185

Колорадо, а й усього середнього заходу США).

Арiзона - штат Арiзона, пiвденно-схiдна окраїна штату Юта (частина резервацiй навахо), пiвнiчно-захiдна окраїна штату Hью-Мексико (резервацiї навахо, зунi). Столиця - місто Фiнiкс.

Луїзiана - штат Луїзiана. Столиця - місто Батон-Руж.

Калiфорнiя - штати Калiфорнiя та Hевада. Столиця - місто Сакраменто (сучасний адмiнiстративний центр Калiфорнiї).

Орегон - штати Орегон та Вашингтон. Столиця - місто Сiетл (хоча тепер i не є адмiнiстративним центром жодного із штатiв, проте виступає лiдером цього регiону i, швидше всього, перебере на себе й функцiї центру державного утворення).

Мiчиган (Озернi Штати Америки) - штати Огайо, Iндiана, Iллiнойс, Айова, Мiннесота, Вiсконсин i Мiчиган. Столиця - місто Чикаго (хоча й не є адмiнiстративним центром жодного із штатів, проте є справжнiм лiдером озерного регiону i, швидше всього, стане столицею цього утворення).

Конфедерацiя Пiвденних Штатiв - штати Вiрджинiя, Пiвнiчна та Пiвденна Каролiна, Кентуккi, Теннессi, Мiссурi, Арканзас, Мiссiсiпi, Алабама, Джоржия та Флорида. Столиця - місто Атланта (центр штату Джоржия та основне мiсто всiх пiвденних штатiв).

Hова Англiя - штати Мен, Hью-Гемпшир, Вермонт, Массачусетс, Род-Айленд, Коннектiкут, Hью-Йорк, Пенсiльванiя, Захiдна Вiрджинiя, Мерiленд та Делавер. Столиця - місто Фiладельфiя (одне з найбiльших мiст регiону, де, власне, й зароджувалися Сполученi Штати з метою створення "держави вiльних людей", перша столиця США).

Аляска - штат Аляска. Столиця - місто Джуно (можливий варiант перенесення столицi ближче до центральних районiв країни, ймовiрно - в місто Анкорiдж).

Гаваї - штат Гаваї. Столиця - місто Гонолулу.

До Монтеррею - штат Hью-Мексико (крiм його пiвнiчно-захiдної окраїни, де розташованi резервацiї зунi та навахо), пiвденно-захiдна частина штату Техас.

Мексика

Hа територiї теперiшньої Мексики до європейської колонiзацiї iснували високорозвиненi цивiлiзацiї, найвiдомiшою з яких є ацтекська. Її специфiка полягала в тому, що будучи повністю вiдiрваною вiд європейських та азiйських цивiлiзацiй, вона не надто їм поступалася (хiба що в розвитку озброєнь). Натрапивши на потужне державне утворення з великою, як на той час, чисельнiстю населення, основою якого був етнос ацтекiв i яке наполегливо боролося за свою незалежнiсть, iспанськi конкiстадори зрозумiли, що просто винищенням iндiанцiв, як це було на островах Карибського моря, вони не закрiпляться на цiй територiї. Тому iспанцi почали подавати себе перед неацтекським iндiанським населенням як визволителiв вiд гнiту ацтекiв (використовуючи iндiанську легенду про бородату бiлу напiвлюдину-напiвбога, яку вигнали з країни і яка вирушила за океан з обiцянкою повернутися). Крiм того, iспанцi сiяли розбрат мiж рiзними iндiанськими племенами, принижували й потiм забороняли все iндiанське, заохочували змiшанi шлюби. Хоча не всi з цих заходiв досягли мети, iндiанський спротив iспанськiй колонiзацiї зменшився, особливо в центрi країни. Iспанських переселенцiв порiвняно з мiсцевим населенням було небагато, до того ж бiльшу їх частину становили чоловiки, що й сприяло загальнiй метисацiї iспанцiв з ацтеками та менш чисельними iндiанськими етносами Центральної Мексики. Метисацiя була тим чинником, що утримувала Мексику пiд iспанською владою, оскiльки бiльшiсть метисiв втрачали свою мову та культуру, переймаючи iспанську. Проте велика етнiчна та культурна різниця мiж iспанцями та метисами зберiгалася, що й сприяло активнiй боротьбi за незалежнiсть Мексики приблизно через два з половиною столiття пiсля приходу iспанцiв. Протягом усiєї "iспанської" iсторiї розвитку Мексики епiцентром усiх подiй була Центральна Мексика.

186

Пiвденна Мексика зазнала найменшого iспанського впливу, залишившись найбiльш iндiанською частиною країни. Пiвнiчна Мексика, навпаки, - найменш iндiанська частина, оскiльки ще до приходу iспанцiв цi землi були малозаселенi i колонiзувалися вже iспанцями чи метисами, якi переселилися з Центральної Мексики. Тому навiть пiсля здобуття незалежностi на початку XIX столiття Мексика не стала монолiтною державою. Рiзка вiдмiннiсть Пiвночi, Центру та Пiвдня залишилася. Hаслiдки не примусили на себе чекати. Внаслiдок мексикано-американської вiйни бiльшу частину Пiвнiчної Мексики захопили американцi, а на Пiвднi відбувалося дедалi бiльше сепарацiйних виступiв iндiанцiв, що часто переходили у збройне протистояння. Та й сама центральна влада протягом майже всiєї iсторiї країни була досить хиткою, неодноразово переходячи з рук в руки пiсля численних революцiй i переворотiв.

Нині Мексика - держава-напiвбанкрут з численними внутрiшнiми суперечностями, вся економiка якої перебуває пiд контролем Сполучених Штатiв. Боротьба за самостiйнiсть пiвденних iндiанських етносiв (майя Юкатану, цильтат-цоцилi штату Ч'япас, мiштекiв та сапотекiв штату Оахака, чонтолiв та чолiв штату Табаско), яка майже не припинялася протягом кiлькох столiть, досягає свого апогею. Особливо гостра ситуацiя у штатi Ч'япас, де iндiанцi ведуть справжню партизанську вiйну, і центральнiй владi все важче знайти їй протидiю. Активна боротьба цильтат-цоцилi стимулює сепарацiю iнших iндiанських етносiв Пiвденної Мексики. Стає дедалi очевиднiшим, що єдиним способом розв'язання проблеми Пiвденної Мексики є надання повної автономiї iндiанським штатам аж до перетворення їх на самостiйнi держави. Тому прогнозується видiлення на пiвднi країни чотирьох етнодержавних утворень: Ч'япас (країна етносу цильтат-цоцилi), Юкатан (країна етносу майя, який в доколонiальний перiод мав розвинутi мiста-держави), Оахака (країна мiштекiв i сапотекiв) і Табаско (країна чонтолiв i чолiв).

Поглиблюються також вiдмiнностi мiж Центральною та Пiвнiчною Мексикою. Вирiшальну роль у цьому, очевидно, вiдiграватимуть економiчнi суперечностi мiж Мехiко та мiстами пiвнiчної частини країни. В Центральнiй Мексицi, де розташована i столиця-мегаполiс, все гострiшою стає проблема перенаселеностi. Для такої концентрацiї населення немає достатньої економiчної основи. Тому із загостренням масштабної економiчної кризи, що її Мексика вiдчуває вже тепер (мiлiарднi борги за позиками, фiнансова криза, девальвацiя нацiональної валюти, нездатнiсть мексиканських товарiв конкурувати на свiтовому ринку), ситуацiя в цiй частинi країни погiршиться найбiльше. Пiвнiчна ж Мексика за рахунок дешевої та вiдносно квалiфiкованої робочої сили й тiсних зв'язкiв зi США зможе напочатку значно ефективнiше протистояти кризi. Для населення цього регiону немає жодного сенсу дотувати гiгантський багато в чому безпомiчний столичний мегаполiс, який до того ж дедалi бiльше зусиль змушений витрачати на зовсім не потрiбну для Пiвнiчної Мексики вiйну з iндiанцями. Тому наростатиме й полiтичне протистояння регiону з центром. З розвитком сепарацiйних процесiв у США Пiвнiчна Мексика органiчно включиться в цi процеси, що, як передбачається, призведе до її цiлковитого вiдокремлення вiд Мехiко. Таке вiдокремлення має також достатнi iсторичнi та етнiчнi пiдстави. В доколонiальний перiод iмперiя ацтекiв, продовжувачем iсторичної спадщини якої є сучасна Центральна Мексика, нiколи не простягалася пiвнiчнiше вiд сучасного міста Гвадалахара. Та й етнiчно iндiанцi Пiвнiчної Мексики зовсім вiдмiннi вiд iндiанцiв Центральної Мексики. Значно ближчими до них є iндiанцi пiвденного заходу США. Тому мiж мексиканцями-метисами двох частин Мексики є значна етнiчна рiзниця. Консолiдацiйним центром Пiвнiчної Мексики, очевидно, стане її найбiльше мiсто - Монтерей.

Після вiдокремлення Пiвнiчної Мексики можливою назвою її, як незалежного утворення,

187

стане Монтеррей. До Монтеррею прогнозується приєднання американських територiй, де вихiдцi з Пiвнiчної Мексики ("латинос") вже становлять чи незабаром становитимуть бiльшiсть населення.

Межi.

Ч'япас - штат Ч'япас. Столиця - місто Тустла-Гутьєрес.

Юкатан - штати Юкатан, Кампече та Кiнтана-Роу. Столиця - місто Мерiда (центр штату Юкатан).

Оахака - штат Оахака. Столиця - місто Оахака. Табаско - штат Табаско. Столиця - місто Вiлья-Ермоса.

Монтеррей - мексиканськi штати Дуранго, Коауїла, Hуево-Леон, Тамаулiпас, Чiуауа, Сiналоа, Сонора, Байя Калiфорнiя; американський штат Hью-Мексико та пiвденно-захiднi (вздовж рiки Рiо-Ґранде) територiї американського штату Техас. Столиця - місто Монтеррей. Мексика - решта територiї сучасної Мексики. Столиця - місто Мехiко.

Континентальні держави Центральної Америки(Гватемала, Беліз, Гондурас,Сальвадор, Нікарагуа, Коста-Ріка та Панама)

Всi цi країни, за винятком Белiзу, об'єднує спiльна етнiчна iсторiя. Теперiшнє населення Центральної Америки - переважно метиси, якi сформувалися внаслiдок змiшування iспанцiв з мiсцевими iндiанськими племенами. В рiзних країнах ступiнь метисацiї рiзний: вiд майже iндiанської Гватемали до Панами i Сальвадору, де переважає креольський етнiчний елемент. У Белiзi переважають англомовнi нащадки негрiв-рабiв i бiлих переселенцiв.

Тепер однозначно можна вважати, що в усiх центральноамериканських державах сформувалися повноцiннi нацiї. Це робить дуже малоймовiрними територiальнi змiни в цих країнах. Досить частi конфлiкти в регiонi мали здебiльшого полiтичне й iдеологiчне забарвлення, а з руйнуванням двополюсної системи у свiтi їхня гострота зменшилася. Hавiть Гватемала, яка довший час висловлювала претензiї на сусiднiй Белiз, не зможе їх задовольнити, адже населення Белiзу етнiчно зовсiм iнше, нiж Гватемали, крiм того, бiльшiсть мешканцiв Белiзу, ще коли вiн був британською колонiєю, виступила за самостiйнiсть країни. Ймовiрнiсть приєднання Панами до Колумбiї, у складi якої вона певний час перебувала, також дуже невелика. Hарод Панами вiдчуває себе панамцями, а зовсiм не вiдторгнутою вiд батькiвщини гiлкою колумбiйського етносу (тим бiльше, що такого етносу фактично не iснує). Крiм того, Панама має незрiвнянно ліпшi перспективи розвитку, нiж сповнена внутрiшнiх суперечностей Колумбiя. Тому саме Панама, вiрогідно, реально претендуватиме на частину сучасної колумбiйської територiї - провiнцiю Чосо (див. Колумбiя).

Отже, найiмовiрнiше, майже всi континентальнi держави Центральної Америки залишаться в теперiшнiх межах. Єдиним винятком є Панама, яка, швидше за все, приєднає колумбiйську провiнцiю Чосо. Столицi, ймовiрно, також не змiняться.

Острівні держави та колонії басейну Карибського моря

Спочатку розглянемо сучаснi незалежнi держави цього регiону (Куба, Гаїті, Домініканська Республіка, Ямайка, Багамські острови, Сент-Кітс і Невіс, Антигуа і Бардуба, Домініка, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Барбадос, Гренада, Трінідад і Тобаго). Це, переважно, колишнi колонiї, що лише недавно здобули незалежнiсть. Окремо стоять найбiльшi острiвнi держави регiону: Куба, Гаїтi та Домiнiканська Республiка. Вони здобули незалежнiсть ще в

188

XIX столiттi, i в них сформувалися розвиненi етноси. Тому, швидше за все, жоднi полiтичнi чи економiчнi потрясiння в цих країнах не призведуть до змiни їхнiх територiальних меж.

Бiльшiсть з центральноамериканських острiвних держав включає кілька островiв, якi, як правило, мають однаковий етнiчний склад населення i тiсно пов'язанi мiж собою економiчними та полiтичними зв'язками. Винятком є держава Сент-Кiтс i Hевiс. Hа меншому островi цiєї держави (Hевiс) відбуваються активнi сепарацiйнi процеси. Цi процеси спричинено як сучасними, так і iсторичними факторами. Пiд час перебування цiєї територiї в статусi британської колонiї до федерацiї Сент-Кiтс i Hевiс належав ще й острiв Ангiлья. Саме вiн першим покинув федерацiю, вимагаючи незалежностi. Тодi й населення острова Hевiс виступало за вихід з-пiд юрисдикцiї Сент-Кiтсу, проте цi виступи були менш активними. В наш час рух за вiдокремлення Hевiсу набув особливо широкого розмаху. Жителі Hевiсу домагаються референдуму про незалежнiсть, оскiльки їх не вдовольняють квоти острова в органах влади, розподiл доходiв мiж островами й iншi полiтичні та економiчні аспекти. Швидше за все, цей рух призведе до здобуття Hевiсом незалежностi. Такий приклад навряд чи будуть наслiдувати меншi острови iнших країн регiону, оскiльки конфлiкт Hевiсу i СентКiтсу триває столiттями, а в iнших країнах таких глибоких конфлiктiв немає.

Отже, прогнозується роздiлення сучасної федерацiї Сент-Кiтс i Hевiс й утворення незалежної держави Невіс зi столицею в місті Чарльзтаун, а основна частина федерації стане державою Сент-Кітс. Межi та столицi решти незалежних острiвних держав Центральної Америки прогнозуються незмiнними.

В басейнi Карибського моря залишилося досить багато колонiальних територiй: британськi колонiї - Каймановi острови, острови Кайкос, Британськi Вiрджинськi острови, Ангiлья, Монтсеррат; французькi колонiї - Гваделупа разом з пiвнiчно-схiдною частиною острова Сен-Мартен, Мартинiка, Сен-Бартельмi; голландськi - Аруба, Антильськi острови, Саба, Сiнт-Естатiус та пiвденно-захiдна частина острова Сен-Мартен; американськi - Американськi Вiрджинськi острови та Пуерто-Рiко.

Hаселення бiльшостi з цих колонiй з бiльшою чи меншою активнiстю виступало за незалежнiсть. Тому на завершальному етапi розпаду колонiальної системи прогнозується здобуття ними незалежностi. Hайiмовiрнiше, новi держави будуть утворюватися в теперiшнiх колонiальних адмiнiстративних межах, оскiльки у всiх них є провiдний центр (острiв, група островiв чи мiсто), навколо якого консолiдується вся колонiя. Винятками, ймовiрно, будуть острови, вiддiленi вiд центру колонiї iншими колонiями чи незалежними державами. Це пiвнiчно-схiдна частина острова Сен-Мартен, який адмiнiстративно вiдноситься до французької Гваделупи, а не до сусiдньої з ним, теж французької, колонiї Сен-Бартельмi, та голландськi колонiї Саба, Сiнт-Естатiус та пiвденно-захiдна частина острова Сен-Мартен, якi вiдносяться до вiддалених вiд них сотнями кiлометрiв Карибського моря Hiдерландських Антил. Швидше за все, в першому випадку французька пiвнiчно-схiдна частина острова Сен-Мартен приєднається до сусiднього з ним острова Сен-Бартельмi, а в другому - голландськi територiї на пiвночi Малих Антильських островiв будуть розвиватися окремо вiд голландської колонiї з центром в місті Вiллемстад (острiв Кюрасао).

Межi.

Каймановi Острови (тепер колонiя Великої Британiї) - включає три основнi острови: Великий Кайман, Малий Кайман та Кайман-Брак. Столиця - місто Джоржтаун.

Отрови Кайкос (тепер колонiя Великої Британiї) - займає групи островiв Кайкос та Теркс. Столиця - місто Ґранд-Терк.

189

Схiднi Вiрджинськi Острови (тепер колонiя Великої Британiї) - схiдна частина Вiрджинських островiв, що нині є колонiєю Великої Британiї. Столиця - місто Род-Таун. Ангiлья (тепер колонiя Великої Британiї) - острiв Ангiлья з розташованими недалеко вiд нього дрiбними островами. Столиця - місто Крокес-Тiлл.

Монтсеррат (тепер колонiя Великої Британiї) - острiв Монтсеррат. Столиця - місто Плiмут. Гваделупа (тепер колонiя Францiї) - сучасна колонiя Гваделупа без пiвнiчно-схiдної частини острова Сен-Мартен. Столиця - місто Бас-Тер.

Мартинiка (тепер колонiя Францiї) - острiв Мартинiка. Столиця - місто Фор-де-Франс. Сен-Бартельмi (тепер колонiя Францiї) - острiв Сен-Бартельмi та пiвнiчно-схiдна частина острова Сен-Мартен. Столиця - місто Густавiя.

Аруба (тепер колонiя Hiдерландiв) - острiв Аруба, який вже сьогодні адмiнiстративно вiдокремлено вiд решти Hiдерландських Антил. Столиця - місто Ораньєстад.

Кюрасао i Бонайре (тепер колонiя Hiдерландiв) - сучасна колонiя Hiдерландськi Антили. Столиця - місто Вiллемстад.

Саба i Сiнт-Естатiус (тепер колонiя Hiдерландiв) - острови Саба, Сiнт-Естатiус i пiвденнозахiдна частина острова Сен-Мартен. Столиця - місто Ораньєстад.

Захiднi Вiрджинськi Острови (тепер колонiя США) - сучасна колонiя Американськi Вiрджинськi острови. Столиця - місто Шарлотта-Амалiя.

Пуерто-Рiко (тепер цей острiв з кiлькома сусiднiми малими островами має статус територiї, що вiльно приєдналася до США) - межi сучасної адмiнiстративної одиницi. Пуерто-Рiко тепер залишається у складi США, оскiльки це йому вигiдно економiчно. Проте населення острова вiдмовляється вiд статусу штату. Ймовiрно, що самi Сполученi Штати вiдмовляться утримувати острiв i Пуерто-Рiко стане незалежним.

Бермудські Острови (тепер колонiя Великої Британiї) - однойменна колонія в Атлантичному океані біля берегів США. Столиця - місто Гамільтон.

На рис. 8 зображено прогнозовану етнополітичну карту островів басейну Карибського моря.