15. «Харьковские губернские ведомости» в 1870–1890-ті роки: співробітництво в газеті д. І. Багалія та м. Ф. Сумцова.

Кін. 19-поч. 20 ст. – ІІІ період «ХГВ». З 1875 виходить щоденно. З 1869 в Х. розпочався роздрібний продаж газет окремими номерами. Жур-ка формує громадську думку. З газетою співробітничають найвидатніші діячі Х. Найвідоміші – Сумцов та Багалій – професори історико-філологічного фак-ту.

Своє співробітництво з «ХГВ» Сумцов почав з двох етнографічних нарисів, та надалі відійшов від суто наукових досліджень, обираючи соц. Значимі та загальноцікаві теми. Кілька статей присвятив історії та культурі Х. Особливе значення у творчому доробку відіграють некрологи, присвячені як відомим особам (Срезневський, Потебня), так і менш відомим. Виступав Сумцов і як літ. та театр. критик Професор інформував публіку про події в універі у жанрі репортажу та звіту. Найбільший корпус статей Сумцова в «ХГВ» стосувався роботи його як депутата Харк. міської думи. Статті стосувались організації громадського життя, аналізу проблем міста. Окремий цикл складають статті про Харк. Громадську бібліотеку, якою пишався автор (відкриту в 1886). Найбільше статей Сумцов присвятив різним аспектам міського і сільського життя, його зручному облаштуванню. Він вважав своїм обов’язком піклуватися про беззахисних!

З 1885 незмінним автором газети є Багалій, який друкує як уривки зі своїх великих істор. праць, так і спеціально написані статті. Перший цикл матеріалів складають статті з історії Х. За цими статтями можна простежити створення монографії «Історія міста Х. за 250 р. його існування». Наступний цикл присвячено історії Харк. універу. І, врешті втілився у «Нарисі історії Харк. універу». Пов’язана з цим і третя тема публікацій – створення портретів видатних діячів Слобожанщини. Виступав Багалій і в суто журналістській праці – написанні некрологів:) Під псевдонімом Д. Чепурний друкує подорожні нариси. Писав і огляди рос. істор. журналів, зокрема особливу увагу приділяв «Киевской старине». Приклад Сумцова і Багалія свідчить про плідність співпраці видатних діячів науки і культури з газетою «ХГВ», яка для них – комунікаційний об’єднуючий канал, а не лише «рупор» реакційного уряду.

можна вважати кінець ХІХ – початок ХХ ст. З 1868 р. «ХГВ» стали виходити 3 рази на тиждень у збільшеному фор-маті; з 1874 – 6 разів у форматі А 2; з 1875 – щоденно. Після заснування в Росії перших інформаційних агентств: (РТА, 1866), (МТА, 1872) розширилася інформаційна діяльність і «ХГВ»: у газеті стали поміщатися телеграми із столиць Російської держави (Петербурга, Москви) і закордонні повідомлення. Великих успіхів газета досягла завдяки її професій-ному редагуванню І. І. Боровиковським, який очолював часопис у 1869 – 1872 рр. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. з «ХГВ» співробітничають найвида-тніші діячі Харкова

Активно співробітничали з газетою професори Харківського університе-ту. Не маючи змоги сказати про всіх, зупинимося на участі у виданні «ХГВ» найбільш відомих професорів історико-філологічного факультету Миколи Фе-доровича Сумцова (1854 – 1922) і Дмитра Івановича Багалія (1857 – 1932).

М. Ф. Сумцов, закінчивши в 1875 р. Харківський університет, став у ньо-му професором (1888). Про його авторитет свідчить те, що він з 1897 і до за-криття більшовиками в 1919 р. обирався неодмінно головою Харківського істо-рико-філологічного товариства.З харківською журналістикою М. Ф. Сумцов підтримував різнобічні стосу-нки, друкуючи тут свої наукові розвідки й чисто журналістські виступи. Голов-ні напрямки наукової діяльності М. Ф. Сумцова були пов’язані з історією укра-їнської літератури, переважно давньої, та українською етнографією. Це визна-чило характер його науково-просвітницьких публікацій у «ХГВ».

Розпочав своє співробітництво М. Ф. Сумцов з «ХГВ» з двох етнографіч-них нарисів: «Замітки про кобзарів у Харківській губернії» (1880. – 26 лютого); «Замітка про деякі шкідливі весільні повір’я і звичаї місцевого селянина» (1880. – 18 травня).Кілька статей він присвятив історії Харкова та його культу-ри: «Про твори І. І. Срезневського, що відносяться до Південної Росії взагалі і до Харківської губернії зокрема» (1880. – 31 березня, 1 квітня); «Про повінь у Харкові в 1853 році» (1888. – 17 лютого).Уколі наукових обов’язків М. Ф. Сумцова слід розглядати написання ним некрологів. Ми назвемо лише деякі з них, що були присвячені історичним осо-бам: «І. І. Срезневський» (1880. – 15 лютого); «О. О. Потебня» (1891. – 1 груд-ня); «Пам’яті Миколи Олексійовича Лавровського» (1899. – 19 вересня)Як знавець літератури й мистецтва М. Ф. Сумцов, хоча й не часто, але ви-ступав як літературний і театральний критик, про що свідчать статті «Гастроліпані Мазуровської» (1885. – 13 січня) та «Бібліографічна замітка» (1885. – 2 грудня).Журналістський хист М. Ф. Сумцова розкрився в жанрі репортажу і звіту, у яких він охоче інформував публіку про події в університеті. У статті «З уні-верситетського життя» (1885. – 24 травня) йшлося про виклади професора О. І. Кирпичникова про Данте. Стаття «Придбання музею мистецтв при Харків-ському університеті за останні два місяці» (1885. – 6 червня)Але найбільший корпус статей М. Ф. Сумцова в «ХГВ»,стосувався не його наукової діяльності, а роботи гласного (депута-та) Харківської міської думи, куди він був уперше обраний 1887 р. і відтоді обирався неодноразово. Його статті присвячувалися організації сучасного гро-мадського життя, аналізу тих чи інших проблем міста, які перебували в центрі уваги громадської думки.Окремий цикл громадянської публіцистики М. Ф. Сумцова складають статті про Харківську Громадську бібліотеку, відкриту в 1886 р:«До питання про Харківську Громадську бібліотеку» (1885. – 24 вересня); «Замітка про Громадську бібліотеку» (1887. – 1 травня); «Успіхи Харківської Громадської бібліотеки за півроку існування» (1887. – 29 квітня); «Про вибір місця для будівлі будинку для Громадської біб-ліотеки» (1893. – 5 грудня).Але найбільше статей в «ХГВ» М. Ф. Сумцов присвятив різним аспектам міського й сільського життя, його зручному облаштуванню:«До питання про поліпшення міського Карпівського саду» (1890. – 24 квітня); «До питання про замощення Малогон-чарівської вулиці» (1893. – 28 травня); «Про учнівські сніданки» (1895. – 22 ве-ресня); «Два слова про харківських візників» (1896. – 1 листопада); «До питан-ня про організацію в Харкові дитячих ігор» (1897. – 28 травня); «Про пересувні сільські музеї» (1899. – 16 березня); «До питання про земські дитячі притулки» (1899. – 17 вересня) та деякі ін.На окреме відзначення заслуговує стаття «Виразки добродійності» (1897. – 13 березня), у рос.оригіналі: «Язвы благотворительности». Присвячена про-фесійному жебрацтву, стаття викликала такий жвавий інтерес, що була видана окремим відбитком.

Д. І. Багалій,обраний доцентом кафедри російської іс-торії Харківського університету в 1883 р. Завдяки своєму розумові, енергії він невдовзі захистив докторську дисертацію й став професором, у 1906 – 1911 рр. він був ректором університету, 1911 – 1914 рр. – членом Державної Ради Росії, у 1914 – 1917 рр. – Харківським міським головою. У 1918 р. він затверджений дійсним членом при заснуванні Української Академії наук. З 1885 р. до закрит-тя газети «ХГВ» він був її незмінним автором.Перший цикл складають статті Д. І. Багалія з історії міста Харкова: «До питання про заснування м. Харкова» (1885. – 23 жовтня); «Харківські ярмарки в минулому столітті» (1888. – 28 січня); «Родинні папери Щербініних, князів Кропоткіних і Донців-Захаржевських у маєтку П. П. Флоти в с. Бабаях» (1888. – 24 вересня); «Поетичні спроби юних харківських поетів у перші роки ХІХ сто-ліття» (1894. – 3 січня); «Підземні ходи м. Харкова» (1900. – 5 квітня).Другий цикл статей Д. І. Багалія в «ХГВ» присвячений історії Харківсь-кого університету. Це такі статті, як «Харківський університет у 30-х роках по-точного століття» (1891. – 2 січня), яка являла собою виклад розділу з автобіог-рафії М. І. Костомарова; «Харківські університетські торжества в перші роки існування університету» (1892. – 17 січня), де містився опис відкриття універ-ситету та урочистих зборів 1806 і 1807 рр.; «Роль Харківського університету в справі дослідження місцевого краю» (1805 – 1815 рр.)» (1897. – 17 січня) та де-які інші.З університетом пов’язана третя тема журналістських публікацій Д. І. Багалія – створення портретів видатних діячів Слобожанщини. До цього циклу можна віднести статті: «Чим зобов’язаний В. Н. Каразіну Харківський університет» (1889. – 27 травня); «Діячі Харківського університету: роль В. Н. Каразіна, С. О. Потоцького і І. Ф. Тимковського в первісному облашту-ванні Харківського університету» (1891. – 24 листопада); «Просвітницька дія-льність Василя Назаровича Каразіна» (1892. – 14 листопада), що постала з про-мови на відзначенні пам’яті В. Н. Каразіна в Харківському університеті; «Учення, життя і значення Г. С. Сковороди» (1894. – 23 листопада), що являла собою промову на публічному засіданні Харківського історико-філологічного товариства; «Українська старовина: (Нариси, замітки, матеріали з стародавньо-го харківського побуту і культури): Іван Степанович Рижський, професор и пе-рший ректор Харківського університету» (1898. – 17, 23, 27 січня); «Професор и ректор Харківського університету Тимофій Федорович Осиповський» (1901. – 17 січня).некрологи: «Микола Іванович Костомаров» (1885. – 9квітня); «Пам’яті графа Олексія Сергійовича Уварова» (1885. – 8 лютого); «Пам’яті Н. В. Калачова» (1885. – 8 листопада).Д. Чепурний. Під цим прибраним ім’ям він опублікував у «ХГВ» цикл з чотирьох листів «По півдню Росії» (1891. – 10, 12, 24, 31 липня), описавши в них свою мандрівку по Донбасу, Новоросії, Криму.

Цікавився Д. І. Багалій і розвитком журналістики та її історією.Блискучим нарисом, у якому сполучилися наукові інтереси Д. І. Багалія у вивченні історії університету і харківської журналістики, стала стаття «Заслуги Харківського університету в справі розвитку місцевої журналістики» (1903 – 17 січня).

На прикладі професорів М. Ф. Сумцова і Д. І. Багалія бачимо, наскільки плідно співробітничали видатні діячі освіти й культури з «ХГВ». Для них газета не була лише офіційним органом реакційного уряду, але живим комунікацій-ним каналом, який об’єднував дедалі більше громадянство Харкова й губернії.