- •1. Поняття "давня українська література".
- •2. Жанри перекладної літератури Київсько Русі.
- •3. “Мандровані дяки» , їхня роль у літературному житті 17-18 століття.
- •4. Специфіка давньої літератури
- •5. Байки г. Сковороди
- •6.Літопис Григорія Грабянки
- •7. Проблема Раннього Середньовіччя в історії давньої української літератури
- •8.Полемічне письменство хуі—хуп ст.
- •9. Літопис Самовидця
- •10. Ідейно-тематичний спектр давньої української літератури.
- •11. Літературна спадщина Феодосія Печерського.
- •12. Історизм давньої літератури.
- •13.Полемічна література 2 пол. 17 ст.
- •14. Климентій Зиновіїв.
- •15. Проблема періодизації в давній українській літературі.
- •16.Учительно-ораторська проза Київської Русі.
- •17. Інтермедії до п'єси Якуба Гаватовича.
- •18. Основні етапи вивчення давньої української літератури. Найголовніші синтетичні огляди, її історії.
- •19. Учительно -Ораторська проза 16-17 ст. Кирило Транквіліон-Ставровецький
- •20. Київський літопис
- •22. "Повість врем’яних літ", її редакції, основні видання тексту
- •24. Агіографія Київської Русі.
- •25. Братський рух в Україні.
- •30. Бароко: епоха, напрям, стиль.
- •31. «Слово про Закон і Благодать» Іларіона Київського.
- •32. Поетична спадщина г.Сковороди
- •33. Козацьке літописання 17-18 ст.
- •35. Кирило Турівський.
- •38. Іван Вишенський
- •39. Літературна спадщина Іпатія Потія
- •40. Агіографічна література 16-18 століть.
- •41.Литовсько-білорусько-українські літописи
- •42.Паломницьке письменство у давній українській літературі (від Данила Паломника до Василя Григоровича-Барського).
- •43."Відписи" Клірика Острозького.
- •44. "Велесова книга". Проблема її автентичності.
- •45. Література українського Ренесансу.
- •46. Жанрові особливості драматургії 17-18 ст.
- •47. Мелетій Смотрицький.
- •49.Києво-Печерський Патерик.
- •50. Життя Григорія Сковороди (за мон. Л. Махновця)
- •52.Літописання Київської Русі.
- •54. Книжники Києво-Печерського монастиря.
- •55. Трагедокомедія ф. Прокоповича «Володимир».
- •56. Філософські твори Сковороди
- •58. Ораторська проза хуіі-хуш століть.
- •59. Касіян Сакович "Вірші на жалісний погреб Петра Конашевича-Сагайдачного".
- •60. «Моління» Данила Заточника
- •61. Українсько-польський літературний контекст 16-17 ст.
- •62."Євхаристиріон" Софронія Почаського.
- •64. Зорова поезія 17-18 ст.
- •65. «Повчання» Володимира Мономаха.
- •66. «Роксоланія» Себастьяна Кленовича.
- •67. Новаторство Григорія Сковороди як поета і теоретика.
- •68. П"єса "Милість Божа".
- •69. Давні українські поетики.
- •70. Воїнська повість про князя Ізяслава у складі Київського літопису.
- •72.Епіграматична поезія 16-18 ст.
- •73.Поетика «Слова о полку Ігоревім».
- •74. Інтермедії до пєс Митрофана Довгалевського та Георгія Кониського
- •75. Книжники кола Ярослава Мудрого.
- •76. Предвідродження в українській літературі.
- •78.Українські латиномовні письменники 16-17 ст.
- •79. Біблія і давня українська література.
- •80. Іван Величковський – епіграматист.
- •81. Основні риси барокової поетики.
- •82.Літературна діяльність Клима Смолятича.
- •85. Галицько-Волинський літопис.
- •86. Іоаникій Галятовський.
- •87. Рукописні форми давньої книжності.
- •88. Козацька поезія 17-18 ст.
- •90. Творчість Луки Жидяти.
- •Особливості світогляду книжників Острозького культурно-освітнього осередку
46. Жанрові особливості драматургії 17-18 ст.
Українська драма розвивалася поступово, а в епоху бароко досягла свого найвищого розвитку. На думку, Івана Франка, драма зароджується ще у язичницькі часи у фольклорних дійствах, з приходом християнства переосмислюється, а згодом виходить з лона церкви. С Єфремов стоїть на думці про те, що жанр драми був запозичений із зх.-європейської літ-ри через Польщу.
Перші українські драми ХVІІ ст. були віршованими діалогами й називалися шкільними, бо їх створювали й виконували в навчальних закладах (КМА, Остр.ак.). Авторами драматичних творів, як правило, були викладачі поетики, а виконавцями — їхні учні.викладачі теорії літератури поділяли драматичні твори на трагедію, комедію і трагедокомедію. За тематикою шкільні драми поділялись на кілька груп. До різдвяного і пасхального циклів належали п’єси, сюжети для яких запозичували з біблійних книг. Драми-міраклі мали теми, спільні з агіографічними легендами. Твори, в яких дійовими особами виступали персоніфіковані абстрактні поняття – любов, плач, надія, гордість називалися драмами-мораліте. Також окрему групу становили драми на історичну тематику.
Найдавнішою датованою п’єсою укр.-го театру є міракл «Олексій…». Вона написана на сюжет житійної літ-ри. В основу змісту п’єси покладено широко відому легенду про сина римського сенатора Євфіміана, олексія, який керуючись вченням християнської церкви втік відразу ж після одруження з дому, довго був відсутній, згодм повернувся до батьків, де жив ще 17 років як невпізнаний жебрак. Своїм змістом драма про олексія наближається до його житій, відрізняючись тільки введенням ангелів і алегоричних фігур.
Слово про збурення пекла - великодня драма-містерія. В основі драми – сюжет із апокрифічного Никодимового Євангелія. Усі образи представлені у світлі апокрифів, а не у традиційній біблійній інтерпретації.
До найвідоміших шкільних драм ХVІІ ст. належить перша історична п’єса в українській літературі «Володимир» Феофана Прокоповича, присвячена гетьманові І. Мазепі (новаторська – автор відходить від біблійної тематикою, яка була присутня у традиційній шкільній драмі). Новаторським є жанр трагедокомедії – жанр, у якому гармонійно поєднуються високий і низький стилі. Новаторство – перше звернення до нац. Історії. Автор проектує історичне минуле на сучасну йому епоху. Образ Володимира віддзеркалює образи сучасників Ф.Прокоповича - івана мазепи та Петра 1. Автор підтримує політику своїх сучасників. Після полт. Битви прокопович поставив присвяту Петру 1. Автор остаточно перейшов на позиції петра.
Шкільні драми за обсягом досить великі. Постановки шкільних драм 1 – 3 дні.В українській драматургії XVII — XVIII ст. значне місце займають короткі одноактні комічні п’єси — так звані інтермедії, або інтерлюдії на гумористично-анекдотичні сюжети. Головне призначення інтерлюдій полягало в тому, щоб дати відпочинок і розвагу глядачеві, стомленому серйозною дією, яка розігрувалася в основній п’єсі. Основна відмінність від драми: специфіка сюжету (з народного життя; жива народна мова). З інтермедій розвинувся жанр сучасної комедії.