6. «Харьковский еженедельник», «Украинский домовод».

Видання перших друкованих видань в Х. безпосередньо пов’язане з відкриттям універу та діяльністю німецького наукового складу. «Х. е.» - перша газета (4.05 – 20.08.1812). Видавець – професор Лангнер, редактор – пр. Нельдехен. Вони обидва погано знали місцеві реалії (німцями були:), що викликало як змістові, так і граматичні непорозуміння. Часопис мав розділи: економіка, технологія, комерція і суміш. До співробітництва були залучені місцеві професори та студенти. У всіх числах друкувалась розвідка «Про стан рос. армії в часи Катеринм ІІ». Брав участь у редагуванні студент В. Маслович. У виданні висвітлювалася торгівля в місті, різноманітні товари. Відділ об’яв характеризує тодішнє приватне життя. Газета виходила щосуботи. Популярність росла, та газета була закрита, адже засновники першочергово не спитали дозволу у столичної влади, отримавши дозвіл у губернатора. Первістком галузевої жур-ки в Х. став журнал «Украинский домовод». Почав видавати проф. ветеринарних (скотоврачебных)) наук Пільгер у січні 1817. Журнал було присвячено проблемам домоводства, утриманню худоби. Адже худоба тоді – міра заможності! В основному – статті видавця (н., «ПРО НАЙВАЖЛИВІШІ ХВОРОБИ ОВЕЦЬ»!). У статті «Загальна користь від скотарства та шкода від нехтування ним» проф. наголошував, що в розвинених країнах уряд дбає про розвиток тваринництва. А у Росії – розорення селянських господарств поміщиками, а урядовці нічо не роблять. У статті Пільгер зачепив гостре політ. питання - журнал закрито. Ці видавничі проекти, хоч і не були тривалими, показали, що в Х. є потенціал для видання преси і стали прикладами для наслідування.

Перша газета «Харьковский еженедель-ник» народилася 4 травня і виходила до 20 липня 1812 р. Вийшло її 12 чисел.Видавцем її виступив університетський книгар, професор філософії Йосиф Ма-твійович Лангнер, а редактором перший професор агрономії Карл Карлович Нельдехен, який прибув до Харкова й зайняв кафедру сільського господарства в 1811 р. Вони обидва погано знали місцеві реалії. З матеріалів газети привертали увагу статті про спосіб очищення прогірк-лої олії, про новий спосіб полірування сталі та скла, велика розвідка самого К. Нельдехена під довгою назвою «Про причини, чому в багатьох від природи дуже родючих країнах господар не отримує від свого домоводства того достат-ку, який він міг би отримувати». До співробітництва були залучені й місцеві професори та студенти. У всіх числах газети друкувалася з продовженням ве-лика розвідка «Про стан російської армії в часи Катерини ІІ», яка не була заве-ршена у зв’язку з припиненням видання й так і залишилася анонімною. Але найбільш імовірно, що автором її був професор російської історії Гаврило Пет-рович Успенський.До участі в редагуванні газети були залучені студенти Василь Маслович і Яків Матес. У відділі «Суміш» друкувалися сатиричні вірші та епіграми В. Масловича.

Широко висвітлювалася в «Харьковском еженедельнике» торгівля в місті, а також ярмаркові товари й ціни на них в інших містах України й Росії. Стано-вить інтерес відділ об’яв, який дає цікаві матеріали для характеристики приват-ного життя тодішнього громадянства. З них довідуємося про відкриття нових навчальних закладів, учителів, що шукають учнів для репетиторства, про кон-церти, продаж нерухомості, різноманітні громадські заходи.

Газета виходила щосуботи обсягом 1 – 1,5 др. а. Друкувалася вона в дру-карні Харківського університету. Передплата на неї становила в Харкові – 10 крб. на рік, а з пересилкою – 12 крб. «Харьковский еженедельник» мав коло-сальний успіх, про що свідчить тираж газети – 600 примірників. Популярність газети росла. Але на дванадцятому числі її видання було припинене.почав виходити з дозволу губернської, а не столичної вла-ди,

він не повинен був її дозволяти.

Німецькі вчені причетні й до зародження в Харкові й Україні галузевої журналістики. Її первістком став журнал «Украинский домовод», який розпо-чав видавати в січні 1817 р. професор ветеринарних (у тодішній термінології – «скотоврачебных») наук Федір Васильович Пільгер. К.-Д. фон Роммель охарак-теризував його як «геніального лікаря та ветеринара»1. Журнал було присвяче-но проблемам домоводства, зокрема утриманню худоби. Видавець цілком логі-чно сподівався на популярність свого часопису, адже худоба на той час правила за мірило достатку й заможності як поміщицьких, так і селянських господарств.

Видавець заповнював часопис в основному своїми статтями, намагаючись використати в них місцевий матеріал. Це були праці «Загальна користь від ско-тарства та шкода від нехтування ним», «Загальна користь від скотарства та окремі вигоди для росіян від його поліпшення», «Про найважливіші хвороби овець». У цих статтях йшлося про засадничі речі: потребу розвитку ветеринар-ної науки та з’єднання її з практикою розведення й утримування домашньої ху-доби, давалися характеристики свійських тварин, викладалася профілактика за-хворювань та методи лікування.На жаль, зарубіжні професори, виховані в умовах свободи думки й слова, толерантності в ставленні до різновекторних політичних ідей, авторитету уні-верситетського самоврядування, виявилися непристосованим до політичних умов Росії з її поліцейським режимом і цензурою.

У статті «Загальна користь від скотарства та шкоді від нехтування ним» Ф. Пільгер цілком у дусі європейського просвітницького демократизму писав про те, що в цивілізованій державі, де уряд турбується про загальний суспіль-ний добробут, дбають і про розвиток тваринництва. А от у Росії, провадив далі автор, сваволя поміщиків приводить до розорення селянських господарств і скорочення поголів’я домашньої худоби, а урядовці, що мають захищати народ і нести йому не лише соціальні права, але й елементарні знання, не виконують своїх функцій.Так на другому номері закінчилася спроба видавати в підросійській Україні перший фахово-галузевий журнал.