Артеріальний тиск

Тиск крові виникає внаслідок роботи серця і зумовлює рух крові. Його значна частина витрачається на подолання сили тертя у судинах, менша - на надання швидкості течії крові. Для вимірювання тиску крові прямим способом у судину вводять голку або катетер, які сполучені з манометром. Для непрямого вимірювання тиску крові використовують сфігмоманометр.

Величина артеріального тиску визначається кількістю крові, яка викидається серцем, тобто як частотою скорочень серця, так і величиною систолічного об'єму. Величина артеріального тиску залежить і від опору рухові крові, який створюють периферичні кровоносні судини. М'язові стінки середніх і дрібних артерій перебувають у тонусі, тобто у стані деякого скорочення і до діаметра судин зменшується, то опір рухові крові зростає, а підвищується. Найбільший опір рухові крові створюють артеріоли. Коли артеріоли розширюються, то тиск в артеріях зменшується. На величину артеріального тиску впливає і вязкість крові: чим вона більша, тим вищий тиск. Тиск крові в артеріях не є постійним, а зазнає коливань щодо середнього рівня. На кривій запису тиску ці коливання мають вигляд хвиль трьох типів, або порядків.

Хвилі першого порядку - найбільш часті і залежать від скорочень серця. Систола зумовлює збільшення тиску, а діастола зменшеншення. Тиск під час систоли називають систолічним, а під час діастоли - діастолічним. Хвилі першого порядку називають пульсовими. Вони відсутні у дрібних артеріях і капілярах. Різницю між систолічним і діастолічним тисками називають пульсовим тиском. Крім пульсових хвиль, на кривій запису тиску крові прожуються і хвилі другого порядку, які збігаються з дихальними рухами, тому їх називають дихальними хвилями. Вдих супроводжується зменшенням тиску крові, а видих - збільшенням. Є ще більш повільні хвилі, які охоплюють кілька дихальних хвиль другого порядку і називаються хвилями третього порядку. Вони не пов'язані ні з серцевою, ні з дихальною діяльністю, а з змінами тонусу судинорухового центру, які виникають у разі недостатнього постачання мозку киснем, наприклад, під час зниження атмосферного тиску, після крововтрати унаслідок деяких отруєнь.

З віддаленням від лівого шлуночка тиск крові зменшуєш у такій послідовності: аорта 120 - 140, великі артерії - 110 - 125 дрібні артерії – 70 - 90, артеріоли 40 - 60, капіляри 20 - 40, великі вени – 10 - 15, порожнисті вени – 2 - 5 мм рт. ст.

У клінічній практиці артеріальний тиск вимірюють на плечовій артерії. У здорових людей віком 20 - 40 років систолічний становить 110 - 125, діастолічний 60 - 85, а віком 50 - 60 років 125 - 135 і 80 - 90 мм рт. ст. відповідно.

Тривале, протягом багатьох днів зниження систолічного тиску нижче 100 мм рт. ст. називають гіпотонією, а підвищена вище 140 мм рт. ст. - гіпертонією (гіпертензією). У старшин жінок тиск крові дещо вищий, ніж у чоловіків. М'язова діяльність і емоції спричиняють підвищення тиску крові, який у здорових людей швидко нормалізується.

Артеріальний пульс

Артеріальний пульс - це ритмічні коливання стінок артерій. Вони зумовлені систолічним підвищенням тиску крові в артеріях. Їх можна виявити пальпаторно на поверхневих артеріях, наприклад, променевій та скроневій або записати за допомогою сфігмографа, який запропонував Марей у 1832 р. Більш сучасним є метод вимірювання пульсу за допомогою пульсотахометра з фотоелектричним датчиком, який закріплюють на пальці. Крім того, розроблено метод радіотелеметричного вимірювану пульсу.

Пульсова хвиля виникає в аорті у момент викидання в неї крові під час систоли. Внаслідок цього стінка аорти розтягується завдяки її еластичності. Така хвиля коливання стінок артерій поширюється аж до артеріол і капілярів, де вона згасає. Швидкість поширення пульсової хвилі у 14 - 20 разів перевищує лінійну швидкість течії крові: вона становить у здорової людини 7 – 10 м/с, тоді як максимальна лінійна швидкість течії крові у аорті перевищує 0,7 м/с.

На сфігмограмі розрізняють висхідну частину, або анакроту і низхідну, або катакроту. Анакрота зумовлена розширеним стінки аорти під час систоли, а катакрота відповідає закінченню систоли і зменшенню тиску у судинах. На катакроті простежується виїмка (інцизура) і вторинне, або дикротичне, підняття. У периферичних артеріях дикротичне підняття виражене слабо. Воно у аорті збігається за часом із закриванням півмісяцевих клапанів. Хвиля крові відбивається від них і створює даткове розширення стінки аорти.

Дослідження пульсу широко використовується у клінічній практиці, фізіології праці та спорту. В ході цього дослідження звертають увагу на частоту, ритм, тривалість і висоту пульсової хвилі. Частота пульсу (кількість пульсових хвиль за 1 хв) задається серцем і залежить від статі, віку, фізичного навантаження, емоційного напруження, температури тіла і середовища, а також цитологічних процесів. Ритм пульсу також визначається серцем і може бути правильним або неправильним (аритмія). Амплітуда пульсової хвилі залежить від величини систолічного об'єму і еластичності стінок судин.

Коливання тиску крові і пульсові хвилі (венний пульс) протезується у великих венах. Венний пульс має дещо інше походження, ніж артеріальний: він зумовлений утрудненням притоку крові з вен у серце під час систоли передсердь і шлуночків.