195

Етнодержавне утворення аравакiв виникне на основi штатiв Родонiя та Акрi. В цих штатах араваки проживають компактно та є достатньо сконсолiдованими. Араваки не задоволенi прокладанням автодорiг крiзь джунглi. Виокремлення в штати пiдтверджує їх культурну вiдособленiсть від решти iндiанських народiв Амазонiї. Цi штати слабо зв'язанi з метрополiєю та узбережжям. Та й бразилiйська верхiвка мало зацiкавлена у цих районах. Пiд час сепарацiйних процесiв у сусiднiй Амазонiї, безумовно, буде спостерiгатися й сепарацiя аравакiв. Проте цей народ виразно видiляє себе з-посеред iнших iндiанських племен й, найiмовiрнiше, не буде консолiдуватися з ними. Та й для населення Амазонiї єднання з араваками не надто бажане. Адже значна кількість араваків ранiше проживала на всiй територiї Амазонiї. Ще й нині в багатьох її частинах збереглося аравакське населення. Якщо до Амазонiї приєднаються аравакськi штати, то розсiяне аравакське населення Амазонії не консолiдується з iншими амазонськими племенами, відтак араваки, як сформований i розвинений етнос, претендуватимуть на панiвне становище в усiй Амазонiї. Отже, можна прогнозувати виникнення тут незалежного утворення. Це дасть змогу аравакам зберегти свою нацiональну автентичнiсть, культурнi та мовнi особливостi.

Можна розглядати також можливiсть видiлення з Амазонiї територiї штату Рорайма, що має значнi етнiчнi особливостi. Проте вiдсталiсть i малозаселенiсть цiєї територiї практично не дає жодних підстав для її сепарацiї.

Межi.

Державне утворення метисiв Пара-Амапа - штати Пара й Амапа. Столиця - місто Белен (сучасний адмiнiстративний центр бiльшого із штатiв).

Державне утворення мулатiв Байя - штати Мараньян, Пiауй, Пернамбуку, Сеара, Алагоас, Рiу-Грандi-ду-Нортi, Параїба, Байа, Сержiлi. Столиця - місто Салвадор (iсторичний та сучасний адмiнiстративний центр штату Байя).

Державне утворення бразилiйцiв Бразилiя - штати Мiнас-Жерайс, Мату-Гросу-ду-Сул, Гояс, Еспiрiту-Санту, Сан-Паулу, Рiо-де-Жанейро, федеральний округ Бразилiа. Позаяк iснує сильне суперництво мiж Сан-Паулу та Рiо-де-Жанейро, столиця, ймовiрно, залишиться у місті Бразилiа.

Державне утворення населення пiвденних штатiв Парана - штати Рiу-Грандi-ду-Сул, СантаКатарiна, Парана. Hайiмовiрнiша столиця - місто Порту-Алегрi, що є центром сепарацiйних процесiв, хоча можливий варiант столицi в місті Курiтiба - полiтичному центрі нащадкiв iндiанського населення Пiвденної Бразилiї.

Державне утворення iндiанцiв амазонських лiсiв Амазонiя - штати Амазонас, Рорайма, МатуГросу. Столиця - адмiнiстративний центр штату Амазонас місто Манаус.

Державне утворення аравакiв Аравакiя - штати Акрi та Родонiя. Столиця - адмiнiстративний центр Родонiї місто Порту-Велью.

Болівія, Перу, Еквадор

Цi три країни розглядаються разом, оскільки етнополiтичнi процеси на їхніх територiях тiсно взаємопов'язанi. Тут проживає давнiй iндiанський народ кечуа, який в доколонiальнi часи створив могутню iмперiю iнкiв. На сьогоднi Перу є практично iндiанською державою. Бiльшiсть населення розмовляє мовою кечуа значно ліпше, нiж iспанською. Зберiгся нацiональний дух. Багато опозицiйних рухiв називалися ім'ям iнкі Тупака Амару. Тому в майбутньому можна передбачити виникнення руху за об'єднання колишнiх земель iнкської iмперiї. Прогнозується, що до складу нової держави кечуа увiйдуть територiї Еквадору, заселенi кечуа, захiднi райони Болiвiї, де також проживають кечуа, бiльша частина територiї Перу. Саме через прагнення кечуа до державностi Болiвiя вiд часу проголошення

196

незалежностi не була цiлком єдиною. Зберiгався чiткий подiл на гiрськi райони та схiдну рiвнинну частину. Захiдна гiрська частина, населена переважно iндiанцями, значно розвиненiша. Тут зосереджена бiльша частина промисловостi та бiльшiсть мiнеральних ресурсiв Болiвiї. Про сильний iндiанський вплив свiдчить i те, що у Болiвiї мови кечуа та аймара є державними поряд з iспанською. З самого початку створення Болiвiї її планувалося приєднати до Перу як одну з провiнцiй. Тепер болівійські кечуа культурно та мовно значно тiснiше зв'язанi з кечуа Перу, нiж з власним креольським та метисним населенням сходу країни. Серед iндiанського населення спостерiгається значний природний прирiст, що веде до дальшого збiльшення частки iндiанцiв на заходi. В умовах посилення Перу це стає одним із сприятливих чинникiв для сепарацiйних процесiв у Болiвiї.

Процес етнiчного розвитку Еквадору схожий з болiвiйським. Проте, на вiдмiну вiд Болiвiї, тут більш розвиненi прибережнi райони, заселенi переважно креолами та метисами. Саме тут сформувався економiчний центр країни. Нинi iндiанцi становлять понад половину населення Еквадору, абсолютна бiльшiсть з них - кечуа. Столиця країни розташована на територiї, де переважно проживають iндiанцi, тому їхній вплив на ситуацiю в країнi дедалi зростатиме. Тому активнi сепарацiйнi процеси можна прогнозувати серед iспаномовного населення узбережжя, консолiдуючим центром якого є місто Гуаякiль. З iншого боку, з посиленням сусiднього Перу можна прогнозувати розвиток консолiдацiйних процесiв мiж кечуа Еквадору та Перу. Для Перу схiдна частина Еквадору та болiвiйськi територiї, заселенi кечуа, стануть компенсацiєю за втрачений департамент Лорето, який, за прогнозами, вiдiйде до державного утворення iндiанцiв тропiчних лiсiв на основi племен хiваро, пано, апаро. Серед цих племен зараз спостерiгається суттєве посилення консолiдацiйних процесiв, що зумовлено спiльною боротьбою проти просування перуанцiв (кечуа) у джунглi з метою освоєння видобутку нафти, яка залягає на територiї проживання цих племен. Доходило навiть до зустрiчi вождiв племенi з президентом Перу, на яких обговорювалася можливiсть припинення експансiї промисловостi на схiд, оскiльки вона руйнує ареал мисливських угiдь iндiанцiв, якi прагнуть зберегти свiй традицiйний спосiб життя. Iсторично цi територiї нiколи не були пiд впливом кечуа-iнкiв. Вiйська iмперiї завжди наштовхувалися на жорсткий опiр. Iндiанцi сьєрри (джунглiв) мають i свiй культурний та консолiдуючий центр - місто Iкiтос. Що стосується економiчної "компенсації", то родовища східної частина Еквадору замінять новiй перуанськiй державi Кечуа нафтовi поклади, втраченi з виникненням державного утворення на територiї Лорето.

Hа територiї сучасних Перу та Болiвiї навколо озера Тiтiкака прогнозується також виникнення етнодержавного утворення народу аймара. Протягом багатьох вiкiв аймара чинили активний спротив експансiї iнкiв. Їм вдалося зберегти мову, культуру. Вони виразно iдентифiкують себе як окремий народ, достатньо розвинений i структурований. Аймара мають значний потенцiал для економiчного та культурного розвитку. У Болiвiї вони населяють найрозвиненiшi в економiчному планi райони. Аймара мають iсторичнi прецеденти державностi в епоху середньовiччя. Не раз вiдбувалися спроби вiдновити державнiсть у XIX i на початку ХХ століть. Маючи потужний консолiдуючий центр місто Ла-Пас, аймара безсумнівно здатнi створити незалежну державу.

Межi.

Еквадор (держава iспаномовних еквадорцiв) - узбережжя сучасного Еквадору: провiнцiї Есмеральдас, Монабi, Гуаякiль, Гуаранда, Мачала, Лоя. Столиця - місто Гуаякiль.

Кечуа (етнодержавне утворення народу кечуа) - бiльша частина територiї сучасного Перу, крiм департаментiв Лорето, схiдних частин департаментiв Могуечуа, Пуно та Такна; бiльша частина територiї сучасного Еквадору, крiм прибережних провiнцiй; болiвiйськi провiнцiї

197

Кочабамба, Оруро, Потосi, Чукiсака (крiм крайнього сходу), Тарiха (крiм сходу), пiвнiчна частина провiнцiї Ла-Пас, пiвденний схiд провiнцiї Бенi. Столицею, імовiрно, стане місто Куско, яке в культурному та iсторичному планi значно потужнiше вiд Лiми i є консолiдуючим центром всiх кечуа.

Болiвiя (етнодержавне утворення iспаномовного населення схiдної частини сучасної Болiвiї) - сучаснi болiвiйськi провiнцiї Пандо, Санта-Крус, Бенi (крiм пiвденно-захiдної частини), схiднi частини провiнцiй Тарiха та Чукiсака. Столиця - адмiнiстративний центр провiнцiї Санта-Крус місто Санта-Крус-де-ла-Сьєрра.

Лорето (етнодержавне утворення iндiанцiв тропiчних лiсiв басейну рiки Укаялi) - перуанський департамент Лорето. Столиця - місто Iкiтос.

Аймара (етнодержавне утворення народу аймара) - болiвiйська провiнцiя Ла-Пас (крiм пiвнiчної частини); схiднi частини перуанських департаментiв Могуечуа, Пуно і Такна. Столиця - місто Ла-Пас.

Колумбія

Колумбiя є однiєю з найбiльших полiетнiчних держав Пiвденної Америки, в якiй мiжнацiональнi проблеми тiсно переплелися з полiтичними. Особливо це помiтно стосовно пiвдня країни, який практично не контролюється центральним урядом Боготи. Його контролюють наркотичнi синдикати, до складу яких входить в основному iндiанське населення. Також тут дислокуються найбiльш екстремiстськi ультралiвi органiзацiї бойовикiв, якi є армiєю наркобаронiв. Тобто вже тепер можна говорити, що тут склалася цiлком самостiйна система влади, яка має форму диктатури кримiнальних структур. Позаяк ця система влади має майже повну пiдтримку мiсцевого населення, численнi спроби колумбiйської влади знищити її (навiть за великої пiдтримки iнших країн Америки) навряд чи можуть мати успiх. Цi спроби лише розхитують колумбiйську державу, поширюючи стан, близький до громадянської вiйни, на всю територiю країни. Hайефективнiшим способом лiквiдацiї на цiй територiї осередка злочинностi, що його без перебільшення можна вважати всесвітнім лихом, може були надання повної незалежностi корiнним народам цiєї територiї, а також надання мiжнародної економiчної допомоги для розвитку нової країни. Якщо мiсцеве населення не матиме потреби захищати свої iнтереси вiд колумбiйської влади, йому перестануть бути потрiбними як ультралiвi бойовики, так i наркобарони, фiнансову вигоду вiд спiвробiтництва з якими (а вона для населення є мiзерною порiвняно з прибутками наркобаронiв) може з надлишком компенсувати мiжнародна допомога. Бiльше того, мiжнародне сприяння й вихiд територiї з мiжнародної iзоляцiї суттєво прискорить її економiчний розвиток, що немислимо в теперiшнiй ситуацiї. Основу населення цiєї територiї становлять племена чiбча, якi перед приходом колонiзаторiв вже мали державнi утворення i тому змогли органiзувати сильний опiр першим завойовникам. Нинi вони контролюють територiю свого проживання, незважаючи на постiйну боротьбу проти них уряду та армiї. Iнциденти із захопленням бойовиками американських заручникiв у сiчні 1999 р. (головною умовою звiльнення було повернення племенi ува їхніх споконвічних земель, конфiскованих урядом пiд промислову забудову та сiльськогосподарськi угiддя) ще раз пiдтверджують активне прагнення iндiанцiв до суверенiтету й здатнiсть досягнути його, використовуючи будь-якi способи боротьби.

Наступним джерелом сепарацiї може бути Антiохiя, яка заселялася переважно басками, грузинами, арабами, які не допускали змiшування нi з iндiанським населенням, нi з iспанцями. Вони й дотепер тримаються вiдособлено. Hа їхній територiї розташована значна частина промислових підприємств Колумбiї. Багато торговцiв також належать до представникiв баскiв та грузинiв. Все це веде до формування нової етнiчної спiльноти, яка