Нерівномірність розвитку науки в різних країнах

Певні відмінності у розвитку наукових досліджень були зумовлені особливостями розвитку окремих держав. В Англії відчутним був спад наукового прогресу, занепад установ науки: Лондонське королівське товариство переживало великі фінансові труднощі. Соціально-еконо­мічні причини застою були пов’язані зі зміною класу, зацікавленого в науковому прогресі. Рушійні сили, що дали поштовх до створення науки епохи Відродження та стимулювали її блискучий розвиток до середини XVII ст., наприкінці століття втратили свій імпульс та поступово зникають. Купці-дворяни поступилися місцем новому класу — дрібним промисловцям, які ще не мали потреби в можли­востях науки, навіть в її існуванні.

“Затишок’’ у розвитку науки в Англії* був викликаний також внутрішніми для науки причинами, зокрема авторит|ГНІстю і авто­ритарністю вчення І. Ньютона. Для того щоб сприйняти вчення І. Ньютона, його сучасникам треба було переглянути своє світоро­зуміння. Тому пройшло 60 років після видання “Математичних начал” (1687 р.), перш ніж вони Знайшли всебічне застосування в науці. В середині XVIII ст. безумовній перемозі принципів І. Ньютона заважали, з одного боку, останні представники картезіанства та вольфіанства, а з другого ■— нерозв’язані наукові проблеми. Тільки в другій половині XVIII ст. у світовій науці остаточно було визначено ньютоніанську систему поглядів на світ. Вона посіла місце основи будь-якої наукової роботи. Всесвітнє тяжіння, що діє миттєво, прони­кає у Космос, рух планет, Сонця, припливи та відпливи, падіння тіл на поверхню Землі та рух кинутого каміння — все це пояснювалось єдиною причиною, незрозумілою в звичайних предметних уявленнях. Але обчислення, що виходило з цього (безглуздого для звичайно мислячої людини) уявлення, приводило до кількісного підтвердження зроблених з нього висновків.

Сусідка Англії — Шотландія завдяки кальвінізму встановила зв’язок з Голландією, зокрема з Лейденським університетом, що за­безпечило постійний приплив у країну високоосвічених людей, особ­ливо в галузі медицини, що включала також хімію. Учні Г. Бургаве відігравали видатну роль у впровадженні науки в шотландські уні­верситети, які в XVIII ст. стали активними центрами наукового прогресу, відмінною рисою якого було намагання пов’язати теорію з практикою.

В той час як Шотландія і Англія швидко наближалися до про­мислової революції, розвиток Франції все ще продовжувався старим шляхом. Тут спостерігалося невпинне зростання ручного виробництва дуже високої якості при чіткому розподілі праці та більш високій продуктивності, ніж в Англії, аяе не робилося ніяких спроб застосу­вати машини, крім королівського водоводу. Саме в цей час у Франції наука стала предметом заняття аристократії. Вона була водночас і модною, і революційною —* з її позицій піддавала критиці інсти­тути країни.

Зміни в соціальному престижі науки відчувалися в зміні спрямо­ваності робіт філософів. Так, філософи XVII ст., що мали довести існування альтернативи середньовічній класично-релігійній картині світу (Ф. Бекон, Р. Декарт), виголосили перемогу нової науки. Філо­софам XVIII ст. вже не потрібно було створювати, вони мали змогу користуватися науковою картиною світу, що дав І. Ньютон, як аксіо­мою. їхнім завданням було поширення та узгодження її відкриттів, настроїв з політичною та економічною системою, що почала форму­ватися в цей час. Наприкінці XVIII ст. філософи здебільшого займа­лися підготовкою здійснення соціально-економічних реформ.

На кінець XVIII ст. дався взнаки економічніш фактор розвитку науки — поява капіталізму в промисловості. Саме в ньому історики шукають причини для переходу від науки XVII ст. — математичної, медичної, астрономічної — до науки XVIII ст. — хімічної, термічної, електричної. Насамперед в цих галузях знання XVIII ст. досягло пере­ваги над здобутим попередниками.