32. Поетична спадщина г.Сковороди

Збірка сад божественних пісень складалася від 50х рр. по 1785, більша частина віршів була написана у 60-і рр.

Поетична збірка ГС «Сад божественних пісень» - це уславлення ідей гуманізму, правди, глибока, щира сповідь благородної чутливої душі, літопис її складних переживань.

Поет закликав до самопізнання і морального вдосконалення, оспівував красу природи, відбивав явища соціального життя. В цій збірці пролунав голос поета-мислителя. Є в ній і релігійні вірші, та це данина часу, хоч, власне, і в них автор закликає до правди та пізнання істини.

Ліричний герой збірки «Сад божественних пісень» — у пошуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою. Найкращим поетичним твором вважається вірш «Всякому місту — звичай і права», в якому Сковорода окремо виділив усіх тих, хто потребує засудження: здирники, бюрократи, пияки, розпусники, підлабузники, ледарі, пани, купці, лихварі, чиновники та юристи, які зловживають своїм становищем. На противагу всім їм герой твору думає не про маєтки й чини, а про те, щоб жити мудро, не заплямити совісті, бо тільки така людина може не боятися смерті:

У поетичних творах ГС звучать мотиви смутку, тривоги, туги людини, яка ще не знайшла справжнього шляху, прагне, але не може розірвати тісне коло буденної дійсності для вищого, розумного життя. Також поета гнітить навколишня дійсність, обурює соціальна несправедливість (пісня17). Однак він не песиміст, йому чужі занепадницькі настрої. Поет шукає виходу. Перш за все ГС прагне внутрішнього щастя. Воно доступне кожному, бо не залежить ні від багатства, ні від чинів – щастя полягає в пізнанні себе, в гармонійному розвиненні природних здібностей, у суспільно корисній праці, в чистоті сумління, в спокої душі.

ГС, як ніхто інший до нього в укр літ, зумів оцінити і поетично передати красу звичайної природи і простого сільського життя, красу полів, степів, лісів. Це особливо видно в найпопулярніших поезіях «Ах, поля, поля зелені» та «Ой ти, пташко, жовтобоко», написаних майже цілком розмовною мовою.

Вірш «Ах, поля, поля зелені» належить до поезій, що створювалися під впливом народної лірики і швидко знаходили шлях до широких мас. У цій поезії відбилися окремі найхарактерніші риси укр трудових пісень, пов’язананих з працею і життям простої людини, з красою рідної природи.

Мрійливий політ жайворонка над полями, чарівний його спів, ідилія життя пастухів – усе це вже було предметом оспівування в народній ліриці. Поет прагне синтетично осмислити такі явища природи і людського життя, поєднати їх буття, оспівати рідний край. Не дивно, що цей вірш ще за життя поета став популярною піснею. Його часто переписували в укр та рос пісенниках та охоче співали на мелодію, що її нібито склав сам автор.

У поезії «Ой ти, пташко, жовтобоко», використовуючи поширений у пісенному фольклорі засіб психологічного паралелізму, ГС майстерно малює картини природи.

Збірка – універсальна розкладка поетичних розмірів. Творячи свою збірку автор не просто зявив свої емоції, але й склав справді Керівництво до мистецтва поезії, яке дає поняття про всі можливі в тодішній нашій поезії віршовані розміри та строфи. Першим фактом, що дозволяє поставити такий постулат, є те, що всі 30 поезій саду розмірно не дублюють одна одну, написані не тільки по-різному, але й подають зразки найрізноманітнішої побудови твору. Отже, поет фіксує тут наявні поетичні форми в українській поезії бароко і вносить сюди цілий ряд нововведень-пропозицій, у який спосіб можна різноманітнити строфу, римування й чергування розмірів. Із цього погляду збірка Сад унікальна.

І справді поет ніде не повторив у своїй збірці однієї й тої ж побудови строфи, що не є випадком, бачимо тут свідомий авторський намір, а робити це в поета могла бути тільки одна причина: Сад і явив собою Керівництво до мистецтва поезії. В Саді вживаються всі типи силабічного віршування з широком діапазоном кількості складів у рядку. Запровадив силабо-тонічну систему віршування.