73.Поетика «Слова о полку Ігоревім».

Твір наповнений витонченими фігурами; у ньому майже немає слова, яке б не мало якогось додаткового значення, не несло б якоїсь функції в поетичній будові твору. Може, найхарактернішою рисою стилю є складний символізм «Слова». Поруч з оповіддю про реальний хід подій, зустрічаємо цілі відтінки , що розповідають про події лише в символах.

Звичайних порівнянь небагато. Дійсність майже зникає під серпанком символіки.

Іншим способом символічного зображення є введення в твір «знаків» - снів, передчувань, зловісних віщувань майбутнього; таким є сон Святослава.

Численні образи є символами, де б ми їх не зустрічали. Наприклад, птиці, про яких часто загадує співець, означають : «соловей» - Боян,співець або радісник вісник ранку; зловісні «чорні гайворони» - передвісники нещастя, символ «поганих половців»; героїчні соколи та кречети – символи « хоробрих русичів», завжди готових «птиць бити». Так само символічне значення мають і звірі, і сонце, і місяць, і туман, і вечірня та ранішня заграва.

Дійсність майже цілком розпливається в складній тканині поетичних образів «Слова»; своєрідність «Слова» саме в тому й полягає, що обидві площини, в яких ми сприймаємо його поетичний виклад – дійсність та поетичний знак цієї дійсності, образотворче слово – однаково промовляють до нас. Читача однаково вражають і дійсність, про яку говорить автор, і те, як він про неї говорить.

Фактично у схему старої лицарської поеми вкладено нову форму, яка дає змогу передати не тільки суспільно-політичні настрої, а й ліричне тепло, драматичний рух. У стилістиці «Слова» гармонійно поєднується висока книжна літературна культура того часу з уснопоетичною стихією.

74. Інтермедії до пєс Митрофана Довгалевського та Георгія Кониського

Як правило, до шкільних драм додавались інтермедії чи інтерлюдії — побутові гумористичні сценки, котрі йшли як окремі невеличкі вистави в антрактах між діями драми чи трагедії. Сюжетна основа інтермедії, звичайно, фольклорна (народні жарти, анекдоти, прислів'я, побутові подробиці). Завданням інтермедій було розвеселити, розважити глядача, втомленого від напруженої дії «серйозного» драматичного твору. І яка іронія долі: автори надавали найбільшої уваги шкільним драмам, а їх слухали неохоче (тому життя цих п'єс було короткочасним), інтермедії ж були для авторів чимось другорядним, а глядач йшов на виставу не раз саме заради неї. Найбільшим успіхом у глядачів користувались інтермедії до драм Митрофана Довгалевського та Георгія Кониського — напевно, тому, що їхні теми були близькі й зрозумілі простолюдинам. Так, до нашого часу збереглися по п'ять інтермедій з великодніх і різдвяних драм Митрофана Довгалевського й Георгія Кониського. Інтермедії інсценізували народні анекдоти (анонімні українські інтермедії «Продав кота в мішку» і «Найкращий сон»), пародіювали обряди й повір'я (перші інтермедії до п'єс М. Довгалевського та Г. Кониського), зображали народний побут («Пиворізи»). Українська інтермедія відбилася в ляльковому театрі (вертеп), вплинула на подальше формування таких драматичних жанрів, як побутова комедія й водевіль. Прикладом може бути третя інтермедія до різдвяної драми Довгалевського. У ній козак, що повернувся з турецької неволі, і москаль (солдат російської армії) спільно карають польського пана за жорстоке поводження з селянами та його бундючне нахваляння «огнем і мечем» підкорити всю Україну. Саме з інтермедії бере свій початок український театр. Його зародження відбувалося на початку XVII ст. В інтермедії звучать гострі соціальні мотиви.,важка доля українського селянства, нужденне і безпросвітне життя…Одним з найважливіших досягнень авторів українських інтермедій 17-18 ст. є правдиве зображення дружби і взаємоповаги між трудовими народами,насамперед між українським,російським,білоруським. Інтермедії засвідчили тісні зв’язки літ-ри і фольклору. Авторами інтермедій здебільшого були студенти.