- •1. Поняття "давня українська література".
- •2. Жанри перекладної літератури Київсько Русі.
- •3. “Мандровані дяки» , їхня роль у літературному житті 17-18 століття.
- •4. Специфіка давньої літератури
- •5. Байки г. Сковороди
- •6.Літопис Григорія Грабянки
- •7. Проблема Раннього Середньовіччя в історії давньої української літератури
- •8.Полемічне письменство хуі—хуп ст.
- •9. Літопис Самовидця
- •10. Ідейно-тематичний спектр давньої української літератури.
- •11. Літературна спадщина Феодосія Печерського.
- •12. Історизм давньої літератури.
- •13.Полемічна література 2 пол. 17 ст.
- •14. Климентій Зиновіїв.
- •15. Проблема періодизації в давній українській літературі.
- •16.Учительно-ораторська проза Київської Русі.
- •17. Інтермедії до п'єси Якуба Гаватовича.
- •18. Основні етапи вивчення давньої української літератури. Найголовніші синтетичні огляди, її історії.
- •19. Учительно -Ораторська проза 16-17 ст. Кирило Транквіліон-Ставровецький
- •20. Київський літопис
- •22. "Повість врем’яних літ", її редакції, основні видання тексту
- •24. Агіографія Київської Русі.
- •25. Братський рух в Україні.
- •30. Бароко: епоха, напрям, стиль.
- •31. «Слово про Закон і Благодать» Іларіона Київського.
- •32. Поетична спадщина г.Сковороди
- •33. Козацьке літописання 17-18 ст.
- •35. Кирило Турівський.
- •38. Іван Вишенський
- •39. Літературна спадщина Іпатія Потія
- •40. Агіографічна література 16-18 століть.
- •41.Литовсько-білорусько-українські літописи
- •42.Паломницьке письменство у давній українській літературі (від Данила Паломника до Василя Григоровича-Барського).
- •43."Відписи" Клірика Острозького.
- •44. "Велесова книга". Проблема її автентичності.
- •45. Література українського Ренесансу.
- •46. Жанрові особливості драматургії 17-18 ст.
- •47. Мелетій Смотрицький.
- •49.Києво-Печерський Патерик.
- •50. Життя Григорія Сковороди (за мон. Л. Махновця)
- •52.Літописання Київської Русі.
- •54. Книжники Києво-Печерського монастиря.
- •55. Трагедокомедія ф. Прокоповича «Володимир».
- •56. Філософські твори Сковороди
- •58. Ораторська проза хуіі-хуш століть.
- •59. Касіян Сакович "Вірші на жалісний погреб Петра Конашевича-Сагайдачного".
- •60. «Моління» Данила Заточника
- •61. Українсько-польський літературний контекст 16-17 ст.
- •62."Євхаристиріон" Софронія Почаського.
- •64. Зорова поезія 17-18 ст.
- •65. «Повчання» Володимира Мономаха.
- •66. «Роксоланія» Себастьяна Кленовича.
- •67. Новаторство Григорія Сковороди як поета і теоретика.
- •68. П"єса "Милість Божа".
- •69. Давні українські поетики.
- •70. Воїнська повість про князя Ізяслава у складі Київського літопису.
- •72.Епіграматична поезія 16-18 ст.
- •73.Поетика «Слова о полку Ігоревім».
- •74. Інтермедії до пєс Митрофана Довгалевського та Георгія Кониського
- •75. Книжники кола Ярослава Мудрого.
- •76. Предвідродження в українській літературі.
- •78.Українські латиномовні письменники 16-17 ст.
- •79. Біблія і давня українська література.
- •80. Іван Величковський – епіграматист.
- •81. Основні риси барокової поетики.
- •82.Літературна діяльність Клима Смолятича.
- •85. Галицько-Волинський літопис.
- •86. Іоаникій Галятовський.
- •87. Рукописні форми давньої книжності.
- •88. Козацька поезія 17-18 ст.
- •90. Творчість Луки Жидяти.
- •Особливості світогляду книжників Острозького культурно-освітнього осередку
35. Кирило Турівський.
Кирило Турівський народився в м. Турові в заможній родині, отримав ґрунтовну освіту. В 1169 році став єпископом.
До нашого часу дійшло досить багато творів Кирила: «Притча про душу і тіло», «Повість про білоризця і монашество», «Сказання про чорноризький чин», «Вісім Слів на церковні свята» (у тиждень цвітний, на Великдень, на Фомін тиждень, на тиждень дружин мироносиць, про розслабленого, про сліпця, на Вознесіння, на собор св. отців Нікейського собору); крім того, збереглося Послання Кирила до архімандрита (з 1182 р.) Києво-Печерського монастиря Василія і цілий ряд молитовних текстів (близько 30 молитов, канони).
В усіх цих творах Кирило проявляється як церковний письменник найвищого рівня. Його писання за змістом завжди спрямовані до тлумачення євангельських істин. На початку притчі про душу і тіло він звертається до читача із закликом не просто читати Святе Письмо, а вникати у глибинну суть його символів, тем, ідей, сюжетів.
В своїх творах автор використовує образи-символи, продовжуючи властиву українській літературі традицію алегоричного писання: так, в притчі про сліпого і кульгавого в образі кульгавого – «тіло людське», в образі сліпого – душа. Автор намагається разом з читачем зрозуміти, що саме є першовитоком гріха: душа чи тіло?
Стилю Кирила Турівського притаманні такі характерні риси:
драматизація біблійних сюжетів
багатство символів та абстракції
складний синтаксис
домінування форми над змістом
Новаторство КТ полягає в інтерпретуванні теми: автор завжди намагається дати подіям власну оцінку, за що Д. Чижевський назвав його предтечею формування драматичного мистецтва.
Героїчна поезія 16-18 ст.
Продовжує традиції середньовічної героїки, х-ся поєднанням національної історії із сучасністю. Гол. Функція гер поезії полягала у вихованні патріотичних і національних почуттів. Ідейно-тематичний спектр гер поезії визначається описами історії, батальних сцен, антифеодальних повстань, звеличення героїчних особистостей, військового побуту.
Жанровий спектр: поетичні повісті, слова, оди, епіграми, вірші на погреб, поеми, лементи, панегірики, геральдичні вірші.
«Вірші на жалісний погреб П. кон-Саг.-го» - скл-ся з передмови, 17 віршів та епілогу. Вірші збірки тематично пов’язані з похороном п.к.с., який загинув у боротьбі з турками під хотином. Однак автор виходить поза межі цієї теми, проголошуючи, що все написане на пошану Сагайдачного стосується всіх запорожців. З панегірика читач дізнається про народження іжиття гетьмана, його походи та смерть. Роздумуючи про смерть автор зазначає, що життя людське нічого не варте, що вся суть у ньому – лише слава, тим більше козацька слава.
Ідейна спрямованість "Слова по полку Ігоревім".
Автор "Слова" — носій певної суспільної ідеології, неповторного світогляду свого часу. Автор "Слова" малює картину феодальної України-Русі, описуючи як князівські чвари і крамоли, так і прагнення князів до слави, яку вони можуть здобути власною мужністю і героїзмом у змаганнях за вітчизну. У творі відчувається патріотичний сум автора, коли він говорить про поразку Ігоревого війська. Незважаючи на те, що Русь розривали міжкнязівські усобиці, автор "Слова" все ж вихваляє свого, очевидно, сюзерена — Святослава та Ігоря.
Та автор "Слова" цілком належить своїй добі. Отож наївно було б його ідеалізувати, гадаючи, наче він мав сьогочасні поняття. Для нього, звичайно, найближчі над усе були інтереси його кола, інтереси князівські, але не інтереси народної маси, що правила за об'єкт своєрідних, як на наш погляд, економічних операцій". На думку Перетца, "Слово о полку Ігоревім" оберталося у дуже вузькому колі, а сама пам'ятка мала суто світський характер. Саме воно було головним джерелом для автора літописного оповідання про похід князя Ігоря на половців. На думку Д.Чижевського, "Слово о полку Ігоревім" — твір двірської поезії, а не народної. Про це свідчить і подібність між "Словом" і західним старовинним епосом.
Таким чином, "Слово о полку Ігоревім" є промовистим суспільно-політичним і літературним маніфестом того часу, ('творене серед князівсько-дружинної еліти, воно було незаперечним виразником ідеології владної еліти України-Русі, репрезентувало її змагання за славу у героїчній боротьбі проти ворогів. "Слово о полку Ігоревім" створено в системі тодішніх політичних ідеалів Руської держави. Воно справило вагомий вплив на подальший розвиток книжної літератури, а постало в системі усної (не народної) епічної творчості часу Київської держави.