4 Основні принципи та сис. Конст. Права України (скп).

СКП – є системою інститутів і норм КП. Це складна, структурована, динамічна сис., з притаманними їй законами, принципами побудови та функ-ння. У заг. вигляді її можна уявити як своєрідне утворення, що складається з 3 відносно сам-х, але надзвичайно тісно вз.зв’язаних блоків (елементів): принципів КП, його інститутів і норм.

Принципи КП(ПКП) – це фундаментальні засади, в яких втілюється сутність і політико-правове призначення галузі та її основного джерела – КУ. ПКП поділяються на дві великі групи – загальні і спеціальні. У заг П втілюються основні ідеї к-ї, її призначення і соц. роль. Ці П декларуються безпосередньо в КУ. Серед них – д-й суверенітет, розподіл влад, непорушність прав та свобод людини і громадянина тощо. Спец. П наповнюють реальним змістом конкретні конст.-пр. відносини. Вони мають чітко окреслену юр. природу і знаходять конкретне заст-ння в безпосередній діял-ті д-ви та її органів. Це, н-д, П органів д-ї влади, виборності місцевого самоврядування тощо.

КПУ орієнтовано на інші пріоритети, тому розташування його інститутів повинно мати принципово новий вигляд:

1. основи конст-го ладу України;

2. права, свободи й обов’язки людини і громадянина;

3. форми безпос-го народ-дя: вибори, референдуми та ін.;

4. законодавча влада;

5. Президент України;

6. виконавча влада;

7. територіальний устрій;

8. місцеве самоврядування.

Така й система КУ – основного джерела КПУ.

КПУ – відкрита система, яка постійно втягує в орбіту свого рег-ня нові елементи, звільняючись від “спрацьованих”, “віджилих” елементів. Цим забез-ся стабільність та її правоохоронний вплив на сус. відносини.

На сис. КП поширюються наступні закони:

• вз.зв’яз-ть, логічна узгодж-ть і субординація ел-тів сис.,

• багатоелементність, структурованість сист., якщо під цією структурою розуміти спосіб зв’язків ел-тів,

• наявність системоутворюючих факторів, зв’язок із зовн. сер-щем, яке наповнює сист. реальним змістом, забезпечує її прогресивний поступ,

• ускладнення системи в міру її розвитку, збагачення змісту її ел-тів, розширення функц. зв’язків між ними,

• наявність гол. центру системи, який інтегрує всі ланки, -достатня автономність функціонування “низових” ел-тів системи, які не можуть бути занадто пригнічені авторитарним впливом ел-тів вищого порядку.

До внутр. системоутвор. факторів належать: генетичні, субординаційні, координаційні (взаємодії), управлінські. КП – відкрита система, втягує врегулювання нових відносин, відкидаючи “віджиті елементи”.Цим забезпечується стабільність системи та її правоохоронний вплив на всі сфери сусп. відносин. Зовнішніми системо утвор. факторами є процес формування дем. пр. держави, предмет пр. рег-ня. момент зацікавленості в рег-ні тих чи ін. відносин на конст. рівні. рівень розвитку соц. цінностей.

Дискутується проблема співвідн-ня сис. КУ і сис. КП. Остання - суб’єктивна, рез-т розумової діял-ті людей. Сис. КУ є теж суб’єкт. явище. її основи об’єктивно зумовлені історією, досвідом.