141

Буркіна-Фасо

Держава, що створена переважно за етнiчним принципом, є державою народу мосi та близьких до нього народами групи гур, які не мають достатньої етнiчної структури та державного досвiду. Тому роздiлення держави не передбачається. Бiльше того, ймовiрним є приєднання частини територiї Гани, населеної мосi, та населених народами гур частин Малi та Кот д'Iвуару. Оскільки сьогодні Буркiна-Фассо - одна з найбiднiших країн Африки, вона має великий потенцiал розвитку i, вiдповiдно до перiодичностi пiдйомів-спадiв, очiкується її пiдняття протягом кiлькох десяткiв рокiв. Нацiональнi держави мають добру основу для піднсення, оскiльки в них не очікуються значнi процеси сепарацiї недержавних народiв.

Отже, найiмовiрнiше, територiальних вiд'єднань вiд Буркiна-Фассо не буде. Країна, швидше за все, стане центром консолiдацiї усiх етносiв групи гур, якi тепер проживають у сусiднiх з нею державах. Основним консолiдацiйним центром, очевидно, стане етнос мосi. Проте етноси групи гур Того i Бенiна розвиваються своїм власним шляхом (див. Того). Отже, прогнозується приєднання до Буркiна-Фассо етнiчних територiй етносiв групи гур з Малi, Кот д'Iвуара та Гани.

Межi.

Буркiна-Фассо - територiя сучасної Буркiна-Фассо; з Малi: пiвденно-схiднi частини областей Моптi, Сегу та схiдна частина областi Сiкасо з центром; з Кот д'Iвуару: округи Бондуку, Катiола, Корхого, Бундiалi та Феркеседусу; з Гани: область Болгатанга та пiвнiчна частина областi Тамале включно з центром. Столиця - місто Уагадугу (теперiшня столиця БуркiнаФассо).

Західна Африка

Сенегал

Одна з найрозвиненiших країн Захiдної Африки як за економiчною, так i за нацiональною ознаками. Проте рiвень розвитку рiзних етносiв дуже неоднаковий: порiвняно високий рiвень народу волоф i близького до нього фульбе, якi становлять понад половину населення i вже значною мiрою усвiдомлюють себе новим сенегальським етносом, та народності, що перебувають на родо-племiнному рiвнi (переважно це народностi групи манде). Тому найвiрогіднiшим є поглинання неструктурованих етнiчних меншин сенегальським етносом, внаслідок чого Сенегал стає нацiональною державою сенегальцiв. Вiд'єднання пiвденносхiдної частини, населеної народами групи манде, малоймовiрне, позаяк зовнiшньої пiдтримки з ослабленого Малi не передбачається. Крiм того, й ця частина розташована в зонi розселення фульбе.

Подiбний до сенегальського склад населення є також в Гамбiї та Гвінеї-Бiсау. Проте теперiшня державнiсть i наявнiсть власних полiтичних елiт у цих державах, а також негативний досвiд об'єднання Сенегалу та Гамбiї (в державу Сенегамбiю, яку не визнала нi африканська, нi свiтова спiльнота i яка, зрештою, розпалася) вказує на невелику ймовiрнiсть їх об'єднання з Сенегалом.

Отже, змiн в етнополiтичних межах Сенегалу не прогнозується.

142

Кабо-Верде

Острiвна держава, розташована в Атлантичному океанi бiля узбережжя Мавританiї та Сенегалу. Протягом тривалого часу Кабо-Верде (Острови Зеленого Мису) були португальською колонiєю. Hаселення країни складається переважно з нащадкiв рабiв, завезених з континенту, якi перейшли на португальську мову. Будь-яка сепарацiя окремих островiв малоймовiрна через їхню етнiчну однорiднiсть та економiчну взаємозалежнiсть.

Отже, територiальнi межi Кабо-Верде прогнозуються незмiнними.

Гвінея

Етнiчно, iсторично та географiчно Гвiнея складається з трьох частин: нижня (заселена переважно народом сусу), середня (переважаюче населення - фульбе), верхня та лiсова (основне населення - малiнке). Hайбiльший вплив у теперiшнiй державi мають сусу. Проте триває активний процес нацiонального самоусвiдомлення фульбе, а малiнке мають досвiд державностi саме на територiї сучасної Гвiнеї. Сусу становлять невелику частину населення Гвiнеї i тому не зможуть тривалий час стримувати сепарацiйнi процеси. Об'єднання сусу i фульбе, що належать до однiєї мовної групи, малоймовiрне у зв'язку з малочисельнiстю домiнуючих сусу i тим, що саме у Гвiнеї, порівняно з усіма тими державами, де проживають фульбе, їх частка та етнiчна самосвiдомiсть найвищi. Поглинання народу сусу народом фульбе малоймовiрне у зв'язку з наявнiстю досить розвиненої соцiальної структури i досвiду державностi в перших i вiдставанням у цьому других.

Межi.

Гвiнея (країна сусу) - Hижня Гвiнея зi столицею в місті Конакрi.

Фульбе - Середня Гвiнея та невелика частина Верхньої Гвiнеї навколо мiста Дабола. Hайiмовірнiша столиця - місто Лабе.

Мандiнго (країна народiв мандiнго, найбiльший з яких - малiнке) - бiльша частина Верхньої Гвінеї та Лiсова Гвiнея. Столиця - місто Канкан.

Кот д'Івуар

Одне з найбiльш неприродних за етнiчною структурою державних утворень в Африцi. У країнi переважає родоплемiнний устрiй. Проте етноконсолiдацiйнi та сепарацiйнi процеси, якi активно вiдбуваються в африканських країнах, призводять до етнiчної консолiдацiї близьких народностей цiєї країни. Прогнозується роздiлення на чотири частини. Hа територiї, яку заселяють народи пiдгрупи акан, прогнозується утворення держави Акан зi столицею Абiджан, що має бути основною наступницею теперiшнього Кот д'Iвуару. Hароди манде пiд впливом нацiонального руху близьких до них, проте не iдентичних з ними малiнке у Гвiнеї, найiмовiрнiше, створять власну державу з столицею в місті Ман. Поштовхами до роздiлення країни, очевидно, стануть процеси в Лiберiї, а потiм i в Буркiна-Фассо. Прогнозується приєднання до Лiберiї пiвденно-захiдної частини Кот д'Iвуару з центром у мiстi Далоа, яка населена народами кру, що є домiнуючою групою народiв у Лiберiї. Виникнення на цiй територiї незалежної держави кру маловірогiдне у зв'язку з вiдносно високим рівнем розвитку, державним впливом i консолiдацiйною здатнiстю кру в Лiберiї.

Об'єднання країни Манде з населеною народами манде частиною Лiберiї малоймовiрне. Адже в Лiберiї швидше вiдбуваються процеси етнiчного розвитку, проте чисельнiсть манде в цiй країнi значно менша, нiж в Кот д'Iвуарi. Тому об'єднання призвело б до втрати ними домiнуючих позицiй. Крiм того, народностi вiдповiдних територiй не iдентичнi, й за

143

неоднакових умов існування (незалежної Лiберiї та французької Центральної Африки) рiзниця мiж ними ще бiльше зросла. Можна розглядати також можливiсть об'єднання народiв Акану з близькими до них ашантi в теперiшнiй Ганi. Проте це малоймовiрно у зв'язку з наявнiстю окремого консолiдацiйного центру (Абiджан), державно-полiтичної елiти Акану та значним його вiдставанням вiд ашантi в етнiчному розвиткові.

Пiвнiчно-схiдна частина Кот д'Iвуару заселена переважно народнiстю сенуфо, що належить до мовної пiдгрупи гур. Близькi до цiєї народностi етноси заселяють також Буркiна-Фассо (особливо захiдну його частину) та Малi (власне сенуфо - в пiвденно-схiднiй частинi). Тому пiд час кризи в країнi ця частина, очевидно, вiддiлиться вiд Абiджану. Можливi такi варiанти етнополiтичних утворень на територiї, населенiй цими етносами:

а) приєднання до Буркiна-Фассо;

б) утворення держави сенуфо в межах теперiшнього Кот д'Iвуару;

в) утворення держави сенуфо на заселених сенуфо територiях теперiшнiх Кот д'Iвуару та Малi;

г) утворення держави сенуфо i лобi на заселених ними територiях усiх трьох країн.

Імовiрностi цих варiантiв визначаються динамiкою етнополiтичних процесiв у Захiднiй Африцi та географiчними особливостями територiї. Сенуфо, що проживають на територiї теперiшнього Малi, мають значно вищий рiвень розвитку, нiж сенуфо в Кот д'Iвуарi. Проте їхня бiльшiсть на цiй територiї не забезпечує їм домiнуючих позицiй, оскільки серед етносiв Малi сенуфо - один з найменш розвинених. Дестабiлiзацiя в Малi, очевидно, матиме зовнiшнi причини - вплив Мавританiї, Туарегу i Буркiна-Фассо. Тому найiмовiрнiшим є приєднання територiї сенуфо в Малi до Буркiна-Фассо. Тобто варiант (в) малоймовiрний. Проте пiсля об'єднання у Буркiна-Фассо територiй, заселених народностями гур, можливий варiант сепарацiї вiдмiнних вiд мосi етносiв. Сьогодні суттєвих суперечностей мiж мосi та iншими гур немає, бiльше того, мосi є загальновизнаним консолiдуючим етносом. Якщо консолiдацiйнi процеси будуть достатньо iнтенсивними в теперiшнiй Буркiна-Фассо (є всi пiдстави на це сподiватися), то малоймовiрним стає й варiант (г). Якщо дестабiлiзацiйний процес в Малi вiдбуватиметься значно швидше, нiж у Кот д'Iвуарi, то до роздiлення Кот д'Iвуару встигне вiдбутися етнiчна консолiдацiя кот-д'iвуарських сенуфо, й тодi цiлком вірогідним був би варiант (б). Проте теперiшня нестабiльнiсть в Hiгерiї та Лiберiї, народи яких вже дозрiвають до створення нацiональних держав, свiдчить про те, що, швидше за все, значного часового проміжку мiж процесами в Малi та Кот д'Iвуарi не буде. Отже, найiмовiрнiшим залишається варiант (а).

Межi.

Манде - округи Одiєнне, Бундiалi, Сегела, Туба, Ман, Бенкоума, Бвафле. Акан - округи Абоiсо, Абiджан, Агбовiль, Адзопе, Бваке, Дiмбокро, Абенгуру. До Кру - округи Сасандра, Далоа, Дiво, Ганьоа, Гiгло.

До Буркiна-Фассо - округи Бондуку, Катiола, Корхого, Бундiалi, Феркеседусу.

Гана

Переважна частина населення - ашантi та консолiдованi з ними iншi народи пiдгрупи акан. Ашантi - етнос з розвинутою соцiальною структурою, досвiдом державностi ще в середнi вiки i теперiшнiм домiнуванням в полiтичнiй елiтi Гани. Якби не досить чисельний народ мосі, що займає компактну територiю на пiвночi країни, Гана могла б стати нацiональною державою народу ашантi. Рiвень етнiчної самосвiдомостi мосi Гани такий, що вони вже

144

ставлять питання про вiдокремлення вiд ашантi, чому сприяє наявнiсть незалежної держави мосі - Буркiна-Фассо. Хоча в Ганi не прогнозується значної нестабiльності, проте процеси в iнших країнах Гвiнейської затоки, вiдсутнiсть гарантiй непорушностi кордонiв у регiонi та механiзму реалiзацiї прав нацiональних меншин призведуть до того, що, з урахуванням неповної консолiдацiї народу ашантi, може статися вiддiлення пiвнiчної частини Гани, населеної мосi, i приєнання її до Буркiна-Фассо.

Межi.

До Буркiна-Фассо - територiї, заселенi мосi: область Болгатанга та пiвнiчна частина областi Тамале з центром включно.

Ашанті - решта територiї країни. Оскiльки теперiшня назва держави - Гана - не iсторична й не етнiчна (держава Гана в середнi вiки була на територiї сучасного Малi), то прогнозується повернення країнi iсторичної назви Ашантi. Столицею, можливо, залишиться місто Аккра, хоча більш імовiрне її перенесення в місто Кумасi.

Гвінея-Бісау

Країна населена переважно народнiстю баланде. Хоча цей етнос проживає також у Сенегалi та Гамбiї, проте полiтична елiта Бiсау, з одного боку, не зацiкавлена у приєднаннi до Сенегалу, а з іншого - не має достатньо сили для приєднання територiй, населених баланде та близькими малочисельними народами. Вiд'єднання територiй, населених народами групи манде, не передбачається у зв'язку з їх нечисленнiстю та територiальною вiддiленiстю вiд iнших манде. Отже, змiни етнополiтичних меж не очікується.

Сьєрра-Леоне

Основнi етноси країни - темне та менде. Є також менш чисельнi етноси групи манде (до якої належить менде). Теперiшня полiтична нестабiльнiсть у цiй країнi, очевидно, дедалi бiльше набиратиме етнiчного забарвлення. Тому передбачається роздiлення країни на два етнодержавних утворення: Сьєрра-Леоне (держава темне) та Менде.

Межi.

Сьєрра-Леоне - все узбережжя, крiм територiї навколо міста Сулiма, пiвнiчно-захiдна частина країни до міста Макенi включно. Столиця - місто Фрiтаун.

Менде - решта територiї сучасної Сьєрра-Леоне. Hайiмовiрнiша столиця - місто Бо.

Ліберія

Близько половини населення належить до народiв кру. Це найструктурованiшi етнiчнi групи країни, серед яких вiдбувається активний консолiдацiйний процес. У країнi триває громадянська вiйна, в якiй все бiльше значення має етнiчний чинник. Iншi (не кру) народи перебувають переважно на родоплемiнному рiвнi. Проте існуючі суперечностi мiж прибережними (кру) та лiсовими (iншi) народами сприяють консолiдацiї лiсових народiв. Важливою особливiстю є також те, що основна частина мiнеральних ресурсiв країни залягає на територiї лiсових народiв, якi, очевидно, дедалi бiльше прагнуть до суверенiтету над ними. Отже, найiмовiрнiший вислiд затяжної (оскiльки не вирiшуються основнi суперечностi) громадянської вiйни - роздiлення країни на державу Кру та державу лiсових народiв. Внаслiдок рiзнорiдностi та вiдсутностi єдиного консолiдацiйного центру об'єднавчий процес у цих народiв, очевидно, вiдбуватиметься повiльно й навряд чи призведе до швидкого формування єдиного етносу. Проте через малочисельнiсть та неструктурованiсть і роздiлення цих народiв малоймовiрне. Можливо, вони спiвiснуватимуть