45. Література українського Ренесансу.

Початок доби українського Ренесансу варто віднести до кінця 15 століття, а закінчення – до початку 17. Поняття про український Ренесанс було введене до наукового обігу з 1985 р .

Протягом тривалого часу існувала дискусія щодо безпосередньої наявності Відродження як такого в межах України. Так, Д. Чижевський заперечував його.

Безперечно, Ренесанс в Україні мав свої специфічні риси. Він виявлявся не так масштабно і в літературі не призвів до виникнення специфічних жанрів, але помітні зрушення відбулися у світогляді. На заміну теоцентризму прийшов антропоцентризм, а відтак і гуманізм, який виявлявся в тісному культурному обміну між Україною та країнами Європи. Великого поширення набуває освіта, безліч українців здобували вищу освіту в європейських університетах. Саме через них на Україну і прийшли ренесансні впливи.

Відбувається секуляризація: література стає світською. Поширюється книгодрукування. Ренесансна література відроджує античний культ краси, в літературі помітні впливи античних сюжетів. Визначальна риса – космополітизм – прагнення кожної національної літератури інтегрувати у світовий контекст і в результаті цієї інтеграції обмінятися досвідом і традиціями. Ренесанс заперечує середньов погляд на світ і повертається до античності, присутність у літературі відродження античної образності та символіки. На зміну геоцентризму приходить антропоцентризм.

Важливим аспектом також є багатомовність ренесансної літератури, роль літературної мови виконувала латина.. водночас укр. Літ творилася не тільки латиною, а й книжною укр.-кою, білор., рос., польськ.мовами. багатомовність літератури визначила її багатоконтекстуальність, тобто низка авторів належить багатьом літ-ним контекстам: українсько-польському, українсько-російському, укр. – білоруському.

Початок українського Відродження вчені пов'язують з виходом в 1483 р. «Прогностичної оцінки…» Ю. Дрогобича, де автор намагається дати пояснення речам не з позиції теології, але з «позиції розуму» - науки. Український вчений Юрій Дрогобич навчався в Краківському університеті, де отримав ступінь бакалавра, а потім магістра. У 1483р. вийшла у світ латинською мовою праця «Прогностична оцінка поточного 1483р». У своїй латино мовній праці у віршах поет висловлює прогресивні погляди на призначення літератури. Книжка відривається віршованим вступом-присвятою Папі Сіксту ІУ, що свідчить про неабиякий літературний хист Юрія. У вступі автор говорить, що розум і талант спроможні відвернути удари долі, що їх віщують зірки. Ю.Дрогобич зазначає, що «Богом називатися гідним є той, хто владу над розумом має». Бачення майбутнього має служити людям – це одна з провідних ідей трактату. За формою і змістом книжка є астрономічним календарем, де на основі аналізу взаємного розташування небесних явищ зроблено передбачення. Крім традиційних астрономічних побудов, у трактаті є відомості з різних природничих наук. Зокрема, визначено з точністю до годин і хвилин час двох майбутніх місячних затемнень і фаз Місяця впродовж усього року, подано певні вказівки планет, наводяться також відомості з метеології.

Юрій повідомляє про визначені ним координати таких міст, як Вільнос, Дрогобич, Львів, ряду міст Італії й Німеччини, згадує Дамаск, Персію та Малу Азію.

У розділі «Про становище Польщі» він підкреслює, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє «Руське Королівство» - колишні володіння галицько-волинського короля Данила. Така характеристика тодішньої політичної карти Сх. Європи свідчить, що за кордоном Юрій прагнув представити саме Русь, під якою розумів насамперед Галичину.

Павло Русин із Кросна. Народився в м.Кросно. Автора називають першим гуманістичним поетом України та Білорусії. 1509р. у Відні вийшла його збірка «Пісні Павла Русина із Кросна». У творі автор дав власне розуміння поезії як синтез глибокої асоціативності та підтексту. Він писав, що поезія повинна всередині показати свою сутність. Твори є глибоко автобіографічними. Він посилається на власний досвід. Він створює неперевершені зразки ностальгічної лірики, оскільки все його життя пройшло не на Україні.

Микола Гусовський. Білорусько-український поет, мислитель, державний діяч, дипломат. Автор латино мовної поеми «Пісня про зубра» 1523р. А також написав твір «Перемога над турками під Теребовлею 2 липня 1524р.» У «Пісні про зубра» змалював білорусько-українські традиції. Зокрема, традиції державності. Характеризується твір тим, що опис реальних речей є визначальними і саме на основі них твориться естетичний дискурс твору. Присутні у творі колоритні описи природи, традиції народів.

Григорій Чуй Русин із Самбора. Автор поем духовно-релігійного змісту, панегіриків. Писав латиною. Ввів жанр буколіка або «Еклога», тобто пастуша пісня. У творі розповідається про зустріч двох на пасовиську, далі іде суперечка між ними, яка закінчується змаганням у співі чи грі. Герої «Еклоги» Чуя змагаються у майстерності поетичного прославлення померлого учителя-пастора і новоприбулого, чи новопризначеного львівського архієпископа Павла Тарла.

Дійсні особи та їхні діла, оспівані в «Еклозі» Г. Чуя, - це новаторство, вдала спроба розширити можливості класичного античного жанру.

Севастян Кленович «Роксоланія». Роксоланією С.Кленович називає землі Галицької та Київської Русі. Автор опоетизовує Русь-Україну як рідну поетові «наша багата земля», «наша країна», її ліси і випаси, міста, люди, їх мистецький хист, звичаї, побут і заняття, віра і вірування. Все це, на думку Кленовича, гідне уваги богів і муз, бути проповідником яких по рідній землі він береться. Більше того він закликає муз осісти в містах його Роксоланії. Гідними божественних покровительок і самого Аполлона є Львів, «перше серед Руських міст», Київ «колишня княжа велика столиця», Замостя, де мешкає сам поет, Кам’янець і т.д. С.Кленович звеличує русів за їх вірність законам прадідів і православній вірі. Багато приділяє уваги описам природи, звичаям тощо.

Станіслав Оріховський. Був українсько-польським письменником, який народився на Україна, але життя провів у Польщі. Він був наближений до польського короля, займав високі посади і створював цікаві зразки ренесансної прози. Зокрема, він написав рад послань і повчань о пльського короля Сизігмунда. Залишив низьку філософських і релігійних праць.

Головні ідеї С.Оріховського:

1.Формування образу ідеального правителя:гуманного, демократичного, не авторитарного, який приймає рішення не одноосібно, а радячись із сенатом.

2.С.О. один із перших ставив питання про необхідність скасування целібату у польській церкві. Тобто ідея людських прав є визначальною.