18. Основні етапи вивчення давньої української літератури. Найголовніші синтетичні огляди, її історії.

Література Київської Русі вписана в давню українську літературу. Охоплює до кінця 18 ст. Поділяється на три культурно-історичні епохи:

- середньовіччя;

- ренесанс(16ст.);

- бароко(17-18ст.);

Вивчення дул поч. у 19 ст, відразу постало питання нац. Приналежності літ-ри КР. Спадщиною укр. Народу є все те, що було створене на тер-ї суч Укр її автохтонним населенням від найд часів до суч періоду.

Мих Максимович у своїй праці «История древній русской словесности» вперше репрезентував масштабну картину становлення і розвитку дул у 10-13 ст. він зробив перший переклад Слова о полку Ігоревім на суч укр. Мову. За М.Максимовичем, письменство Київської Русі - це окремий період, який поділяється на три підперіоди:

Перший - із 60-х років 9ст.- до середини 11 ст.;

Другий - із середини 11 ст. - до 1125 року;

Третій - із 1125 року(від смерті Володимира Мономаха) –до 70-х років 13ст.;

На Західній Україні першим дослідником давньої літератури можна назвати представника «Руської Трійці» Івана Вагилевича, який 1848 року у львівській газеті «Дневник руський» надрукував свої «Замітки о руській літературі».

Внесок Івана Франка у вивченні укр. Літератури визначається 2 працями: «Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р.» та «Історія укр.. літ» - своєрідний реєстр авторів, книг і видань. Одним із перших намагався поєднати в одній книзі науковий виклад історії літератури і хрестоматію. Усна і писемна творчість не роз’єднані межею, літ-ру поділяє на наукову і красну. Періодизація Івана Франка: 1.Давньоруська епоха (К.Р.), 2.Середньоруська епоха (16 18 ст.)

Для С.Єфремова предметом дослідження була виключно літературна (писана) творчість. Головним вважав ідею національну, ідею свободності. Періодизація Сергія Єфремова:

1.Доба національно - державної самостійності до зєднання з Литвою і Польщею, характерна в політичному житті спробами витворити громадсько - державні форми й оборонити їх од безупинних наскоків дикої степової людності в письменстві – візантійським впливом.

2.Доба національно-державної залеглості

3.Доба національного відродження, що виявилося в щиро народному, за формою і змістом письменстві.

М. Грушевський вважав, що твір повинен задовольняти естетичну функцію та здатність літератури відображати суспільне життя. Він виділяв чотири цикли книжної літератури:

• Передярославський( старша редакція «Руської Правди», договори русі з греками 911- 972 рр.)

• Часи київського розцвіту(Іларіон, Яків, Нестор, Мономах)

• Золотий вік староруської літератури(«Слово о полку Ігоревім», проповіді Кирила Турівського)

• Доба галицько - волинська.

Для Чижевського культурна епоха є головною. Він твердить, що історія літератури – це історія стилю. Епоху в літературі визначає стиль. Запропонував схему:

1. Доба монументального стилю(11ст.)

2. Доба орнаментального стилю(12-13ст.)

3. Переходова доба(14-15ст.)

4. Ренесанс і реформація(16ст.)

5. Бароко(17-18ст.)