Компетенція Президента Укр.

Оскільки компетенція будь-якого органу публічної влади є похідною від покладених на нього функцій, можна систематизувати функції През. Укр. виходячи з того, що наявність глави д-ви, який не входить у жодну з гілок д-ї влади, ніяким чином не порушує принципу поділу влади, оскільки його гол. повноваження спрямовані на вик-ня "вн-х" щодо д-го механізму функцій, у першу чергу, на забез-ня орг-ї та функц-ної єдності д-ї влади. Заг. сис. функцій Пр. станов.: 1. забез-ня єдності д-ї влади. Под. на 3 підфункції: 1) координація діяльності всіх гілок влади; 2) урівноважування гілок влади, створення балансу сил; 3) припинення дій органів, які порушують єдність влади. /// 2. представництво д-ви. Под. 2 підфункції: вну.політичне і зовн.політичне представництво; /// 3. забез-ня д-го суверенітету та нац. безпеки Укр., /// 4. забез-ня реал-ї осн. прав і свобод гр-н, 5. установча, /// 6. нормотворча, /// 7. кадрова, /// 8. кер-во зовн.політ. діял-тю.

Перші дві функції мають прерогативний хар-р, тобто вл-ві тільки главі д-ви, і зумовлюють необ-ть існ-ня самого цього інституту, ін. теж мають важл. знач-ня, але можуть бути наявні в ін. д-х органах.

Найважл. повн-ня Пр. закр. в КУ, а решта визначені З-миУ ("Про Пр. УРСР", "Про між. договори Укр.", "Про оборону Укр.", "Про гр-ство Укр." та ін.). Комп-я глави д-ви, як і його пр. статус взагалі, не можуть визначатися підзак. норм. актами, а у чинній КУ завдання, функції та комп-ю Пр. викладено впереміш, іноді неповно і неточно.

Між тим це має важливе значення щодо виділення пев­них груп (сфер) повноважень Президента України залежно від такого критерію, як предмет відання. Залежно від цієї істотної ознаки звичайно виділяються такі групи (сфери) повноважень: державне будівництво; нормотворча діяльність; забезпечення конституційної законності; повноваження у галузі оборони і нац. безпеки; реал-я гарантій щодо забез-ня прав і свобод гр-н; зовн. політика та між. відносини; нагородна політика.

Саме через компет-ю реал-ся функції органу, причому функція ніби розкладається на елементи. Компетенція органу похідна від його функцій і більш рухома за обсягом; водночас функції органу вияв-ся саме через сукупність усіх елементів компет-ї.

Повнов-ня Пр.у сфері д-го будів-ва зводяться до прав та обов'язків щодо форм-ня органів д-ї влади, їх реорг-ї та ліквідації, які умовно можна под. на такі групи: 1) установчі повнов-ня щодо ств-ня, реорг-ї та ліквідації органів д-ї влади; 2) номінаційні щодо формування персонального складу д-их органів; 3) процедурні щодо ініціювання процедури форм-ня органів д-ї влади.

Існуючий обсяг номінаційних повн-нь глави д-ви є надлишковим, оскільки містить загрозу перетворення Пр. на опозиційний ВРУ центр політ.влади, домінуючий навіть над КМУ, що в свою чергу може призвести до підриву самого принципу поділу влади як однієї з основ конст. ладу Укр. Розв'язання даної проблеми вбачається у коригуванні кадрових повноважень глави Укр.

У сфері нормотворчої діял-ті до компетенції Пр.належать такі повноваження: право законодавчої ініціативи, право вето, повноваження щодо підписання та обнародування законів, а також право призначати всеукр. реф-м.

Право вето глави д-ви є, по суті, похідним від йего повноваження щодо підписання і обнародування законів, і його існування покликане слугувати засобом стримування парламенту від недостатньо обгрунтованих рішень. Існують 2 різновиди цього інституту — абсолютне і відкладальне вето. В Укр. конст-но закріплено відкладальний різновид вето, яке долається кваліфікованою кількістю голосів деп-в ВРУ не менш як 2/3 від ії конст. складу, причому вето поширюється на весь законопроект у цілому. Згідно з КУ През. має право вето щодо прийнятих ВРУ законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд ВРУ.

Центральне місце у компетенції глави Укр.посідають повноваження у сфері забез-ня конст. законності. През., здіс-чи зазначені повноваження, забез-є належне виконання конст. обов'язків усіма д-ми органами. Досягає він цього шляхом безпос-го звернення до органів та осіб, чиї дії не відповідають нормам КУ, та через компетентні в цій галузі д-ні органи. Як засоби забез-ня конст. законності можна також розглядати право Президента на відкладальне вето та його право приймати рішення про введення в Укр. або окремих її місцевостях надзвич-го стану.

До сфери оборони та нац. безпеки належить майже половина всіх повноважень През., що загалом відповідає його конст. статусу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил Укр. та гаранта д-го суверенітету, тер-ї цілісності Укр., додержання КУ, прав і свобод людини і гр-на. Фактично саме йому підпорядкована вся сфера дго упрня обороною та забезня нац. безпеки, оскільки реал-я таких завдань потребує концентрації і єдності влади, координації діял-ті всіх гілок д-ї влади і макс. оперативного, прийняття владних рішень. ///// Пр. також очолює Раду нац. безпеки і оборони Укр. , яка за КУ є координаційним органом нац. безпеки і оборони Укр. Вона не належить до жодної гілки д-ї влади. Її осн. функціями є координація і контроль діял-ті органів викон. влади лише у 2 сферах — нац. безпеки і оборони Укр. ///// Пр призначає на посади і звільняє з посад вище командування Збройних Сил Укр, ін війс формувань; здійснює керівництво у сферах нац. безпеки та оборони д-ви, приймає рішення про вик-ня Збройних Сил Укр. у разі збройної агресії проти Укр.

Проголошення Президента України гарантом додержання прав і свобод людини і громадянина зумовлює наявність значних повноважень глави д-ви у сфері забез-ня осн. прав і свобод гр-н. Однак зміст комп-ї Пр. становлять і певні повн-ня, які можна віднести до сфери забез-ня прав і свобод у вузькому розумінні слова: приймати рішення з питань гр-ва та надання притулку в Укр., а також здійс-ти помилування. Гол. прикметою цих повн-нь є чітко індивідуальна спрямованість та конкретність.

Повноваження глави держави у сфері зовн. політики та між. відносин є необ-м атрибутом його конст. статусу в усіх країнах світу, а конкретний їх перелік є типовим принаймні для д-в з респуб-ю формою правління: право вести переговори й укладати між. договори, акредитувати і приймати дипломатичних представників. Загалом зміст зовн.пол. повноважень глави Укр.полягає у переведенні зовн.пол. принципів та настанов, вироблених парламентом, у площину д-но-владних рішень.

Пр. Укр. здійснює й інші повння, визначені КУ. При цьому він не може передавати свої повноваження ін. особам або органам.

Установчу форму реал-ї компетенції Пр.становлять 6 видів проваджень, кожне з яких відрізняється кількістю та змістом етапів, колом суб'єктів, процесуальними строками, а також фактич. складом: 1.) з форм-ня ВРУ; 2.) зі ств-ня, реорг-ї та ліквідації центр-х органів виконавчої влади; 3.) з форм-ня персон. складу органів викон. влади; 4.) зі створення судів; 5.) з форм-ня персон. складу Конст. Суду Укр., а також судів заг. юрисдикції та спеціалізованих судів; 6.) зі ств-ня допом. органів і служб.

Нормотворча форма реал-ї комп-ї Пр. скл-ся з 3 груп правотворчих проваджень: ординарного, особливого та спец-го. КУ не містить чіткого переліку питань, які підлягають сам. нормат. рег-ню з боку Пр., що на практиці іноді призводить до виходу глави д-ви за межі закріпленої за ним комп-ї.

Правозастосовна діял-ть Пр. пов'язана зі ств-м юр. актів, покликаних продовжити заг. нормативне рег-ня, задане правотворчістю, одночасно доповнюючи його індив. пр. регламентуванням. При цьому може виконуватися як функція, що наділяє правом правозаст-ї діял-ті, так і правоохоронна. У межах даної форми можна виділити такі провадження: 1.) щодо визнання іноз. д-в; 2.) щодо скасування актів КМУ та Ради міністрів АРКрим; 3.) з питань оголошення стану війни і викор-ня Збройних Сил Укр.; 4.) з питань мобілізації і введення воєнного стану; 5.) щодо введення надзвич. стану; 6.) щодо присвоєння вищих спец. звань і класних чинів; 7.) нагородне; 8.) з питань громадянства; 9.)щодо надання притулку в Укр; 10.) з питань помилування.

Контрольна діял-ть Пр.не дістала на­лежного нормативного закріплення, проте це не може бути підставою для заперечення такої форми реал-ї його компетенції, оскільки контроль є необ-м елементом будь-якої упр-ї діял-ті. Виділяють: 1.) Правотворче контрольне провадження являє собою надвідомчий контроль Пр. .за правотворчою діял-тю ВРУ, КМУ, центральних органів викон. влади, Ради міністрів АРК (безпосередньо) та голів місц. держадміністрацій (опосередковано), 2.) виконавче контрольне провадження — за правозасто-ю діял-тю названих суб'єктів.

Щоб забезпечити виконання перед-х КУ функцій і повноважень, Пр.створює Адміністрацію Пр. Укр.(АПУ) Її статус було визначено в Указі Пр.97 р. Згідно з Указом Пр."Питання АПУ." 99 р. до нього внесено зміни, які стосуються реорг-ї сис. і структури органів Адміністрації. Згідно зі згаданою реорг-ю до складу АПУ входять: Глава АПУ; Перший заступник та заступники Глави АПУ, Прес-секретар Пр.; Постійний представник Пр.у ВРУ; Постійний представник Пр.в Конст. Суді Укр.; Постійний представник Пр. в КМУ.

Апарат Пр. ради включає: Службу Пр. Укр.; Секретаріат АПУ, а також головні упр-ня орг-но-кадрової роботи та взаємодії з регіонами; контрольне упр-ня з питань вн.політики і т.д.

Згідно з Положенням АПУ не є органом д-ї влади. Завданням її є надання орг-ї, пр-ї, матеріально-техн. доп-ги Пр-ві у процесі здійс-ня ним власних повноважень і вз.дії з органом закон. влади, сист. органів викон. влади, органами суд. влади, Конст. Судом Укр.