). Рушійною силою дифузії газів є різниця (градієнт) їхніх парціальних тисків (напруження) між венозною кров'ю і альвеолярним повітрям Обидва гази дифундують у розчиненому стані. Правда, умови для їхньої дифузії у легенях дещо своєрідні. По-перше, дифузії здійснюється через шар сурфактанту, плоский епітелій альвеол ендотелію. Сукупність цих структур називають легеневою мембраною, товщина якої становить 0,4 - 1,5 мкм.

По-друге, кров рухається і газообмін повинен відбутися швидко. Цьому сприяє велика площа легень і їхня висока дифузійна здатність. Кількість альвеол у одній легені людини великі 400 млн. Значна частина зовнішньої поверхні альвеол контактує з капілярами малого кола кровообігу. Сумарна площа цих контактів рівна приблизно 90 м2. Дифузійна здатність легені людини становить 25 мл О2/хв у розрахунку на 1 мм рт. ст. градієнта парціального тиску кисню. Через легеневий капіляр крові проходить за 0,8 с і за цей час напруження кисню у його крові ми таким, як парціальний тиск у альвеолярному повітрі.

Соседние файлы в папке PowerArchiver ZIP File_1