11 Підстави вин-ння і прип-ня конст.-пр. Відносин.

ЮФ - це, як правило, такі життєві обставини, з якими норми права пов’язують вин-ння, зміну чи припинення пр. відносин. ЮФ треба обов’язково підкреслювати, що правові факти – це такі факти реальної дійсності, з настанням яких наступають певні юридичні наслідки (а не тільки правовідносини).

Особл-ті конст-пр. фактів обумовлені тими сус. віднос-ми, які потрапляють у сферу дії норм КП. Такі факти сприч-ть вин-ння, зміну чи призупинення правовідносин, які мають місце в процесі реал-ї повновладдя народу Укр.

Зокрема, найбільш обґрунтованою класифікацією ЮФ є класифікація, в основі якої лежать такі 4 критерії:

1. наслідки, які спричиняє ЮФ: правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі;

1. форма ЮФ: позитивні й негативні;

2. хар-р дії ЮФ: факти обмеженої, однократної дії і факти-стани;

3. хар-р зв’язку факту з індивідуальною волею особи: юридичні події, юридичні дії.

Прикладом правоутворюючого факту є утворення Пр. Укр. КабМіну, на основі чого між урядом та мініст-ми і відомствами вин-ть різні адмініс-но-пр. та інші відносини.

Правоутв-ми актами є рішення про проведення позачергових та повторних виборів, на основі яких виникають конст.-пр. відносини, між. договори, які є основою вз.відносин між різними д-ми. Типовим у цьому відношенні є один Договір про основи міжд-них відносин, дружбу і співробітництво між Укр. та республікою Узбекистан від 26 .08.92. Правоприпиняючі факти припиняють конст-пр. відносини одного порядку і спонукають становлення правовідносин іншого порядку. Так, припинення депут-х повноважень тягне за собою вин-ння безлічі різнних відносин. Те ж саме – при достроковому припиненні повноважень органу д-ї влади, народного депутата або посадової чи службової особи.

12 Поняття і види джерел кп (дкп).

Джерело права – це форма (спосіб) існування пр. норм, яка перетворює право (як волю) в об’єктивовану реальність. У світовій практиці джерела права - це акти-документи, традиції, правові (в тому числі й конституційні) звичаї, правові прецеденти. У більшості випадків вони складають сис. джерел права (відповідно – систему джерел галузі права). Все це повною мірою стосується й КП, яке також має відповідну сис. джерел.

ДКП закріплюють найважл. сферу політико-пр. відносин, які виникають у процесі здійс-ня народовладдя. Це обумовлює багатство змісту таких джерел, оскільки народовладдя – надзвичайно складний комплекс ек-х, політ-х, соц-х, соц.-псих-х та ін. відносин. Такі відносини вин-ть при безпосередній реал-ї нац-го, д-го та народного сувер-ту народу. В таких джерелах втілюються основи конст. ладу, вз.відносини особи й д-ви, нац-го і адмініст.-тер-го будівництва, побудови органів д-ї влади. Одна з особливостей Д-лКП полягає в тому, що значна їх частина має політ. хар.р. І це цілком природно, оскільки КП – найбільш “політизована” галузь нац. сис. права.

ДКП є резул-м правотворчості д-х органів та безпосереднього творення права самим народом. Причому така правотворчість має особливий хар-р, оскільки вона закріплює найбільш важливі відносини – відносини влади.

ДКП мають комплексний характер, оскільки об’єднують і матеріальні, і процесуальні норми.

Більшість ДКП виходять за межі права: н-д, ек-ні джерела (н-д, відносини вл-ті), політ. (програми і платформи діял-ті політ. партій, інші док-ти політ. хар-ру), соці-ні (соц. діял-ть класів, соц. груп, гром-х об’єднань), соц.-псих-ні (різноманітні псих-ні установки, мораль).

У своїй сукупності ДКП утв-ть надзвичайно складну як за структурою, так і за змістом динамічну сис., елементами якої є акти, що містять конст.-правові норми. Множинність конст. відносин та різноманітність їх об’єктів обумовлюють різні види пр. приписів, а відтак – різноманітність видів ДКП.