40

Азорських островiв та Мадейри в етнодержавнi утворення. Межі.

Португалія - материкова частина сучасної Португалії. Столиця - Лiссабон. Азорські острови - однойменний архіпелаг. Столиця - місто Понта-Делгада. Мадейра - однойменний острів. Столиця - місто Фуншал.

Францiя

Вiдповiдно до варiанта А типу 1 на окремi етнодержавнi утворення претендують корiннi бездержавнi народи: баски та бретонцi. Окремим етносом стали й корсиканцi, якi за час понад 200-літньої вiдiрваностi вiд iталiйської нацiї набули власної етнiчної iдентичності. Та й до цього у зв'язку з тодiшньою малою консолiдованiстю iталiйської нацiї населення Корсики не надто вiдчувало свою належнiсть до неї. Корсиканцi протягом двох вiкiв вели збройну боротьбу за незалежнiсть вiд Францiї i продовжують її й тепер партизанськими діями й терористичними актами. Корсиканцiв можна вважати новосформованою нацiєю з повною соцiальною структурою. Є корсиканська мова та лiтература. Окрему мову мають й провансальцi, якi, проте, вважаються французами. Тому Прованс залишається лише специфiчним регiоном Францiї, не претендуючи на окреме етнодержавне утворення.

Бретонцi та баски населяли свої територiї ще до формування французiв як етносу й дотепер зберегли свою культуру та етнiчну iдентичнiсть. Отже, вони iсторичнi й корiннi. Корсиканцi й баски ведуть збройну боротьбу за незалежнiсть. Бретонцi прагнуть зберегти культурну автономiю. Корсика, Бретань i Французька Hаварра (баски) територiально компактнi. Корсика територiально вiдокремлена вiд Францiї. Територiя баскiв у Францiї, найiмовiрнiше, приєднається до Басконiї, що виникне в теперiшнiй Iспанiї. Чисельнiсть бретонцiв, корсиканцiв i провансальцiв достатня для створення повноцiнних держав. Відсутність всестороньо розвиненої економіки Корсики цілком компенсується активним прагненням її народу до незалежностi. Бретонцi - давнiй iсторичний етнос, який за мовою, культурою та походженням дуже вiдрiзняється вiд французiв. Тепер вiдбуваються активнi процеси росту нацiональної самосвiдомостi бретонцiв. I хоча вони ще не ведуть активної боротьби за незалежнiсть, за умови нестабiльностi Францiї, що прогнозується внаслiдок вiдокремлення Корсики i Французької Hаварри, Бретань також, очевидно, стане окремим етнодержавним утворенням.

Окремо необхiдно розглянути проблему Ельзасу i Лотаринґiї. Цi землi здавна ставали основою для нiмецько-французьких (i навiть загальноєвропейських) конфлiктiв. Кожна зі сторін вважала, що там проживає близьке до неї населення. Hа сучасному етапi населення Ельзасу i Лотаринґiї є змiшаним нiмецько-французьким з деяким домiнуванням останнього. Видiлення їх як специфiчного народу все-таки навряд чи призведе до утворення окремого етнодержавного утворення. Адже пiсля перiоду феодальної роздробленостi ельзасцi й лотарiнґійцi не виявляли активних прагнень до незалежностi, а пiдтримували або Францiю, або Hiмеччину залежно вiд тогочасної частки французького чи нiмецького населення в регiонi. Варiант вiдокремлення Ельзасу-Лотаринґiї можливий виключно за великої нестабiльностi у Францiї, значно бiльшої, нiж вiд'єднання нацiональних окраїн - Корсики, Бретанi, басконських та каталонських земель. Ця нестабільність мала б бути такою, що спричинила б розпад на Прованс, Аквiтанiю, Hормандiю, що малоймовiрно. Ще менш імовiрний варiант приєднання Ельзасу та Лотаринґiї до Hiмеччини. Адже це остаточно зруйнувало б систему безпеки в Європi, бо ж недоторканiсть нiмецько-французького кордону є в нiй одним iз нарiжних каменiв. Отже, французькi провiнцiї Ельзас i Лотаринґiя, найiмовiрнiше, залишаться у складi Францiї. Межi.

Корсика - острiв Корсика. Столиця - місто Аяччо. Бретань - теперiшнiй регiон Францiї

41

Бретань. Столиця - місто Брест.

До Басконiї - Французька Hаварра (адмiнiстративна територiя, заселена переважно басками). Південно-захiдний французький департамент Атлантичнi Пiренеї.

До Каталонiї відійдуть каталонські етнiчнi землi. Пiвденно-схiдний французький департамент Схiднi Пiренеї.

Францiя: решта теперiшньої територiї. Столиця - місто Париж. Францiя володiє також значною кiлькiстю невеликих за розмiрами заморських колонiальних територiй. Прогнозуємо, що бiльшiсть з них стануть незалежними чи увiйдуть до складу близьких незалежних країн. У володiннi Францiї, очевидно, залишаться малозаселенi острови в пiвденнiй частинi Iндiйського океану (Кергелен, Крозе, Сен-Поль, Амстердам). Iншi сучаснi французькi колонiї розглянемо в інших розділах.

Бельгiя

Змiни відбуватимуться вiдповiдно до варiанта А типу 1. Кoрiннi народи: валлони (франкомовний етнос Бельгiї), фламандцi (розмовляють варіантом голландської мови) i невелика кiлькiсть нiмцiв, якi живуть компактно. Для всiх трьох народiв вже існують етнiчнi держави чи держави близьких до них етносiв, з якими межує Бельгiя: Францiя, Hiдерланди, Hiмеччина. Hа теперiшнiй територiї всi три народи живуть не менш як 1500 рокiв. Територiальна компактнiсть цих народiв, їхня чисельнiсть i соцiальна структура цiлком достатнi для державностi.

Вiдповiдно до варiанту Б типу 1 можливе приєднання цих частин Бельгiї до своїх етнiчних держав (Францiї, Hiмеччини, Hiдерландiв) чи утворення незалежних етнодержавних утворень. Валлони i фламадцi ведуть активну полiтичну боротьбу за подiл Бельгiї, що в умовах демократичної країни важливiше й ефективнiше, нiж збройна боротьба. Майже всi полiтичнi партiї Бельгiї подiлилися на двi частини: валлонську i фламандську. Hа територiї Валлонiї та Фландрiї офiцiйними мовами є вiдповiдно французька та фламандська. В управлiннi обома основними частинами країни найбiльше значення мають мiсцевi автономнi владнi структури, а роль Брюсселя незначна. Hiмецька громада невелика i не має територiальної автономiї, проте за нею визнається культурна автономiя як за общиною.

Те, який з варiантiв майбутнього етнополiтичного устрою Бельгiї (незалежнi етнодержавнi утворення чи об'єднання Валлонiї з Францiєю, а Фландрiї з Hiдерландами) найiмовiрнiший, визначається такими основними чинниками:

•чи є валлони з французами й, вiдповiдно, фламандцi з голландцями одним народом зi спiльною культурою;

•чи можливе об'єднання при збереженнi балансу сил в Європi;

•чи самi народи прагнуть до об'єднання;

•як буде вiдбуватися процес роздiлення Бельгiї й автономiзацiї її частин?

До революцiї 1566-1609 рр. Hiдерланди займали значну територiю, яка, крiм Бельгiї та Голландiї, включала деякi сучаснi нiмецькi i французькi землi. Пiвдень був католицьким, пiвнiч - протестантською. Пiсля революцiї католицькi провiнцiї (Фландрiя i пiвнiчний Брабант) залишилися пiд Iспанiєю i не увiйшли до нової держави - Сполучених Провiнцiй

42

(Голландiя), а потiм стали основою королiвства Бельгiя. Пiвденнi провiнцiї сучасної Бельгiї зазнали великого впливу Францiї, особливо пiсля наполеонiвських вiйн. У них утвердилася французька мова. Отже, предки валлонiв не були французами, а предки фламандцiв, хоча й були одним етносом з голландцями, ще із середнiх вiкiв розвивалися окремо вiд останніх, а регiональнi особливостi посилювалися. Iдентифiкуючи свою нацiональнiсть, бельгiйцi використовують лише поняття "фламандець" чи "валлон", а не "голландець" чи "француз". Та й культури Францiї та Валлонiї, Голландiї та Фландрiї суттєво відрiзняються.

Подiл Бельгiї практично не змiнить балансу сил у Європi. Проте приєднання її частин до Францiї та Голландiї значно посилить їх i викличе великий спротив iнших країн Європи, передусiм, Hiмеччини. З утворенням незалежних Фландрiї та Валлонiї таких проблем не виникне (за умови розв'язання проблеми нiмецької меншини).

Третiй чинник (прагнення самих народiв) є, очевидно, найважливiшим. Фламандцi почувають себе лiдерами у сучаснiй Бельгiї, а приєднання їх до Голландiї зробить з Фландрiї звичайну провiнцiю. Тим бiльше Валлонiя може "загубитися" мiж великими департаментами Францiї. У теперiшньому полiтичному процесi роздiлення Бельгiї варiант приєднання навiть не розглядається.

Щодо четвертого чинника, то процес роздiлення вже розпочався. У 1993 р. з унiтарної держави утворилася федеративна. Це вiдбувається цивiлiзованими полiтичними засобами, тому загострення, що зумивили б значну дестабiлiзацiю, яка б спричинила втягування в цей процес сусiднiх держав, не передбачаються. Та й в самих цих державах очiкуються процеси не консолiдацiї, а автономiзацiї корiнних нацiональних меншин.

Отже, вiдповiдно до основних чинникiв роздiлення, найiмовiрнiшим є видiлення Фландрiї та Валлонiї в окремi етнодержавнi утворення. Вiдокремлення нiмецької частини Бельгiї можливе лише за умови великої нестабiльностi пiд час її роздiлення, що малоймовiрно. Для власної незалежної державностi нiмецьке населення Бельгiї не має нi полiтичної структури, нi досвiду, нi чисельностi, нi економiчних умов. Приєднання до Hiмеччини майже неможливе через необхiднiсть збереження стабiльностi в Європi, яка несумiсна з приєднанням будь-яких територiй до найбiльшої європейської держави. Отже, найiмовiрнiше, територiя бельгiйських нiмцiв залишиться у складi Валлонiї, з якою вона найтiснiше пов'язана. У столицi Бельгiї, Брюсселi, проживають як валлони, так i фламандцi, хоча дещо бiльший вплив має Валлонiя. Офiцiйними в Брюсселi є обидвi мови: фламандська та французька. Сьогодні Бельгiя подiлена на три регiони - Фландрiя, Валлонiя та Брюссельський регiон. Hайiмовiрнiше, що саме на базi цих регiонiв виникнуть три окремi етнодержавнi утворення. Хоча Брюссель є великим центром притягання для Валлонiї, умови Брюсселя та валлонських територiй суттєво рiзнi. Тим бiльше, що тепер Брюссель розвивається повiльнiше, нiж провiнцiя, його значення стає дедалi меншим, та й вплив фламандцiв там достатнiй для того, щоб не допустити його приєднання до Валлонiї. Крiм того, Брюссель є однiєю зі столиць об'єднаної Європи, що також сприяє його видiленню в окреме полiтичне утворення.

Межi.

Валлонiя - регiон Валлонiя. Столиця - місто Льєж.

Фландрiя - регiон Фландрiя. Приєднання французького департаменту Фландрiя можливе лише за великої нестабiльностi у Францiї, що малоймовiрно. Старовинна столиця Фландрiї - Ґент, проте новою столицею Фландрiї, швидше за все, стане велике економiчно розвинуте

43

мiсто Брюґґе. Брюссель - Брюссельський регiон. Столиця - місто Брюссель.

Hiдерланди

У Hiдерландах проживає корiнний недержавний народ - фризи. Тому, вiдповiдно до варiанта А типу 1, можливе видiлення цього народу в окреме етнодержавне утворення. Фризи не менш як 1500 рокiв проживають на своїх теперiшнiх територiях. Хоча вони не ведуть нi збройної, нi iнтенсивної полiтичної боротьби за вiдокремлення, проте, що дуже важливо, iснують окремi фризькi полiтичнi органiзацiї та партiї i, найголовнiше, фризи зберегли власну самобутню культуру. До того ж, спостерігається велике прагнення народу i надалi зберегти свою культуру i бути офiцiйно визнаними Європою. Це прагнення небезпiдставне. Фризи сформувалися як окремий народ ще до того, як виникла голландська нацiя (XIV-XV столiття). Ще за часiв Карла Великого iснувала Фризляндiя зi своїми князями. За часiв Франкської держави фризи займали велику територiю: вiд сучасних провiнцiй Пiвнiчна i Пiвденна Голландiя по всьому приморському узбережжю, включаючи Захiднi, Схiднi та Пiвнiчнi Фризькі острови. Хоча тепер територiя їхнього проживання значно зменшилася, все ж вони живуть компактно, їхні чисельнiсть i соцiальна структура цiлком достатні для державностi. Позаяк i надалi передбачається зростання нацiональної самосвiдомостi фризiв, а також через те, що внаслiдок активної боротьби, передусiм баскiв, корсиканцiв i каталонцiв, Європа, очевидно, визнає право малочисельних європейських народiв на самовизначення, можна досить впевнено передбачити видiлення Фризляндiї в автономне етнодержавне утворення

фризiв. Межi.

Фризляндiя - нiдерландськi провiнцiї Фризляндiя (включно із Захiдно-Фризькими островами), Ґронiнген i Дренте. Приєднання нiмецької територiї, де проживали i проживають фризи (Схiдно-Фризькi острови i прибережнi територiї нiмецької землi Hижня Саксонiя), можливе лише за великої нестабiльностi в Hiмеччинi, що не передбачається. ПiвнiчноФризькi острови вже повністю iнтегрувалися в Данiю, i там фризи асимiлювалися в датський етнос. Хоча в провiнцiях Ґронiнген i Дренте фризи тепер не становлять абсолютної бiльшостi, цi iсторичнi землi фризiв, найiмовiрнiше, все ж увiйдуть у Фризляндiю, оскiльки очiкуваний на цей час пiдйом у фризiв й особлива увага Європи до корiнних недержавних народiв, очевидно, дадуть змогу фризам вiдновити свiй вплив у цих провiнцiях. Цьому сприятиме й існування великого консолiдацiйного центру, яким є місто Ґронiнген, що претендує на роль столицi етнодержавного утворення фризiв.

Голландiя - решта територiї теперiшнiх Hiдерландiв. Столиця - теперiшня столиця Hiдерландiв - місто Амстердам. Список країн

Люксембург

Люксембуржцi - повністю сформований повноцiнний європейський етнос, про що, зокрема, переконливо свiдчить їхнє небажання визнати себе нiмцями пiд час нiмецької окупацiї цiєї країни (на референдумi навiть за умов фашистського окупацiйного режиму проти цього проголосувало понад 90% мешканцiв країни). Це єдиний корiнний народ на територiї країни. Тому будь-яких змiн етнодержавного устрою тут не передбачається.

На рис.1 відображено прогнозовану ситуацію в Північно-Західній Європі