68. П"єса "Милість Божа".

Специфіка жанру драматичної композиції полягає у тому, що події передаються за доп монологів, а не дії. Жанр: історична драма написана і поставлена в києві 1728 року на честь 80ліття війни під проводом б.хм. це перша історична драма присвячена недавньому історичному минулому. Присвячена данилу апостолу. Серед можливих авторів феофан прокопович, феофан трохимович, іван нерунович (найб.імов.)

Ідейно-художній зміст драми підпорядкований ідеї патріотизму, пройнятий вірою в майбутнє України, 3 ряду монологів глядач і читач довідуються про хід війни та її переможний кінець, про повернення Богдана Хмельницького до Києва, його урочисту зустріч. Перемоги Богдана Хмельницького пояснюються в драмі як прояв Божої милості. Таке трактування історичних подій — данина традиціям шкільної драми. Автор драми «Милість Божа», йдучи в руслі передових ідей свого часу, прагне протиставити Богдана Хмельницького як захисника інтересів широких народних мас не тільки польській шляхті, а й старшині, яка по закінченню визвольної війни 1648—-1654 рр відійшла від народу і прагнула визискувати його. Цей мотив звучав особливо актуально, оскільки в час написання і вистави твору становище трудящих мас значно погіршало. Загалом драма «Милість Божа» правильно відбивала настрої українського народу XVIII ст., у чому її особлива цінність.

69. Давні українські поетики.

Ізборник 1073 – стаття георгія хировоска «про образи» - містить інтерпретацію 27 поетичних категорій6 метафора, метонімія, пор-ня, символ. Статтю називають першою руською поетикою.

Поява поетик в Україні пов'язана з виникненням шкільної освіти. Спершу елементи поетики включалися до підручників з граматики. Так, розділ «О метрик» ввійшов до «Граматики словенської» Лаврентія Зизанія (1596), розділ «О степенях стихотворенья» — до «ГрамматЬки словенския» Мелетія Смотрицького (1618; 1619); є відомості про правила версифікації у «Граматики або письмена языка словенскаго...». Збереглося кілька поетик XVII ст., серед них — 1671 p., «Fons Castalius» (1685), 1687 p., «Leo Roxolanus» (1693), «Lyra» (1696); поетика «Liber artis poeticae...» (1637) вважається загубленою. Поетик iз XVIII ст. збереглося більше. Як правило, вci приклади бралися з латиномовних текстів. В окремих випадках за приклад правили польськомовні зразки. Досі вважалося, що давні українські поетики XVII—XVIII століть, які дійшли до нас у численних рукописах (їx налічується близько тридцяти), були специфічними курсами літературознавства, що вивчалися в навчальних закладах тієї доби, зокрема в Києво-Могилянській колегії (пізніше — академії), братських школах, колегіумах.

Професор Києво-Могилянської академії Митрофан Довгалевський залишив нащадкам чудову перлину давньоукраїнської і світової поетичної культури — твір «Сад поетичний».

Вперше перекладена на українську мову і видана в пропонованій серії, «Поетика» М. Довгалевського являє собою визначну пам’ятку естетичної думки України XVII-XVIII століть. Автор узагальнив те, що до нього було зроблено в галузі знань про літературу, про природу, призначення і функції мистецтва, про роди і види поетичних творів, поетичну мову, стиль тощо. Курс поетики М. Довгалевського до певної міри становить напівенциклопедичне зведення відомостей про давню українську науку поезії, яка безпосередньо впливала на естетичну практику.

В «Саду поетичному» сучасний читач знайде не тільки важливі теоретичні положення давньої поетики, але й цікаві зразки поетичного мистецтва багатьох авторів, особливо античних.

Книга має також велике пізнавальне значення, вона дає уявлення про той обсяг знань з галузі поетики і риторики, що їх здобували вихованці Київської академії