Органи місц. Самовр., їх повн-ня та форми роботи.

На тер-ї сіл, селищ, міст будується власна сис. місц. самовр-ня (МС), яка згідно зі КУ та ЗУ "Про МС в Укр." вкл.: тер. громаду, сіл., селищну, міську раду; сіл-го, селищного, міського голову; виконавчі органи згаданих рад; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси тер. громад сіл, селищ, міст; органи самоорг-ї нас.

У місті з районним поділом за рішенням тер. громади міста або міської ради відп. до ЗУ можуть утв-ся районні в місті ради. Останні утв-ть свої виконавчі органи та обирають голову ради, який водночас є гол. її викон. комітету.

Первинним об'єктом МС, осн. носієм його функцій і повн-нь згідно зі ЗУ є тер. громада села, селища, міста.

У містах з районним поділом тер. громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.

Формою вирішення тер. громадою питань місц. значення шляхом прямого волевиявлення є місц. референдум, предметом якого може бути будь-яке питання, віднесене КУ і З-миУ до відання МС, і рішення якого є обов'язковими до виконання на відповідній тер-ї.

Іншою формою участі громади у вирішенні питань місц. значення є заг. збори гр-н за місцем проживання, рішення яких можуть враховуватися органами МС в їх діял-ті.

Нарешті, члени тер-ї громади мають право місцевої ініціативи, тобто право ініціювати розгляд у раді будь-якого питання, віднесеного до відання МС.

Важливою ланкою сис. МС в Укр. є ради — представницькі органи МС. До них нал. сіл., селищні, міські ради.

Обласні та районні ради є органами МС, що представляють спільні інтереси тер. громад, сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених КУ та законами Укр., а також повн-ня делеговані їм сіл., селищними, міськими радами.

Елементом сис. МС в Укр. є виконавчі органи рад, тобто виконавчі комітети, відділи, упр-ня та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сіл., селищних, міських, районних у містах рад підконтрольні і підзвітні відповідним радам, а з питань делегованих їм повн-нь органів вик. влади — також підконтрольні відп. органам вик.влади (ст. 12 Закону)'.

Складовою МС є сільський, селищний, міський голова — головна посадова особа цих тер. одиниць. Він обирається громадою, здійснює свої повн-ня на постійній основі, а також головує на засіданнях ради і очолює викон. комітет цих рад.

Нарешті, до сис. МС належать органи самоорг-ї нас., будинкові, квартальні та інші органи самоорг-ї нас.

Ств-ти їх за ініц-ю жителів можуть сіл., селищні, міс., районні у місті ради, причому їм надано право наділяти органи самоорг-ї нас. част. власної компетенції, фінансів і майна.

107

Конст. Суд Укр., його повн-ня, роль.

КСУ- єдиний орган конст.юрисдикції в Укр.; суд. орган відповідної юрисдикції, завданням якого є гарантування верховенства КУ як Осн.Закону д-ви на всій тер-ї Укр.

КСУ визначено як єдиний орган конст. юрисдикціїї. За природою його осн.функцій і хар-м діял-ті він є суд.органом конст. юрисдикції, або органом суд. конст. контролю. Закріплення статусу КСУ в КУ (розділ ХІІ “КСУ”) акцентує увагу на його відокремленості від сис. судів заг. юрисдикції.

Компетенція суду (конст. юрисдикція) також визначена КУ. Її зміст розкрито не тільки у розд. XII, а й у деяких ін. положеннях КУ. Вона має особливості порівняно зі змістом конст. юрисдикції в ін. країнах. У зв'язку з цим повн-ня суду можна класифікувати за двома групами. До першої групи відносять традиційні і прийняті повн-ня, тобто такі, що є заг.визнаними та певною мірою поширеними у світ. практиці. До другої — притаманні саме укр. досвіду у відп. царині.

Традиційним є повн-ня КСУ вирішувати питання про конституційність (від­повідність КУ) певного кола правових актів: законів та ін. актів ВРУ, актів През., актів КМУ й актів ВР АР Крим. Реал-я зазн-х повн-нь становить зміст явища суд. конст. контролю в Укр. у вузькому значенні цього поняття.

Особливостями суд. конст. контролю в Укр. є те, що, на відміну від практики переважної більшості ін. країн, предметом такого контролю може бути конституційність не тільки норм., а й індив. пр. актів відповідних органів.

Більш-менш поширеними є повн-ня суду вирішувати питання про відповідність ку чинних міжнар. договорів Укр. або тих міжнар. договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість.Досить звичайним є повн-ня КСУ вирішувати питання про додержання конст. процедури розслідування і розгляду справи про усунення През.з поста в порядку імпічменту. При цьому КСУ об'єктивно визначає відповідність вказаній процедурі дій (або відсутність дій) органів і посад, осіб, визначених у КУ.

КСУ наділений повн-ням офіційно тлумачити КУ і ЗУ.

Що ж до повноважень КС України, які хар-ть виключно вітчиз. досвід, то до них віднесене насамперед надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до КУ вимогам її ст. 157 і 158. Осн. Закон допускає у даному в­падку лише матеріальний контроль, тобто контроль за консти. змісту законопроекту. Наведене повн-ня практично не має аналогів у європ. практиці конст. юрисдикції.

Його наявність значно посилює роль суду як своєрідного охоронця КУ.

Нарешті, на відміну від органів конст. юрисдикції в ін. д-вах, у складі яких є тер. автономії, КСУ уповноважений не тільки вирішувати питання конституційності пр. актів представн. органу автономії (ВР АР Крим), а й визнавати його дії або відсутність необхідних дій такими, що порушують КУ і З-ниУ. ВРУ на підставі відповідного висновку КСУ може достроково припинити повн-ня представн. органу автономії.

КУ про внесення змін до неї та порядок вирішення перех. пит. У розділі XIII КУ визн-ся порядок внесений змін до неї, перегляду її окремих положень. КУ може бути змінена лише в особливому, визн-му нею порядку, що значно відрізняється від внесення змін до поточного зак-ства. Такий порядок запроваджений з метою заб-ня стабільності КУ як Осн. Закону Укр. Водночас він спрямований і на поєднання стабільності та гнучкості КУ, що дає можл-ть своєчасно реагувати на конст. рівні на об'єктивні потреби розвитку сус. і вдосконалення д-го упр-ня. Саме сталий процесуальний порядок внесення змін до КУ забез-є стабільність пр. змісту і можливість у разі необхідності часткової зміни окремих конституційних положень.

Хар-ми рисами конст. порядку внесення змін до КУ є такі: КУ визначає обмежене коло суб'єктів законодавчої ініціативи щодо внесення змін до КУ. Причому це суб'єкти, які обрані народом, - През. та не менше 1/3 нар. деп-в від конст. складу ВРУ. КУ встан-є неодн-й порядок внесення змін до її розділів. З метою забез-ня стабільності і непорушності осн. конст. засад д-го і сус. ладу Укр., гаран-ня людських прав і свобод людини, реального народовладдя.

КУ регламентує досить складний і відповідальний процес внесення змін до розділів І, III і XIII, який закінчується всенар. Реф-м - найвищою формою установчої влади народу. Щодо інших розділів КУ, якими визн-но порядок орг-ї, повн-ня і вз.відносини гілок д-ї влади, всіх д-х органів і органів місц. самовр-ня, прикінцевих і перехідних положень, то їх зміна також провадиться досить складним шляхом, але вже тільки на рівні ВРУ.

У КУ визначено, в яких випадках взагалі неможливо внести зміни до КУ. Причому вказується не тільки на конкретні незмінні конст. положення, а й на стан д-го і сус. життя, за якого ці зміни неможливі. КУ гарантовано такий порядок, за яким внесення змін до неї не може відбуватися повсякчас, встановлена певна періодичність у роботі ВРУ над відповідними законопроектами.

КУ гарантує конституційність законопроектів про внесення змін до неї шляхом вимоги обов'язкового висновку щодо них КСУ.

Т. ч., уся сис. процесуальних конст. норм, за якими можливо внесення змін до КУ України, спрямована на захист КУ як такої, що є істор. надбанням Укр. народу і відповідає його прагненням до збереження і розвитку д-ви, зміцнення гр-ої злагоди і забез-ня гідних умов життя людини.

КУ в розділі XIII не перед-є порядку прийняття нового Осн. З. Укр. Чинна нині КУ розрахована на невизначений термін і не є і не може бути тимч. Осн. З. Однак можл-ть ств-ня ін. КУ не запер-ся. Так, спираючись на ст. 72 КУ, може бути проголошено всеукр. Реф-м за народною ініціативою з пит. введення нової КУ. Заборона на проведення реф-му стосується лише законопроектів з питань податків, бюджету та амністії (ст. 74 КУ). Щодо ін. питань, які можуть виноситися на реф-м, то їх коло не обмежується.

109