26 Пон. І властивості суверенітету Укр.

Згідно зі ст. 1 КУ Україну проголошено суверенною і незал. д-ю. Суверенність — верховна влада, верховенство і незалежність влади.

Суверенітет(С) — властивість д-ви сам. і незал. від влади ін. д-в здійс-ти власні завдання, функції і повноваження на своїй тер. та за її межами у міжнар. спілкуванні. В КУ розрізняють: д-й, нац. і нар. С.

Під д-м С розуміється верховенство д-ї влади всередині країни, та її незалежність у зовн.політ. сфері. Верховенство і незалежність як суверенні вл-ті д-ї влади виражають її політико-пр. сутність і виявляються у відповідних формах у вн. і зовн.політичній діял-ті д-ви. Як найважливіші вл-ті д-ї влади вони являють собою якісну приналежність д-ви, яка хар-є її політико-пр. сутність. С д-ви виявляється у:

1. Верховенстві д-ї влади — це такий стан влади, за якого над нею не панує ніяка інша влада. Д-на влада обмежена лише правом. Верх-во д-ї влади робить її єдиною політ. владою, виключаючи саме існування поряд з суверенною владою будь-якої іншої політ. влади. Верховенство також полягає у правильному встан-ні в сус. єдиного правопорядку, правоздатності д-х органів і гром. об'єднань, наділенні правами, свободами та обов'язками службових осіб і громадян. Воно передбачає сам-ть д-ї влади всередині країни та її незал. від влади будь-якої іншої д-ви.

2. Єдністі д-ї влади виявляється у наявності єдиного органу або сис. органів, які здійс-ть д-ну владу. Юр. ознаки цієї влади полягають у тому, що заг. компетенція всієї сис. органів, які здійс-ть д-ну владу, охоплює всі повноваження, необхідні для здійснення завдань і функцій д-ви, а різні за своїм призначенням органи, які належать до цієї сис., не можуть приписувати одним і тим самим органам за одних і тих самих обставин вз.виключаючі правила поведінки.

3. Міжд-не спілкування є зносинами сувер. д-в. У сфері зовн.пол-ї діял-ті кожна д-ва не може не враховувати сувер-ту ін. д-в, тому спілкування д-в здійс-ся у формі їх вз.погоджень. Основою підкорення д-ми своїх дій певним галузям відносин, тим чи ін. правилам, які з моменту укладення відповідної угоди, за умови ратифікації її парламентом, стають обов'язковими для цих д-в, є між. право. Існує органічний зв'язок і тісна погодженість внутр.о верховенства д-ї влади і зовн. Незал.: зовн. незал. д-ї влади во вне обумовлена самим фактом її верх-ва всередині д-ви. У той же час верх-во д-ї влади неможливе без її незал-ті — необх. умови верх-ва.

Д-й С реал-ся у функ-ні д-ви на основі статей КУ, її закон., вик. і суд. органів, а також у пр. сис. д-ви. Відносини, які становлять сутність С, визн-ся політ. і ек. сис. сус-ва, гром-ми підвалинами д-ви.

Нац. С полягає у повновладді нації, її політ. свідомості, реальній можливості визначити хар-р свого нац. життя, вкл. перш за все можливість самовизначення (політ.), аж до визн-ня і утворення сам. д-ви, що і зробив народ Укр. 1.12.91, проголосивши свою незал. на всеукр. референдумі. Кожна нація має право визначати свою долю, вирішувати пит. нац.-д-ї орг-ї, вийти або увійти до складу іншої д-ви, ств-ти власну д-ву. Кожна нація має право зберігати і вільно розвивати власну мову, звичаї, традиції, відповідні нац. установи.

30Нац. С слід розуміти і як дем. принцип, відповідно до якого кожна нація має право на вільний сам. нац. розвиток. Утворення суверенної і незал. д-ви, вільне приєднання до іншої д-ви або об'єднання з нею, встан-ня ін. політ. статусу, який вільно визн-ся народом, є засобами здійс-ня цим народом права на самовизн-ня.

С. народу полягає в тому, що народ має юр., політ. і соц.-екон. засоби, які забез-ть його участь в упр-ні справами д-ви. КУ законодавче закріплює ці засоби у формі всеукр. і місц. референдумів, всенар. обговорень проектів законів, виборів, нар. закон. ініціативи та ін. формах безпос-ї демократії.

27

Орг-я д-ї влади в Укр. Розподіл д-ї влади.

Д-на влада(ДВ) -вид публічної політ, влади, що здійс-ся д-ю та її органами, здатність д-ви підпорядковувати своїй волі поведінку людей та діял-ть об'єднань, що знах-ся на її тер. ін. словами, Д. в. — це влада такої орг-ї домінуючої част. нас-ня, яка (орг-ція), забез-чи цілісність і безпеку сус., здійснює керівництво ним в інтересах всієї його частини та орг-зує задоволення заг.соц-х потреб.

.Заг. засадами орг-ї і будів-ва ДВ в У. є: 1) поділ ДВ на закон., вик. і судову та вз.дія органів держ. Принцип передбачає, з одного боку, незалежність і рівноправність органів ДВ проте, з ін. боку, він є і принципом розподілу та взаємодії. 2) дем. порядок форм-ня органів ДВ: виборність, призн-ня за згодою ін. органів тощо. Н-д, Пу та нар. деп-и обираються на основі заг., рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування і т.д. 3) системність і структурованість органів ДВ: За КУ о. д. в. складають цілісну структуровану сис., в сер. якої існ. гориз. і верт. зв’язки. Трив. час в Укр. (УРСР) були відсутні КС, органи прокуратури, глава держ., омбудсмен, ряд міністрів та ін. органів, тобто о. д. в. мали дещо фрагментарний хар-р. 4) конституційність і законнність: Ст. 19 КУ: о. д. в. , о. місц. самовряд. , їх пос. та служб. особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУ та ЗУ. Тим самим має бути подолана практика десятиліть, коли ряд держ. органів. в т. ч. прокуратура, міністерства діяли на підставі певних підзаконних актів. 5) постійний хар-р діял-ті о. д. в. та чітка детермінованість їх повноважень: Н-д, нар. деп-и У. обираються строком на 4 роки і здійс-ть свої повн-ня на пост. основі. 6) гарантування діял-ті органів ДВ Це стосується насамперед сис. стримувань і противаг. Н-д, ПУ має право припинити достроково повноваження ВРУ, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися , має пр. накладати вето на прийняті ВРУ закони з наступним поверненням на повторний розгляд ВРУ і т.д.

За КУ сис. органів ДВ в Укр. Скл.: органи зак. влади, орг. вик. влади, орг. судової влади. Окремо виділяють ПУ, прокуратуру ін. д-ні органи. Принцип розподілу держ. влади в Укр. закріплений ще в Д. п. д. с. У. 16.07.90. 28.06.96 цей принцип отримав конст. закріплення в ст. 6 КУ.

Єдиним органом зак. влади в У. є парламент – ВРУ. Сис. органів вик. влади скл. КМУ, міністерства, ін. центр. органи викон. влади, м. д. а. Правосуддя здійс-ся КСУ та судами заг. юрисдикції. Проте поділ влад означає не лише розсередження, розподіл, демонополізацію влади, а й взаємне урівноваження, при якому жодна з 3 гілок не в змозі узурпувати д-ну владу, підпорядковувати інші, і вимушена діяти на основі вз.розуміння, та співробітництва. Розподіл влад – не застиглий стан відокремлених держ. структур. Це працюючий механізм, який досягає єдності на основі складного процесу погодження і спец. правових процедур, перед-х на випадок конфліктних ситуацій. Орг-я д-ї влади в Укр. передбачає наявність сис. стримувань і противаг, яка , зокрема містить наступні елементи: 1) органи ДВ здійс-ть свої повн-ня у встан-х КУ межах і відп. до ЗУ, 2) встан-ня різних строків повн-нь парламенту і ПУ і призн-ня різних дат їх виборів (чергових та позач.), 3) право парламенту усунути През. з поста в порядку імпічменту, 4) право ПУ припинити повноваження парламенту, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть відбутися, 5) право ПУ накладати вето на закони ВРУ з подальшим поверненням на доопрацювання, 6) спільне призначення ПУ і ВРУ вищих посадових осіб д-ви, 7) КСУ вирішує питання про конституційність законів та ін. норм.-пр. актів (ПУ, КМУ тощо), 8) як ВРУ, так і ПУ призначають 1/3 складу КСУ, 9) ВРУ може висловити недовіру КМУ, що має наслідком його відставку.

28