Порядок припинення гром-ства Укр.

Згідно із ЗУ гром-ство Укр. припиняється:

• внаслідок виходу з гром-ства Укр.;

• внаслідок втрати гром-ства Укр.;

• за підставами, передбаченими між. договорами Укр.

ЗУ вин-є підстави виходу з гром-ства Укр.:

1. якщо особа набула гр-во ін.д-ви або отримала документ уповноваженого д-го іноз. органу про те, що гром-ство іноз. д-ви буде набуте при виході із гром-ства Укр. Вихід з гром-ство у віці 15-18рр. – тільки за згодою. Недопускається вихід з гром-ства: якщо особу Укр.притягнено до крим. відповідальності , або винесено вирок суду.

2. а.) після досягнення гр-м повнолітття добровільно набути гром-ства іноз. д-ви; б.) коли іноземець набув гром-ства Укр. і протягом 1р. не підтвердив вихід з ін. гром-ства; в.) якщо іноземець набув гром-ства Укр. і корис-ся правами і виконував обов”язки, покладені іноз. д-ю на нього; г.) коли особа набула гром-ства Укр. без згоди д-х органів Укр.вступив на військову службу безпеки, в правоохоронні органи, органи юстиції або органи д-ї влади або місцевого самоврядуванння іноз. д-ви.

59Порядок набуття гром-ства Укр. дітьми.

Набуття гром-ства за народженням дитини може здійснюватися на підставі таких принципів:

• за "правом крові", коли береться до уваги гром-ство батьків особи незалежно від місця її народження. "Право крові" діє не тільки під час народження дитини, а й може поширюватися на випадки, коли батьки неповнолітньої особи набувають інше гром-ство;

• за "правом грунту" , коли гром-ство у даній д-ві надається будь-якій особі, яка народилася на її тер-ї, незалежно від гром-ства або за обставин, пов'язаних з тер-ю, з якою фізична особа має певні відносини. Тер0ими факторами може бути й місце знайдення дитини, батьки якої не встановлені або невідомі.

ЗУ "Про гром-ство Укр." також докладно регламентує порядок набуття дітьми громадянства Укр.:

• внаслідок усиновлення;

• набуття гром-ства внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

• особою, визнаною судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України;

• набуття гром-ства Укр. дитиною у зв'язку з перебуванням у громщстві Укр. її батьків чи одного з них;

• набуття громадянства дитиною внаслідок встан-ня батьківства.

• Передбачається також, що набуття гром-тва Укр. дітьми віком від 15 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою.

Класифікація прав і свобод громадян.

Система прав, свобод та обов”язків людини і громадянина, встановлена КУ, визначає осн.зміст пр.статусу людини і громадянина Укр. Залежно від хар-ру діяльності, здійснюваної в осн.сферах життя гром-го сус., КУ фіксує осн.права, своб. та обов”язки гром-на і людини. Вони належать усім гром-нам як суб”єктивні права певного виду.

Конст. норми різних країн щодо прав, своб. і обов’язків людини і гр-на можна под. На:

1. громадянські і політичні права й свободи, проголошені буржуазними революціями;

2. соц.-ек. права, які ґрунтуються на соціалістичному вченні;

3. колективні, або солідарні, права, проголошені головним чином країнами третього світу.

1+2=належать кожному індивіду; 3 = можна назвати права людини і народів (право на здорове довкілля, право на страйк тощо).

За іншою класифікацією можливе виділення заг. і особл. прав, свобод та обов’язків людини і гром-на. Критерієм класифікації тут слугує те, що в одних випадках вони стосуються всіх гр-н (право на відпочинок), а в інших – тільки певних (окремих) груп гр-н (жінок, дітей).

І насамкінець: права й свободи людини і гр-на можуть бути згруповані за сферами життєдіяльності індивіда. Такого роду класифікація уявляється особливо важливою, бо вона показує межі охорони прав людини і гр-на у різних сферах. Критерієм тут є однорідність матеріального змісту прав, свобод і обов’язків та однотипність норм, що її закріплюють. За цією класифікацією у КУ виділяють 3 осн. групи прав і свобод та одну групу обов’язків.

1. Громадські права і свободи людини.

2. Політичні права і свободи громадян України.

3. Ек-ні, соц. та культурні права й своб. людини і гр-на.

4. Конст. обов’язки людини і гр-на.

Класифікація конст. прав, свобод і обов’язків будується не довільно, а із врахуванням наявності в сус. різних сфер діял-ті, якісно різних за змістом сус. відносин; вз.відносин д-ви і гром-на у сфері правоохоронної діял-ті д-ви, спрямованої на захист життя, здоров’я, індив-ї свободи і безпеки, честі й гідності людини, вз.відносин у політ-й, соц., ек. та культурній сферах.

Беручи до уваги окремі сфери діял-ті д-ви і гр-н та керуючись відомими між. пактами й чинною КУ, можна виділити такі групи осн. прав та свобод гр-н Укр.:

1. громадянські права й свободи;

2. політичні права і свободи;

3. економічні права і свободи;

4. соціальні права і свободи; культурні права та свободи.

61

Політичні права і свободи громадян Укр.

Зак-ство Укр.закр-є такі пол. права і своб. гр-н Укр.:

1. свобода пересування, вибора місця проживання, право вільного залишення тер-ї Укр. Ці права належать кожному, хто законно перебуває в Укр. та повністю відповідають вимогам між.закон-ства;

2. право на свободу об”єднння у політ.партії та гром-к орг-ї. Громадські об”єднання не залежать від д-ви, вони здатні впливати на д-ні інститути і водночас захищати сус. від необгрунтованого втручанння д-ви в гром-ке життя. КП на свободу об”єднання є юр. основою ств-ня й діял-ті політ. партій, професійних спілок та ін. гром-х орг-й. Н-д, гр-ни мають право брати учсть в професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соц.-ек-х інтересів. //// КУ гарантує добровільність вступу в об”єднання і переб-ня в ньому, виключає будь-який примус. Заборона діял-ті об”єднання гр-н здійс-ся лише в судовому порядку. Д-ва гарантує політ. партіям і гр-м орг-м рівні умови для виконання ними своїх завдань, що служить фактич. і юр. підставою для реал-ї гр-ми Укр. свого права на об”єд-ня.

3. право брати участь в упр-нні д-ми справами, всеукр-му та місцевих реф-х, вільно обирати і бути обраним. Це право озн.гарантовану гр-нам Укр.можливість як безпосередньо, так і через своїх представників здіс-ти всю повноту влади.Дане право розкриває закріплене в КУ положення про народовладдя, яке має узаг-й, декларативний хар-р. Право доступу до д-ї влади озн., що гр-м Укр. має бути забезпечена реальна можл-ть займати за виборами, конкурсом, або призначенням посади в д-х органах таїх апараті і здій-ти відповідні д-ні функції.

4. Право збиратися мирно, без зброї проводити збори, мітинги, походи і демонстрації. Це право призначене для забез-ня політ.свободи думок, переконань і висловлювань в Укр. За юр. змістом воно гарантує гр-м Укр.можл-ть вільно і необмежено виражати, обговор-ти, роз”яснювати, переконувати й поширювати у будь-якій формі (в межах закону) свої думки, перек-ня і погляди з усіх питань сус., політ., ек-го та суто культур-го життя країни, зокрема, важл. питань, пов”язаних з обровор-ням проектів законів і рішень заг.д-го й місцевого значення. Н-д, КУ зобов”язує організаторів проведення зборів, мітингів і т.д. завчасно сповіщати про це органи викон. влади чи місц. самовр-ня.

5. Право направляти індив. чи колективні пис. звернення або особисто звертатися до органів д-ї влади, органів місц. самовр-ня та посад. і служб. осіб цих органів. Це право закріплене в КУ і є важливим засобом здійс-ня й захисту ін. правта свобод гр-н, зміцнення зв”язків нас-ня з д-м апаратом, участі гр-н в упр-ні д-ми справами. Звернення гр-н у д–ні органи і органи місц. самовр-ня сприяє посиленню контролю народу за їх діял-тю, боротьбі з тяганиною та бюрократизмом.

6. Право на інформацію. Це право гаран-ся КУ і охоплює пр. кожного вільно збирати, зберігати і викор-ти і поширювати інфор-ю усно, пис. або в ін. спосіб – на свій вибір, але всі способи здійс-ня цього права мають відповідати встан-м закон-ством правилам. Здійсн-ня пр. на інфор-ю може бути обмежене законом в інтересах нац. безпеки, тер-ї цілісності і т.д. Пр. на інф-ю забез-ся: обов”язком органів д-ї влади, а також органів місц. самовр-ня інф-ти гр-н про свою діял-ть та прийнятті ріш-ня; ств-ням у д-х органах спец. інф-х служб або сис.; ств-ням механізму здійс-ня права на інф-ю; контролем з боку д-ви за додержанням закон-ства про інф-ю; встан-ням відповідальності за порушенням закон-ства про інф-ю.

62

Соц.-економічні права громадян Укр.

ЕП – це можл-ті людини брати участь у вир-ві матеріальних та ін. благ.Ці права налжать кожному гр-нові. Вони визн-ть місце людинит в ек. і соц. житті та складають вісь пр.статусу гр-на як трудівника.ЕП вкл.:

1. право на приватну вл-ть. КУ передбачене право кожного володіти, корис-сь і розпоряджатися своєю вл-тю як майнового хар-ру, так і результатами своєї інтелектуальної, творчої діял-ті. Непорушність прив. вл-ті і право її успадкування гарантується законом і захищається судом. Закон визн-є способи набуття прив. вл-ті та межі корис-ня нею задля забез-ння виконання нею її функцій і доступності для всіх. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї вл-ті. Лише як виняток може бути застосоване примусове відчуження об'єктів права прив. вл-ті.

2. Право на підприємницьку діял-ть, яка не заборонена законом. Це право озн., що кожен сам вільний вибирати, орієнтуючись на свої бажання і можливості, чим займатися. Проте прив. ініціатива не може суперечити сус.користі та моралі, завдавати шкоди особистій безпеці, правам людини та її гідності, порушувати норми ек-ї безпеки. ///// У ряді випадків право на заняття підпр. діял-тю обмежується лише для окремих категорій осіб: депутатів, посадових осіб органів д-ої влади, та органів місц. самовр-ня. ///// Крім того, д-ва забез-є захист конкуренції у підпр. діял-ті. Закон-ством також не допускаються неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція, а також зловживання монопольним становищем на ринку. Види і межі монополій визначаються законом. ////// Закріплюючи право на підпр. діял-ть, КУ встан-є обов'язок д-ви здійс-ти контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, захищати права споживачів, сприяти діял-ті гром-х орг-й. Більш детально захист цих прав рег-ся ЗУ «Про захист прав споживачів».

3. Право корис-ся природними та ін. об”єктами сус. вл-ті. За КУ гр-ни можуть корис-сь об'єктами д-ї та комунальної вл-ті для задоволення своїх відп. до закону. Корис-ся такими об'єктами гр-ни можуть у переважній більшості випадків безоплатно. Це стосується, насамперед, корис-ня прир. ресурсів та об'єктів заг.д-ї вл-ті: водні ресурси, рослинний світ, заклади освіти тощо. Водночас у ряді випадків гр-ни можуть корис-сь окремими об'єктами д-ї та комунальної вл-ті за плату тимчасово чи на умовах оренди цього майна на певний строк. Умови такого корис-ня визн-ся як на законодавчому рівні, н-д у ЗУ «Про плату за землю», так і в ін. нормативно-пр. актах.

За КУ, осн. соц. права становлять собою певні можливосі людини корис-ся соц. благами у сфері матеріального вир-ва, трудової діял-ті, освіти, здоров”я, відпочинку. За КУ сис. соц. прав скл.:

1. право на працю. Це право вкл. можл-ть заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується. КУ перед-но обов'язок д-ви у ств-ні відпов. умов для повного здійс-ня гр-ми права на працю, забез-ня гарантій рівних можл-тей у професії та роду трудової діял-ті, реал-я програми професійно-техн. навчання, підготовки та переп-ки кадрів відп.до сус. потреб.

2. Право на страйк вперше передбачено у новій КУ. Це право мають всі ті, хто працює, для захисту своїх ек-х і соц. інтересів.Однак право брати участь у страйку може здійс-сь лише добровільно, за власним бажанням працівника. ///// Страйк застосовується як крайній засіб, коли всі інші можливості вичерпано. Рішення про оголошення страйку прийм-ся на заг. зборах більшістю голосів працівників або конференцією 2/3 голосів делегатів. Закон-ством встан-ся також гарантії для працівників під час страйку, а також випадки, при яких забороняється проведення страйків та визнання страйків незаконними.

3. Право на відпочинок передбачено КУ. Це право для тих, хто працює. Воно забез-ся наданням щотижневого відпочинку, оплачуваної щорічної відпустки, а також встан-ням скороченого роб. дня щодо окремих професій і вир-в та скороченої тривалості роботи у нічний час.

4. Право на достатній життєвий рівень. Це одне з найважл. соц. прав людини, яке вперше в історії України було закріплено в КУ. Встановлено, що кожна людина має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що вкл. достатнє харчування, одяг, житло.

5. Право на соц. захист та соц. забез-ня. Право на соц. захист громадян встанзне у КУ і включає право на забез-ня працівників та ін. гр-н у разі втрати працездатності (чи часткової або тимчасової), втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості в ряді ін. випадків, які перед-ся закон-ством.Право на соц. забез-ня — це одне з найважливіших соц.-ек-х прав гр-н, а також закріплене у між.закон-стві.

6. Право на житло встан-но в КУ. Перед-но обов'язок д-в ств-ти умови, за яких кожен гр-н матиме побудувати житло, придбати його у вл-ть або взяти в оренду. Тим гр-м, які потребують соц. захисту, житло надається д-ю та органами місц. самовр-ня безоплатно або за доступну для них плату відп. до закону. Детальніше це право регулюється Житловим кодексом України.

7. Право на охорону здоров'я і мед. доп. та мед. страхування перед-но КУ і З-миУ. Це право відповідає вимогам між.права. Право на охорону здоров'я та його правове забез-ня передбачені Крім законодавчого рег-ня, охорона здоров'я забе-ся д-м фінан-ням відповідних соц.-ек-х, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.До обов'язків д-ви віднесено ств-ня ефективного і доступного для всіх гр-н мед. обслуговування, сприяння розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Крім того, КУ перед-ся вимога надання безоплатної мед. доп-ги у д-х і комунальних закладах охорони здоров'я і встан-ся заборона скорочення наявної сис. таких закладів.

8. Право кожної людини на сприятливе навколишнє сер. і екологічну безпеку встан-но в КУ. Це право є необ-ю умовою права на здоров'я людини і визн-ся світовим співтовариством як один із найважливіших факторів існування людства. Свідченням небезпечних для людства екологічних наслідків є Чорнобильська катастрофа 1986 року. У сучасних умовах екологічні права людини в Укр. рег-ся і забез-ся як ЗУ «Про охорону навкол. природного середовища» 1991 року, так і низкою ін. законодавчих актів. //// Важливим конст. положенням є гарантія права вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчів і предметів побуту, а також право на її поширення. Засекречення такої інформації забор-ся КУ.

63

Громадянські пр. та свободи люд. та гр-на в Укр.

Ці права і свободи стан. першооснову конст.-пр. статусу люд. і гр-на. Більшість із них є прир., невід'ємними пр. люд. і гр-на, які не можуть бути обмежені. Особисті права і своб. Люд. закріплені в значній кіл-ті статей КУ, які відпов-ть між. стандартам.

1. Право на життя та його захист. Це право є найголовнішим невід'ємним правом кожної людини за КУ. Конст. обов'язок захищати життя людини покладений насамперед на д-ву. Д-ва заб-є право на життя людини різними заходами в галузі охорони здоров'я, охорони праці, пожежної та екологічної безпеки, боротьби із злочинністю.У той же час кожна людина має право захищати своє життя і здоров'я, а також життя і здоров'я ін. людей від протиправних посягань.

2. Право на повагу до гідності людини. Честь і гідність людини є надзвичайно. важливою складовою частиною людського життя. Повага до людини невід'ємна від неї і є її правом. Це право є заг.визнаним на між. рівні і в новій КУ вперше в Україні знайшло своє закріплення на конституційному рівні. Загальне визнання гідності людини незал. від її місця і ролі в д-ві й сус.і перед-но в КУ. Встан-но 2 напрями конст. захисту гідності людини: 1.) ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню; 2.) жодна люд. не може бути піддана мед-м, наук-м чи ін. дослідам без її вільної згоди.

3. Право людини на свободу та особисту недоторканність. Свобода є однією з найгол. умов життя людини. Право людини на свободу — це фактично і є сама свобода, тобто можл-ть людини здійс-ти будь-які правомірні дії. Право на свободу є природним правом кожної людини, яка народжується вільною і має право вільно обирати для себе засоби і характер спілкування з середовищем, що її оточує. Саме один із принципів пр. д-ви, зафіксований в КУ, перед-є запровадження таких засобів забез-ня правопорядку, відп. до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено закон-ством. ////// Обмеження права людини на свободу й особисту недоторканність можливі лише на підставі закону і повинні здійс-сь у перед-х закон-ством формах.

4. Право на невтручання в особисте та сімейне життя. Це стосується насамперед не протиправних, а прир. особистих і ділових інтересів та відносин. Ніхто не може зазн-ти втручання в його особисте та сімейне життя, крім вип-в, перед-х КУ. Це конст. полож-ня забез-ся багатьма напрямами діял-ті: 1.) забор-но збирання, зберігання, викор-ня та поширення конфіденційної інфор-ї про особу без її згоди, крім визн-х законом випадків. Це стосується лише інтересів нац. безпеки, ек. добробуту і прав люд. 2.) існує пр. кожного гр-на знайомитись в органах д-ї влади і місц. самовр-ня й ін. установах і орг-х з відомостями про себе, які не є захищ-ю законом таємницею.

5. Право людини на недоторканність житла. Це право й складовою частиною прав людини, пов'язаних з її свободою, гідністю, невтручанням в особисте і сімей життя. КУ встан-є гарантію недоторканності житла кожній людині, що відповідає між. закон-ству. Важливою К-ою вимогою є недопущення проникнення не тільки до житла, а й до іншого володіння особи (на присадибну ділянку, інші будівлі тощо). Недоторканним є все те, ц знаходиться в житловому та ін. приміщеннях. Однак право на недоторканність житла не є абсолютним. Проник-ня до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них обшуку чи огляду допуск-ся за вмотивованим ріш-м суд. органів, а в невідкладних випадках, пов'язаних з врятуванням людей та майна чи з безпос-м переслідув-м підозрюваного у вчиненні злочину.

6. Право людини на таємницю листування та інших видів комунікації. Значною мірою забез-ти таємницю листування зобов'язані установи зв'язку та інші організації у сфері комунікацій. За порушення цього конст. права людини встан-на крим. відповід-ть. Крім того, істотні гарантії дотримання права на таємницю листування та іншої кореспонденції під час проведення дізнання та слідства передбачені Крим.-процесуальним кодексом Укр. Водночас, як зазначено в КУ, обмеження цього права може бути встановлено лише судом у передбачених законом випадках з метою запобігали злочину чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи.

7. Право людини на свободу слова. Це найважливіші невід'ємні якості людини нематеріальні основи її вчинків і дій. КУ гарантується кожному гр-ві право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. У той же час здійс-ня права на свободу слова, поглядів і переконань може бути обмежене законом. Такі обмеження запроваджуються з метою забез-ня нац. безпеки, тер-ї цілісності або гр-го поряди охорони здоров'я нас-ня, для захисту прав ін. людей тощо.

8. Право людини на свободу світогляду і віросповідання. Це право вкл. в себе свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно рел. культи і рел. обряди та вести релігійну д-сть. Свобода світогляду повязується із свободою совісті, під якою розуміється право людини вірити або не вірити в Бога, а у відповідності з цим – вільно вибирати релігію.

9. Право людини на свободу пересування і вибір місця проживання. Це право належить кожному, хто на законних підставах перебуває на тер-ї Укр. Закріплюючи це право, вперше КУ 96р. передбачає гарантію свободи пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати тер-ю Укр., за винятком обмежень, що встан-ні закон-ством. Ці положення відповідають заг.визнаним між.нормам. Водночас, у закон-стві Укр. перед-ні особливості здійс-ня цього права для гр-н Укр., іноземців, біженців та деяких інших категорій.

Порядок реал-ї права гр-н Укр. на вільний в'їзд і виїзд з тер-ї Укр. рег-ся ЗУ«Про порядок виїзду з тер-ї У та порядок в'їзду в У гр-н У»94р. У цьому ЗУ перед-ся також заборона позбавляти пр. гр-н У у будь-який час повертатися на тер-ю У.

64

Культурні права громадян Укр.

За змістом культурно-духовні права і свободи л. і г. – це суб’єктивні права л. в культурній (духовній, ідеологічній) сфері, це – певні можливості доступу до духовних здобутків свого народу і всього людства, їх засвоєння, використання й участі у подальшому їх розвитку. За КУ сюди належать:

1. Право на освіту перед-но КУ. Важл. гарантією цього права є конст. обов'язок д-ви забез-ти доступність і безоплатність дошкільної, повної заг. сер., професійно-технічної, вищої освіти в д-х і комунальних навч. закладах; розвиток цих видів освіти різних форм навчання. Обов'язковою визнана повна заг. сер. освіта. //// Безоплатне здобуття вищої освіти мають гр-ни в д-х і комунальних навч-х закладах на конкурсній основі. Відповідно до конст. вимог г-нам, які належать до нац. меншин, гарантується П на навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови у д-х і комунальних навч. закладах або через нац. культурні товариства. Правове рег-ня права на освіту більш детально вст-но у ЗУ «Про освіту» 1991р. (у редакції 1996р.), а також в ін. законодавчих актах.

2. Право на участь у культурному житті та користуватися культурною спадщиною України, яка охороняється законом, визначено в КУ. На д-ву покладено обов'язок забез-ти збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культ. цінність, вживати заходів для повернення в Укр. культ. цінностей народу, які знах-ся за її межам. Право кожної людини на участь у культ. житті і право корис-сь усіма досягненнями культури визнано як між. актами.

3. Право на свободу творчості перед-но і гаран-ся КУ. Гр-м гаран-ся свобода літ., худ., наук. і техн. творчості. Що стосується наук. твор., то на д-ву покладено обов'язок сприяти розвиткові науки, встан-ню наук. зв'язків Укр. зі світ. співтов-вом КУ. Пр. рег-ня цих питань перед-не також З-миУ.

4. Право на захист авторських прав та ін. видів інтел. вл-ті перед-но як у між. праві, так і укр. закон-стві. Гаран-ся також захист інтел. вл-ті, авторські права, моральні і матеріальні інтереси, що вин-ть у зв'язку з різними видами інтел. діял-ті. Закріплюючи право кожного гр-на на результати своєї інтел., творчої діял-ті, в КУ встан-ся заборона викор-ти і поширювати ці результати без згоди авторів за винятком випадків, встан-х законом.

65

Система конст. обов'язків громадян Укр.(КОГ)

КОГ Укр – це міра обов’язкової поведінки, якої кожен повинен дотримуватися для забезпечення нормального функціонування інших суб’єктів громадянського сусп-ва. Як і права людини, конституційні обов'язки людини стосуються найважливіших сфер життєдіяльності особи, суспільства і держави. Вони стосуються здійснення прав особи, політичної, економічної, соціальної, культурної та інших сфер -ті.

Система обов’язків громадян України закріплена в КУ:

1. О. додержувати КУ і ЗУ. Це один із найважл. обов'язків людини і гр-на. Цей обов'язок має заг. значення і не має винятків. Він стосується всіх осіб, які знах-ся на тер-ї Укр., як гр-н, так і негр-н України. //// Цей конст. обов'язок перед-є додержання насамперед КУ як акта прямої дії, тобто дотримання конст. законності. Водночас обов”язок поширюється і на виконання ін. ЗУ, які складають сис. чинного закон-ства, тобто дотримання принципу законності. Крім цього, низкою інших статей перед-ся обов'язок забор-го хар-ру у вигляді заборони для гр-н здійс-ти ті чи інші дії. Н-д, на тер-ї Укр., як перед-но в КУ, забор-ся ств-ня і функц-ня будь-яких збройних формувань, не перед-х законом. Юр. відповідальність може бути (залежно від правопорушення) крим., адміністр-ю, цив-ю та дисциплінарною, що перед-ся нормами відповідного закон-ства. При цьому всі види юр. відповідальності перед-ть санкції за правопорушення, а правопорушник зазнає д-го примусу (позбавлення волі, сплати штрафу, відшкодування збитків тощо).

2. О. гр-н Укр. щодо захисту Вітчизни, незалежності та тер-ї цілісності Укр., шанування її д-х символів. Оборона країни досягається за доп. політ-х, ек., війс., соц., пр. та ін. заходів. Для оборони країни із заст-ням засобів збройної боротьби утв-ся Збройні Сили та встан-ся війс. обов'язок гр-н. Він є конкретним вияв-ням заг. війс. обов'язку захищати Вітчизну, але адресований конкретним, визначеним законом категоріям гр-н. Осн. формою виконання війс. обов'язку є проходження війс. служби. ///// Право на альтернативну (невійськову) службу як вид виконання заг. військового обов'язку мають гр-ни Укр., які належать до діючих, згідно із закон-ством релігійних орг-й, віровчення яких не допускає корис-ня зброєю та службу в армії. ///// Обов'язковими атрибутами д-ви є: Д-й Прапор Укр., Д-й Герб Укр. і Д-й Гімн Укр. Ці символи Укр. встан-ся ст. 20 КУ та ЗУ. Шанування цих д-х символів є обов'язком гр-н Укр. ///// Будучи закріпленими КУ, ці атрибути суверенності та незал-ті потребують відповідної поваги й захисту. чинним закон-ством; глумління над державною символікою розглядається як злочин.

3. Обов'язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки. Виходячи з необхідності духовного відродження Укр., надійного збереження та розумного викор-ня її дух. цінностей і прир. ресурсів, КУ покладає на своїх гр-н обов'язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки. ///// Вимоги щодо охорони пам'яток історії та культури, які нал. гр-м та розташовані на землях, наданих гр-м у корис-ня, а також при здійс-ні будів-х робіт, веденні розкопок і розвідок пам'яток археології та щодо ін. випадків корис-ня даного роду пам'ятками визн-ся ЗУ "Про охорону і викор-ня пам'яток історії та кул-ри". Цей ЗУ встан-є, що особи, які завдали шкоди пам'яткам іст-ї та кул-ри або її охоронній зоні, зобов'язані відновити у попередньому стані пам'ятку або вказану зону, а при неможливості цього — відшкодувати заподіяні збитки. ///// Чинне закон-ство встан-є правило, за яким у разі відмови добровільно відшкодувати збитки, заподіяні . порушеннями порядку викор-ня і охорони прир. ресурсів, пам'яток іст-ї та кул-ри, відповідні спори вирішуються в судовому порядку.

4. О. сплачувати податки і збори в порядку й розмірах, встан-х законом. За доп. податків д-ва забез-є обороноздатність та безпеку гр-н, розвиває економіку, освіту, науку, охорону здоров'я в інтересах всього сус. Принципи побудови сис. оподаткування в Укр., види податків, зборів та інших обов'язкових платежів, напрями їх зарахування і викор-ня, перелік платників податків та об'єктів оподаткування, а також відповідальність за порушення податкового закон-ства, визначаються ЗУ "Про систему оподаткування". ////// На підставі декларацій, документальних перевірок за місцем отриманих доходів податкові органи (д-ні податковими адміністрації) в разі встан-ня порушень податкового закон-ства вимагають їх усунення, а на гр-н, винних у неподанні або невчасному поданні декларації про доходи чи включенні до декларацій спотворених даних та в ін. випадках порушення податкового закон-ства накладають адміністративні стягнення.

66

Гарантії здійснення прав і свобод громадян Укр.

У широкому значенні під гарантіями (Г) розуміють різноманітні засоби, що спрямовані на забез-ня реал-ї встан-х закон-ством прав і свобод людини і гр-на. У такому розумінні розрізняють пол-ні, ек., соц., орг-ні, пр. (юр.) та інші гарантії.

1. Політичні Г — це, відповідно, політика д-ви, спрямована на ств-ня умов, що забез-ють необ-й рівень розвитку людини в д-ві і сус.

2. До ек-х та соц-х Г відносять відповідні матеріальні умови і соц. серед-ще, що забез-ть вільне викор-ня людиною прав і свобод.

3. Але в КП більшою мірою розглядаються пр. (юр.) Г, тобто всі закріплені у пр. актах засоби, що забез-ть здійс-ня, охорони та захист прав і свобод людини та гр-на. Кожне право може бути реалізовано при наявності певних обов'язків для цього, закріплених у пр. нормах. Найбільшою мірою такі обов'язки стосовно констЄ прав і свобод покладені на д-ву та її органи.

У той же час уся сукупність пр. (юр.) гарантій забез-ня прав і свобод людини под. на однорідні групи (види), які скл. їх сис. Усі Г можна под. на 2 великих групи:

1.) національні (вн.державні). Вони вкл. в себе: а.) д-й захист прав і свобод людини, який перед-й КУ. Ця Г закріплює обов’язок д-ви здійс-ти пр. рег-ня прав і свобод, а також забез-ти пр. засобами дотримання, виконання та захист прав і свобод. Відповідними повноваженнями у цій сфері наділений Парламент Укр., а також Уповноважений ВРУ з прав людини. Гарантом прав і свобод людини і гр-на визначено През. Укр. Обов'язки у здійс-ні заходів щодо забез-ня прав і свобод входять до повноважень КабМіну , а також усіх ін. органів д-ї виконавчої влади. Для безпосереднього захисту прав і свобод людини від порушень створена сис. спец.уповноважених на те правоохоронних органів (міліції, служби безпеки, прокуратури тощо). Б.) судовий захист. За КУ кожній людині гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів д-ї влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. На захист прав людини та забез-ня гарантій правосуддя спрямовані також конст. принципи, згідно з якими ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, ніхто не може бути двічі притягнений до юр. відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено і встановлено обвинувальним вироком суду тощо. В.) самозахист людиною своїх прав і свобод. За КУ кожна людина також має право на відшкодування за рахунок д-ви чи органів місц. самовр-ня матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю д-х та ін. органів, їх посад. і службових осіб при здійс-ні ними своїх повноважень.

2.) міжнародно-правові, які гаран-ся і між. актами з прав люд. Зокрема, КУ перед-но, що кожна людина має право після викор-ня всіх нац. засобів пр. захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних між. судових установ чи до відповідних органів між. орг-цій, членом або учасником яких є Укр.

67