Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Основи економічної теорії.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
11.08.2019
Размер:
314.37 Кб
Скачать

1. Зародження економіко-теоретичних знань. Економічна наука – сфера розумової діяльності людини, ф-ю якої є пізнання та систематизація об’єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності. Етапи розвитку економічної науки: меркантилізм (Монкретьєн, Манн) основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей; фізіократи (Кене, Мірабо) джерелом багатства вважали працю в с/г виробництві; класична політекономія 18-19ст (Сміт, Рікардо) зосередили увагу на аналізі економ явищ, започаткували теорію вартості; Марксизм (Маркс і Енгельс) заперечують приватну власність і ринок, превага суспільної власності; маржиналізм (менгер, Візер) використовують кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі.

Етапи розвитку економічно теоретичних знань: 1етап) Економія (Ксенофонт, Арістотель (Нікомахова етика)) заключається у веденні домашнього господарства.(арістотель ввів пон Хремастика- ведення господ для самозбагачення) Ведення господарства з метою збагачення ; 2) 1615рік (Монкретьєн (Політична економія)) Наука про ведення господарства в державі, суспільстві; 3) Економікс (Маршал (Принципи економікс 1890р.) Джерелом багатства є праця (теорія граничної корисності: необхідно враховувати при визначенні вартості товарів, як витрати праці так і макс і граничну корисність.або на першу одиницю тов. або на останню)

2. Предмет економічної теорії.Предмет – це коло явищ та процесів, які є об’єктом дослідження науки. Предметом дослідження меркантилізму є багатство. Марксисти визначають своїм предметом систему економічних відносин з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ. Предметом економікс є дослідження поведінки людей в процесі економічної діяльності, за умов обмеженості ресурсів.Предмет економічної теорії – це дослідження поведінки людей у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, в умовах обмежених ресурсів.Ек. теорія досліджує 4 напрямки економіки:-макроекономіка .-мікроекономіка.-мезоекономіка -мегаекономіка(світова).Давньогрецькі і давньорим мислителі-вчення про закони домашнього господ та домоводства.

3 Економічні закони та економічні категорії, їхня сутність та види.

Економічні закони-відображають найсуттєвіші, стійкі, що постійно повтор., причино наслідкові взяємозвязки і взаємозалежність економ.процесів і явищ. поділяються на:1)всезагальні – це закони, які діють від початку виникнення суспільства до сьогодні (закони зростаючих потреб – наші потреби залежать не від нас, а від розвитку економіки). Це економічні закони, притаманні усім без винятку історичним епохам;2)загальні – це такі, що діють протягом кількох епох (закони вартості);3)специфічні – це економічні закони історично визначених форм господарювання (сучасні економічні закони: ринку (попиту, пропозиції)).Ознаки економічних законів:1)носять обёєктивний характер, вони незмінні, на них не впливає воля і свідомість людини;2)економічні закони діють лише в суспільстві, на відміну від законів природи. Система еоконом.законів:всезагальні, загальні,специфічні.

Економічні категорії-це загальні, абстрактні, логічні, теоретичні поняття,які в загальному вигляді виражають родові ознаки певних економ.явищ і процесів.

4.Методи економічної теорії..

Методи поділ. на:-загальнонаукові(методи: аналізу і синтезу; індукції та дедукції; метод діалектичний; метод наукової абстракції);-специфічні( метод системності; статистичні методи; метод історичного та логічного; метод економічного експерименту).

Результатом використання цих методів стають:- економічна категорія – це логічне поняття, що відображає у загальному вигляді певні сторони або процеси економічного життя суспільства;- економічні закони – це постіно повторювані причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами.

5. Функції економічної теорії.-

Пізнавальна – реалізується через дослідження сутності економ. процесів і явищ, Практична-зводиться до наукового обґрунтування економічної політики д-ви, Методологічна – екон. Теор. Виступає теоретико-методол. базою для багатьох накук, Прогностична-полягає у прогнозуванні перспектив розвитку країни в майбутньому, Виховна-у формуванні у громадян економічної к-ри.

6.Економічні потреби та економічні інтереси суспільства Потреба-бажання споживача придбати і використати матеріальне благо, яке приносить задоволення. Класифікація потреб міститься в піраміді Маслоу, де зверху потреба в самореалізації, в повазі, соціальні потреби, в безпеці, фізіологічні. Економічний інтерес-вигода, яка досягається в процесі економічних потреб і проявляється через економічні відносини. Потреба-бажання, інтерес-вигода. Інтерес за суб’єктом: індивід., колективний, держ.; за об’єктом: майнові, фін., інтелектуальні;, за важливість: головні, другорядні.

7. Система-це сукупність елементів, що знаходяться у взяємозвязку і утворюють єдність.Що виробляти, як , дял кого?

Економічна система-це сфера суспільства, що що включає взяємоповязану сукупність різноманітних економ діяльності, що здійсн в межах певного природного середовищаВключає:1).Продуктивні сили суспільства. сукупність людей, які здійснють виробничу діяльність та сукупність тих засобів, які вони при цьому використовують. Прод.сили складаються з: 1) люди 2)Засоби виробництва. Прод. сили становлять матеріально речовий зміст економічної системи, є найважливішим показником і критерієм досягнутого нею рівня науково-технічного прогресу і продуктивності суспільної праці.2)виробничі відносини-це відносини, які складаються між С.економ.діяльності в процесі економ.діяльності.3) механізм господарювання-склад.із сукупності форм иі методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих Сна основі використання еокном законів, принципів, методів.

8.Продуктивні сили суспільства-).Продуктивні сили суспільства. сукупність людей, які здійснють виробничу діяльність та сукупність тих засобів, які вони при цьому використовують. Прод.сили складаються з: 1) люди 2)Засоби виробництва. Прод. сили становлять матеріально речовий зміст економічної системи, є найважливішим показником і критерієм досягнутого нею рівня науково-технічного прогресу і продуктивності суспільної праці

9. Система виробничих (економічних) відносин. Виробничі відносини складаються лише в матеріальній сфері, а економ. в матер. і нематер. сферах. Екон.відн. – відносини, які складаються в процесі економічної діяльності між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання мат. і не мат. благ. Субьєктами економ. діял. є: 1) окремі індивіди 2) підприємства, фірми 3)д-ва. Сист. екон. відн. включає в себе: 1) техніко-економічні відносини – з приводу створення та використання знарядь та предметів праці у процесі виробництва. 2) Соц-екон. – пов’язані з використанням створених благ. 3) Організаційно економічні – відносини з приводу організації процесу виробництва

10. Власність в економічній системі. Нові тенденції у розвитку відносин власності. . Власність – це конкретний історичний тип присвоєння благ, засобів та результатів виробництва.-це відносини між С господарювання з приводу привласненя засобів виробн..та його результатів. Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі 3 види відносин: зприводу привласненя об’єктів власності, з приводу економічних ф-м реалізації об’єктів власності, з приводу господарського використання об’єктів власності. існує 2 основні типи власності: Приватна: індивідуально-трудова і з найманою працею; суспільна: державну і колективну. також існує змішана власність.

11. Типи економічних систем. Моделі ринкової економіки. Типи екон. сист.: 1) ТРАДИЦІЙНА –в минулому, зараз малопоширена. такі д-ви потерпають від засилля іноземного капіталу, їй характерна відстала техніка, широке застосування ручної праці, бідність населення. 2) Ринкова економічна система(Україна) – панування приватної власності на економічні ресурси, передбачає функціонування великої кількості виробників і покупців, свобода вибору підпр. діял. Конкуренція-основна рушійна сила розвитку економіки. 3)Командно-адміністративна – базується на плануванні держ. власності, одержавленні та монополізації народного господарства, відсутність реальних товарно-грошових відносин. 4) Змішана екон.сист. – різноманітність форм власності й рівноправним функціонуванням різних господарюючих суб’єктів, високий рівень розвитку продуктивних сил. Специфіка моделі залежить від історичних особливостей розвитку конкретної країни, рівня її економічного розвитку, співвідношення функцій державних і громадських структур, вибору пріоритетів суспільного розвитку Однак попри всі відмінності моделей, їх можна об'єднати у три моделі ринкової економіки — ліберальний, соціально орієнтований і державно-керований ринок.

12. Технологічні можливості суспільства. Ефективність виробництва – це максимум продукту за умов найменших витрат. В основі ефективності лежить принцип: витрати – обсяг виробництва. Існують методи обчислення ефективності:

1)коли обсяг продукції ділиться на обсяг продукції. За цим методом ефективність визначається як вихід продукції;2)коли обсяг ресурсів ділиться на обсяг продукції. За цим м. ефективність визначає кількість ресурсів, затрачених на виробництво продукції.

Методи за якого можливий вихід за межу:1)екстенсивний (додаткове залучення ресурсів);2)інтенсивний метод виробництва (за більш ефективне використання вже наявних ресурсів).Технологічні можливості суспільства обумовлюються:1)обмеженістю ресурсів;2)безмежністю потреб;3)альтернативне використання обмежених ресурсів.

13. Форми економічних зв’язків та виробництва. Перші економічні зв’язки мали назву „прямі економічні зв’язки” – це економічні зв’язки, опв’язані з виробництвом і споживанням благ, прямі економічні зв’язки не мали обміну продуктами економічної діяльності. Це виробництво людиною всього необхідного для власного споживання. Прямі економічні зв’язки породжують натуральне вирбництво. Натуральне виробництво - це така форма організації виробництва при якій створені блага використовуються для задоволення самих виробників. Друга форма ек.зв’язків – опосередкованість. Опосередковані виникають лише в умовах суспільного поділу праці і в умовах товарно-грошових відносин. Результатом опосередкованих або товарних відносин стає товарне виробництво. Товарне виробництво – така форма організації виробництва, при якій продукт виробляється відособленими, самостійними виробниками, кожен з яких спеціалізується на вирбництві одного продукту. Опосередковані зв’язки осопсередковані обміном – товаром – ринком. Другий етап розвитку товарного виробництва – грошовий етап, оскільки гроші ставали загальним еквівалентом.

Ознаки товарного виробництва:1)економічна самостійність виробників – виробник самостійно вирішує що виробляти, як виробляти і для кого;2)суспільний поділ праці (спеціалізація виробників);3)обмін продуктами праці.

Результатом товарного виробництва стає товар. Товар – це продукт праці, призначений для задоволення потреб і для обміну. Товар має дві властивості:1)споживна вартість – це здатність товару задовольняти суспільні потреби;2)вартість товару – це витрати праці на виробництво товару.

Ці властивості товару доводить теорія вартості. За трудовою теорією вартості джерелом багатства є праця. Мінова вартість – це форма прояву вартості, тобто здатність товару до обміну в певних кількостях і пропорціях. Ціна товару – це грошовий вияв вартості.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.