Центрально-Африканська Республіка

153

заселяють придатнi для землеробства схiднi частини сукупної територiї цих країн, а також невелику територiю в сучаснiй Танзанiї. Тутсi - скотарi, заселяють тi територiї, на яких не поширена згубна для будь-якого виду скотарства в Африцi муха цеце, тобто захiдну частину цих двох країн. Проте основна частина тутсi проживає на територiї сучасної Конго-Кiншаси. Хоча гуту є одним народом, з давнiх часiв рiзнi його територiальнi групи (пiвнiчнi та пiвденнi) розмовляють двома рiзними мовами. Тутсi, що переселилися на цю територiю значно пiзнiше вiд гуту, залежно вiд того, де вони осiли, прийняли вiдповiдно пiвнiчну (ньяруанда) чи пiвденну (рундi) мову народу гуту. Пiсля здобуття незалежностi з бельгiйської колонiї Руанда-Бурундi було створено дві держави, але не за етнiчним, а за мовним принципом. Поєднання в кожнiй з країн двох суттєво рiзних, до того ж ворогуючих народiв призвело до величезної мiжетнiчної рiзнi. Поштовхом до цього став рiст полiтичної зрiлостi гуту, оскiльки в доколонiальний i колонiальний час домiнуючими на обох територiях були тутсi. Ситуацiя в Руандi-Бурундi може бути яскравим прикладом прiоритетностi саме етнiчного принципу державотворення, а не мовного чи релiгiйного принципів, з яких часто виходили колонiзатори, надаючи незалежнiсть своїм колонiям. Тiльки на основi етнiчного принципу територiального розподiлу колишнiх колонiй можна досягнути стабiльностi.

Отже, єдиним виходом із ситуацiї в Руандi та Бурундi, штучних державах, утворених всупереч волi їхніх народiв, є створення двох незалежних етнополiтичних утворень на територiї, яку населяє кожен з них: Гуту та Тутсi. Очевидно, що свiтова та африканська, спiльнота вже найближчим часом буде змушена погодитися з цим. Це стане значним поштовхом до кардинальних змiн на всьому африканському континентi. Перш за все, цi змiни охоплять сусiднi держави, на територiях яких проживають гуту та тутсi: КонгоКiншасу, Танзанію, Уганду. Hайiмовiрнiшим наслiдком цих процесiв стане приєднання до країн Гуту й Тутсi всiх земель, на яких переважають цi народи.

Межi.

Гуту - територiя Руанди схiднiше вiд міста Hьянза; територiя Бурундi вiд мiста Гiтега й далi на схiд; пiвнiчно-схiдна частина танзанiйської областi Кiгома з центром у місті Кiбондо. Столиця - місто Кiгалi, столиця сучасної Руанди.

Тутсi - територiя Руанди вiд міста Hьянза й далi на захiд; територiя Бурундi на захiд вiд мiста Гiтега; угандiйська провiнцiя Кабале; схiдна частина областi Кiву в Конго-Кiншасі. Столиця - місто Букаву, центр провiнцiї Кiву, найбiльше й найважливiше мiсто на територiї проживання тутсi.

Конго-Кінщаса, Конго-Браззавіль

Цi двi країни органiчно поєднанi не тiльки рiчками Конго й Убангi, а й етносами, що проживають на обох берегах цих рiчок, якими проходить кордон мiж колишнiми французькою та бельгiйською колонiями. Власне рiзний колишнiй колонiальний статус - єдине, що суттєво роздiляє цi країни. Тiснi етнiчнi, полiтичнi й економiчнi зв'язки поєднують процеси, що вiдбуваються в обох країнах.

У Конго-Кiншасі, що є великим штучним утворенням з багатьма народами, стосунки мiж якими завжди були непростими, фактично вiд часу проголошення незалежностi триває громадянська вiйна, яка перiодично загострюється в рiзних частинах країни: то на пiвднi в провiнцiї Шаба, то в центральнiй провiнцiї Касаї, то на пiвночi в Кiсанганi, то на сходi в контрольованiй тутсi провiнцiї Кiву. В критичнi перiоди опозицiйнi до центральної влади вiйськовi загони, сформованi переважно за етнiчним принципом, контролювали бiльшу частину територiї країни. Як показує iсторичний досвiд та й логiка стосункiв мiж рiзними

154

племiнними елiтами, єдиним розв'язком конголезької проблеми може бути становлення окремих державно-полiтичних утворень фактично iснуючих етноплемiнних об'єднань. Враховуючи постiйно нестiйку ситуацiю й активнiсть етнiчних процесiв, Конго є основним осередком нестабiльностi та рушiєм процесу видiлення етнiчних державних утворень у всiй Африцi.

У доколонiальний перiод на територiї теперiшнiх Конго було декiлька державних утворень, найбiльшими з яких (що iснували протягом кiлькох столiть) були Конго (держава етносу баконго), Бакуба (держава етносу куба), Лунда (держава етносiв чокве та лунда), Балуба (держава етносу луба). Свою державу, територiя якої простягалася поза межi теперiшньої Конго-Кiншаси, мали також тутсi. Саме цi народи, а також монго та азанде, що активно борються за повне самоврядування, є найбiльш готовими до державностi. Зараз iнiцiативою володiють тутсi. Проте Конго вступить до фази остаточного роздiлення пiсля активiзацiї численної етнiчної групи в центрі Конго-Кiншаси - монго. Пiсля виокремлення монго iншi народи будуть вiдрiзанi вiд столицi й зможуть без значного опору сформувати власнi етнодержавнi утворення. Цей процес, очевидно, стане безповоротним (адже в пiсляколонiальний перiод кiлька разiв окремi етнiчнi групи проголошували незалежнi держави, якi, проте, довго не iснували), коли повністю незалежними стануть економiчно найрозвиненiшi територiї Конго-Кiншаси, заселенi народом луба.

Сепарацiя в Конго-Кiншасі й вiдокремлення етносу баконго, який контролює столицi обох Конго, очевидно, вiдновить прагнення цього народу до об'єднання всiх своїх етнiчних територiй (це прагнення було дуже великим перед проголошенням незалежностi). Тому нова держава конго охопить i етнiчнi територiї цього народу в Конго-Браззавiлі. Аналогiчно об'єднаються й територiї етносу теке, розташованi з правого та лiвого берегiв рiки Конго (тiснi зв'язки мiж берегами iснували весь час, i державний кордон був лише формальнiстю), а також народiв середньої течiї рiки. Отже, сепарацiя в Конго-Браззавiлі, очевидно, вiдбудеться як супутнiй процес сепарацiї в Конго-Кiншасі.

Таким чином, прогнозується видiлення таких етнополiтичних утворень: Конго (країна етносу баконго), Заїр (країна племен району межирiччя Убангi - Конго, остання в центральнiй течiї має назву Заїр). Ці племена тiсно пов'язані мiж собою, зокрема мовою мiжплемiнного спiлкування лiнгала), Монго (країна групи етносiв монго, а також комо, рега та боа, об'єднаних довкола активного консолiдуючого центру - мiста Кiсанґанi), Теке (країна близьких етносiв теке та саката), Бакуба (країна етносу куба), Балуба (країна етносу луба), Конджо (країна етносу конджо; хоча цей етнос не є надто чисельним, не займає значної територiї та не особливо активний в конголезьких процесах, його тiснi зв'язки з етнiчно розвиненими народами сучасної Уганди та вiдмiннiсть вiд сусiднiх народiв, найiмовiрнiше, призведуть до його виокремлення). Крiм того, частини територiї Конго-Кiншаси увiйдуть до етнодержавних утворень, що виходять за її теперiшнi межi. Так, до Убангi (сучасна Центрально-Африканська Республiка), очевидно, вiдiйдуть територiї, заселенi близькими мiж собою етносами гбая, нгбандi, банда та деякими менш чисельними, спорiдненими з ними, позаяк цi ж етноси проживають i на пiвнiч вiд рiки Убангi, на територiї сучасної ЦАР, i тiсно пов'язанi між собою. Hарод азанде i в Конго, i в ЦАР, i в Суданi бореться за власну незалежну державу Азанiя, яку, очевидно, таки буде утворено. Hароди мору-мангбету, серемунду, мба та племена пiгмеїв, що розмовляють їхнiми мовами, ймовiрно, увiйдуть до складу етнодержавного утворення Мору, яке включить i частину територiї сучасної Уганди. Етнодержавне утворення Тутсi об'єднає землi цього народу в кiлькох країнах. Близькi етноси чокве та лунда, очевидно, вiдновлять доколонiальне державне утворення Лунда, що включить частину територiй Конго-Кiншаси й Анголи. Hайпiвденнiша частина провiнцiї