162

Асмера.

Судан

У "Країнi чорних", як називали колись єгиптяни землi на пiвдень вiд своїх кордонiв, сьогодні спостерігаємо чи не найгострішу в Африці етнічну конфронтацію. Вона вилилася у тривалий i кровопролитний конфлiкт. У протистояннi країна роздiлилася на двi частини - пiвдень i пiвнiч. Арабська пiвнiч усiма силами намагається втримати у складi Судану повсталий пiвдень, заселений нiлотськими народами. Цей конфлiкт пiдсилює ще й релiгiйний чинник: населення пiвдня країни здебiльшого сповiдує християнство, а населення пiвночi - iслам. На сучасному етапi протистояння досягло критичної точки - повномасштабна громадянська вiйна, тисячі жертв, у країнi (особливо на пiвднi) панує голод. Усi спроби врегулювання конфлiкту зазнали невдачi. Hе допомогло нi посередництво ООН, нi навiть спроба надання пiвдню широкої полiтичної автономiї. Єдиним можливим вирiшенням цiєї складної ситуацiї є вiдокремлення пiвденних районiв вiд Судану. Це, швидше за все, й станеться, бо якщо вiд сепарацiї народ втримують виключно силою багнета та продовольчою блокадою, то з часом цей народ навчиться протистояти багнетові і знайде інші шляхи отримання продуктiв. Отже, прогнозується подiл Судану. Проте вже тепер очевидно, ще це не буде подiл лише на двi частини - пiвнiчну та пiвденну. Населення обох цих частин не є однорiдним. Пiд час громадянської вiйни кожен з основних етносiв виразно усвiдомив свої етнiчнi iнтереси, сформував власну полiтичну елiту й консолiдувався навколо неї. Особливо це проявляється на пiвднi, де вже чiтко сформувалися окремi етноси, найбiльшi з яких - дiнка, нуер, азанде, барi та мурле. Проте можливiсть виокремлення всiх цих етносiв в етнополiтичнi утворення на сьогодні не надто велика, бо спiльний досвiд боротьби проти пiвночi з'єднав бiльшiсть народiв пiвдня в єдине полiтичне цiле i тепер пiвдень виступає єдиним. Якби розв'язання міжетнічних проблем в Судані розтягнулося ще на кiлька десятилiть, то цi етноси, ймовiрно, створили б окремi держави. Проте ці проблеми нині настiльки гострі, що їх вирiшення не можна вiдтягувати. Тому для бiльшостi етносiв пiвдня цiлком прийнятною є перспектива єдиної федеративної (чи конфедеративної) держави християнських нiлотських народiв. Виняток становить етнос азанде, який протягом багатьох десятилiть бореться за створення держави Азанiї в межах територiй, заселених цим етносом в Суданi та Конго-Кiншасі. Пiд час розпаду цих країн таке прагнення азанде, найiмовiрнiше, стане реальнiстю. Крiм того, повністю готовий до самостiйного розвитку й територiально вiдокремлений вiд iнших народiв етнос барi, який досяг найбiльших успiхiв у боротьбi за вiдокремлення i який має потужний консолiдацiйний центр - місто Джуба. Отже, прогнозується виокремлення на пiвднi Судану етнополiтичного утворення нiлотських народiв, етнополiтичного утворення народу барi та входження суданських територiй, заселених етносом азанде, до Азанiї.

Зовсім iнша ситуацiя на пiвночi Судану, яка заселена переважно суданськими арабами. Власне, назва "суданськi араби" є збiрною для арабiзованих племен на пiвдень вiд Єгипту. Цi племена перейняли в арабiв їхню культуру, мову, релiгiю, проте нi фiзiологiчно, нi за ментальнiстю не стали арабами. Ця арабiзацiя змогла поєднати рiзнi племена у специфiчне надетнiчне утворення, представники елiти якого тепер вважають себе єдиною спiльнотою, що необхiдно для їхньої консолiдацiї у боротьбi проти народiв пiвдня. Проте зберiгається їхнiй подiл на арабiв Кордофану, Дарфуру, Нубiї. Це дає пiдстави вважати, що араби Судану не є однорiдною сукупнiстю. До того ж на пiвночi збереглися етноси, якi не пiддалися арабiзацiї, і деякi з них є досить чисельними. Тому можна прогнозувати, що пiсля вiдокремлення пiвдня, що, безумовно, буде поразкою для пiвночi й сприятиме її ослабленню, почнуться сепарацiйнi процеси серед етнiчних груп пiвночi. Сприятиме цьому й полiтична радикалiзацiя в Суданi - адже вже тепер ця країна вважається пристановищем

163

ультрарадикальних iсламiстських угруповань. Hеоднорiднiсть суданських арабiв i наявність залишків корiнних неасимiльованих етносiв, якi можуть стати основою для формування нових етнiчних одиниць, при дальшому загостреннi ситуацiї в країнi можуть спричинити розпад "арабської" частини Судану.

Тому прогнозується видiлення на пiвночi країни таких етнополiтичних утворень:

Дарфур. Територiя сучасної однойменної провiнцiї Судану, яка заселена переважно етносами фор, мурле, тема, даго та менш чисельними дарфурськими етносами та арабами Дарфуру.

Кордофан. Територiя сучасної однойменної провiнцiї, яка заселена народами Кордофану, арабами Кордофану та, частково, нубiйцями.

Нубiя. Весь пiвнiчний схiд Судану - iсторична земля етносу нубiйцiв, де й проживає сьогодні їх основна частина разом з арабами (якi на цiй територiї в етнiчному планi близькi до арабiв Єгипту, а не до iнших "суданських арабiв").

Беджа. Iсторична територiя етносу беджа, який найменше з пiвнiчних народiв пiддався арабiзацiї.

Судан. Територiя суданських арабiв, якi тепер займають домінуюче становище в Суданi.

Межi.

Бар i (країна етносу барi) - схiдна та центральна частини провiнцiї Екваторiальна. Столиця - місто Джуба.

Hiлiя (країна близьких нiлотських народiв) - провiнцiї Верхнiй Hiл i Бахр-ель-Газал. Столиця - місто Малакаль.

Дарфур (країна близьких народiв Центрального та Схiдного Судану та дарфурських арабiв) - провiнцiя Дарфур. Столиця - місто Ель-Фашер.

Кордофан (країна близьких кордофанських народiв, частково нубiйцiв i арабiв Кордофану) - провiнцiя Кордофан. Столиця - місто Ель-Обейд.

Hубiя (країна нубiйцiв та нубiйських арабiв) - пiвнiчно-схiдна частина провiнцiї Пiвнiчна. Столиця - місто Вадi-Хальфа.

Беджа (країна етносу беджа) - пiвнiчна частина провiнцiї Кассала. Столиця - місто Кассала. До Азанiї - захiдна частина провiнцiї Екваторiальна.

Судан (країна суданських арабiв) - решта територiї Судану. Столиця - місто Хартум.

Південна Африка

Намібія

Країна на пiвденному заходi африканського континенту, яка однією з останнiх отримала полiтичну незалежнiсть. Протягом бiльшої частини ХХ столiття територiю сучасної Hамiбiї називали Пiвденно-Захiдна Африка.

Приклад цiєї країни яскраво ілюструє штучнiсть установлених колонiзаторами кордонiв, якi згодом стали межами нових африканських держав. До Hамiбiї входять територiї, заселенi зовсім рiзними етносами, що значно вiдрiзняються як за антропологiчним типом, так i за