- •I принесуть до нього славу й честь народiв
- •Вступ
- •Основні чинники глобальних процесів
- •Глобальні тенденції та процеси
- •Методичнi основи прогнозних рiшень
- •Предметний коментар
- •Європа
- •Естонія
- •Латвiя
- •Литва
- •Калiнiнградська область Росiйської Федерацiї
- •Білорусь
- •Україна
- •Молдова
- •Центральна Європа
- •Австрія
- •Німеччина
- •Мальта
- •Польща
- •Румунія
- •Швейцарія
- •Словаччина
- •Угорщина
- •Ватикан
- •Західна Європа
- •Велика Британiя
- •Iрландiя
- •Іспанія
- •Португалiя
- •Францiя
- •Бельгiя
- •Hiдерланди
- •Люксембург
- •Малi країни Європи: Андора, Монако, Сан-Марiно, Ліхтенштейн
- •Норвегія
- •Швеція
- •Фінляндія
- •Ісландія
- •Південна Європа
- •Греція
- •Болгарія
- •Хорватія
- •Словенія
- •Македонія
- •Югославія
- •Боснiя i Герцоговина
- •Росіська Федерація (європейська частина)
- •Близький Схід
- •Йорданiя
- •Саудiвська Аравiя
- •Кувейт
- •Об'єднанi Арабськi Емiрати
- •Оман, Катар, Бахрейн
- •Сирiя
- •Лiван
- •Iзраїль
- •Iрак
- •Росія (Азійська частина), Закавказзя і Туреччина
- •Азiйська частина Росiйської Федерацiї
- •Туреччина
- •Грузiя
- •Вiрменiя
- •Азербайджан
- •Туркменистан
- •Узбекистан
- •Киргизстан
- •Таджикистан
- •Казахстан
- •Далекий Схід
- •Китай
- •Монголiя
- •Корея
- •Японiя
- •Південно-Східна Азія
- •М'янма
- •Таїланд
- •В'єтнам
- •Камбоджа
- •Лаос
- •Сiнгапур
- •Малайзiя
- •Iндонезiя
- •Фiлiпiни
- •Південна Азія
- •Iран
- •Афганiстан
- •Пакистан
- •Iндiя
- •Бангладеш
- •Бутан
- •Hепал
- •Шрi-Ланка
- •Африка
- •Північна Африка
- •Марокко
- •Алжир
- •Єгипет
- •Мавританія, Західна Сахара
- •Буркіна-Фасо
- •Західна Африка
- •Сенегал
- •Кабо-Верде
- •Кот д'Івуар
- •Гана
- •Сьєрра-Леоне
- •Того
- •Камерун
- •Габон
- •Екваторіальна Гвінея
- •Сан-Томе на Прінсіпі
- •Центральна Африка
- •Центрально-Африканська Республіка
- •Руанда, Бурунді
- •Конго-Кінщаса, Конго-Браззавіль
- •Ангола
- •Східна Африка
- •Уганда
- •Сомалі
- •Джібутті
- •Еритрея
- •Судан
- •Південна Африка
- •Південно-Африканська Республіка
- •Ботсвана
- •Свазіленд
- •Лесото
- •Зімбабве
- •Замбія
- •Малаві
- •Мозамбік
- •Мадагаскар
- •Маврикій
- •Сейшельські острови
- •Комори
- •Реюньйон
- •Танзанія
- •Канада
- •Сполучені Штати Америки
- •Мексика
- •Континентальні держави Центральної Америки(Гватемала, Беліз, Гондурас,Сальвадор, Нікарагуа, Коста-Ріка та Панама)
- •Острівні держави та колонії басейну Карибського моря
- •Аргентина
- •Уругвай
- •Парагвай
- •Бразилія
- •Болівія, Перу, Еквадор
- •Колумбія
- •Венесуела, Гайана, Суринам, Французька Гвіана Фолклендські Острови
- •Австралія та Океанія
- •Океанія
- •Австралія
- •Нова Зеландія
- •Папуа-Нова Гвінея
35
Отже, пiдсумовуючи всi чинники, можна прогнозувати збереження єдиної Швейцарiї в сучасних межах.
Словаччина
Молода держава на полiтичнiй картi Європи. Досвiд часткової державностi Словаччина мала хiба що пiд час нiмецької окупацiї, коли на її територiї фашистами було створено формально незалежну державу. Хоча в попереднi iсторичнi перiоди словаки не мали своєї держави, ще з середньовiччя вони вiдчували себе окремим народом. Тому сучасна Словаччина засновувалася на прагненнi народу жити у власнiй державi, незважаючи на те, що значної дискримiнацiї словакiв у колишнiй Чехословаччинi не було: там вiльно розвивалася словацька культура i мова. Створення словацької держави відбулося за принципом: одна нацiя - одна держава на iсторичнiй етнiчнiй територiї. Проте етнiчна ситуацiя в Словаччинi далека вiд iдеальної. В країнi проживає достатньо велика i компактна угорська нацiональна меншина. Словаччина протягом тривалого часу входила до складу Угорщини, а згодом Австро-Угорської монархiї, що сприяло заселенню словацьких земель угорцями. Як у самiй Угорщині, так i серед угорцiв Словаччини iснує рух за об'єднання всiх угорцiв у Велику Угорщину. Проте цей процес, швидше за все, не матиме вирішення, оскiльки Угорщина не зацiкавлена в конфлiктах зi своїми сусiдами, що особливо яскраво підтвердило угорськорумунське примирення - а пiдстави для територiальних претензiй Угорщини до Румунiї значно серйознiшi, нiж до Словаччини.
З iнших нацiональних меншин у Словаччинi найбiльше чехiв та українцiв. Хоча вони й мають свої культурнi товариства, проте чисельнiсть цих меншин порiвняно невелика. Проте, якщо чехи як колонiсти на чужiй етнiчнiй територiї не можуть претендувати нi на що, крiм нормальних умов для розвитку культури, то з українцями ситуацiя суттєво iнша. Адже вони проживають на своїх iсторичних землях. Особливо це стосується самобутньої гiлки українського народу - лемкiв. Українцi Словаччини мають свiй значний консолiдацiйний центр - місто Пряшiв. Проте український рух у Словаччинi суттєво послаблює наявнiсть подiлу на українцiв, русинiв i лемкiв.
Очевидно, основним чинником, який впливатиме на територiальну цiлiснiсть Словаччини, є непорушнiсть європейських кордонiв i пов'язана з цим недопустимiсть сепарацiї нацiональних меншин, якi на iншiй територiї мають етнiчнi держави (адже так не порушується нi право народiв на державнiсть, нi принцип збереження загальновизнаних кордонiв). Проте в цьому разі ситуацiя не така однозначна, як в деяких iнших аналогiчних випадках. Словаччина ще не знайшла своєї геополiтичної нiшi. У неї немає стiйких стратегiчних союзникiв. Стабiльнiсть словацьких кордонів не належить до найбiльших прiоритетiв європейської безпеки. Вiдсутнiсть виразних нацiональних прiоритетiв i сформованої нацiональної iдеї (що, зокрема, виявилося у вiдсутностi чіткої позицiї щодо вступу до HАТО) може призвести до внутрiшньої нестабiльностi, необґрунтованих нацiональних амбiцiй. Можливий варiант загострення стосункiв з Україною, до чого може спричинити пiдтримка Словаччиною так званого русинства в українському Закарпаттi. Зважаючи на геополiтичну слабкiсть, результатом цього варiанту може бути хiба що втрата Словаччиною як українських, так i угорських етнiчних територiй. Хоча ймовiрнiсть такого перебiгу подiй вважаємо бiльшою, нiж, наприклад, змiну кордонiв Польщi, все ж вона невелика.
Отже, змiни територiї Словаччини внаслiдок етнiчних проблем малоймовiрнi.