4. Моделі виникнення журналістики та їх реалізація в Харкові.

Існує 3 моделі виникнення жур-ки: економічна (комерційна), політична і просвітницька. В економічній, найдавнішій, моделі жур-ка розглядається як підприємство з продажу новин. Така модель характерна для Німеччини, Англії. Жур-ку тут зосереджена у приватних руках. З усвідомленням могутності газети як засобу формування громадської думки, з’явилась політична модель. Вона запрацювала у країнах суворої централізації: Франції, Росії. Жур-ка тут користується фінансовою підтримкою держави. Наймолодшою є просвітницька модель. Вона сформувалася в момент, коли діячі нац.-визвольних рухів вирішили скористатися жур-ою для формування нац. ідентичності поневолених народів. Така модель розвивалася у Фінляндії, Україні. Головними є не інф., а духовні завдання жур-ки, яка відіграє національнотвірну місію. Виникнення жур-ки в Х. безпосередньо пов’язане з заснуванням універу. Вирішальну роль відіграла присутність у місті великої групи німецьких учених, запрошених викладати. Саме вони прищепили Х. німецьку концепцію жур-ки і виступили першими редакторами і видавцями газет, заснованих на приватних засадах. Та харк. жур-ка паралельно увібрала в себе і російську пресову модель. Розвивалася жур-ка в Х. на рос. політ. основі. Адже в «цензурній» Росії уряд цілком усвідомлював вплив, який друковане слово може справляти на маси. Крім того, Х. як укр. підросійське місто не міг залишитися поза просвітницькою моделлю жур-ки. Після прикладу, який подали німецькі професори, до участі у творенні видань долучились і місцеві культурні діячі. Головним завданням яких стало формування нац. самосвідомості пригноблених українців. Жур-ка в Х. пройшла всі три шляхи виникнення і розвитку жур-ки, що зумовлено, передусім, історичним становищем міста у складі Рос. імперії.

оскільки державних установ, від імені яких могло б видаватися періодичне ви- дання, тоді в Харкові не існувало, а культурним центром міста дедалі впевне-ніше ставав імператорський університет (державний заклад, хоча й з широкою внутрішньою автономією), то він і став тією державною інституцією, яка й діс-тала в південноросійській глибинці повноваження на видання періодичної пре-си.

Поява російських діячів серед викладачів і студентів привела до послаб-лення іноземної присутності, поступового посилення російського впливу й ви-тіснення зарубіжних учених, які поверталися на батьківщину, а їх місця у ви-кладацькому корпусі дедалі впевненіше займали вихованці університету. У Ха-ркові слабшали традиції європейського вільнодумства й демократії та посилю-валася російська державницька ідеологія й організація суспільного життя з ак-центом на централізацію, унормування, обмеження творчого пошуку.

5. Німецька модель виникнення журналістики та причини її застосування в Харкові.

Німецька модель виникнення жур-ки (економічна) має свої особливості формування. Німеччина – держава з давніми традиціями журналізму. Саме тут існувала найбільш потужна рукописна жур-ка. У 1609 – зафіксовані перші 2 друковані газети. У Німеччині виходить і перша щоденна газета. Друга особливість формування німецької жур-ки – внутр. політ. ситуація в країні: в межах її етнічного простору існувало більше 300 держав. Тому вся нім. жур-ка була регіональною, загально німецької не існувало. Крім того, нім. преса виникала і розвивалася як приватні комерційні підприємства. Уряди своєї жур-ки не мали.

Для народження харк. жур-ки вирішальну роль відіграла присутність у місті великої групи німецьких учених, запрошеник викладати у відкритий універ. Саме вони прищепили Х. свою нац. концепцію жур-ки і виступили першими видавцями й редакторами періодичних видань. Крім того, слід враховувати й ту велику кількість народів, які проживали у Рос. імперії, що сприяло зародженню жур-ки у провінції. Та визначальна ролт – універ. Жур-ка в Х. виникла за німецькою моделлю завдяки заснуванню тут універу, дєвочкі!

Університетський статус визначив дві особливості харківської журналіс-тики в початковий період, час її зародження й становлення; а саме: вона увібра-ла в себе дві пресові традиції – німецьку й російську.

Для народження харківської журналістики вирішальну роль відіграла присутність у місті порівняно великої групи німецьких учених. Тут слід мати на увазі щонайменше три важливі чинники:

Чинник перший. Німеччина була державою з давніми традиціями журна-лізму. Саме в німецьких державах історія зафіксувала невловний перехід від рукописної до друкованої журналістики. У Німеччині існувала найбільш поту-жна рукописна журналістика. У 1520 – 1614 рр. у столиці Саксонії Лейпцигу торгівельним домом Фуггера і Вельзе видавалася рукописна газета «Ordinari Zeitung» («Звичайні вісті»). Вона виходила не регулярно, а в міру накопичення повідомлень, мала економічний характер, тобто передусім постачала агентам дому комерційну інформацію. У 1609 р. істориками зафіксовані перші дві дру-ковані газети «Avizo relation oder Zeitung» («Донесені повідомлення, або Часо-пис»), що виходили в Страсбурзі й Аугсбурзі. Однак із заголовка аугсбурзької газети випливає, що вона продовжувала свій вихід за прикладом попередніх ро-ків, отже, 1609 рік не був часом її заснування. Тому прийнято говорити, що на-родження журналістики ховається в сутінках минулого. У Німеччині ж виникла й перша щоденна газета. Нею стала «Leipziger Zeitung», що виходила в столиці Саксонії в 1661 – 1663 рр. Таким чином, сміливо можна твердити, що Німеччи-на була країною з особливо ґрунтовними традиціями розвитку журналістики.

Чинник другий полягав у своєрідній внутрішній політичній ситуації в Ні-меччині. Вона характеризувалася роз’єднаністю Німеччини й існуванням у ме-жах її етнічного простору близько 300 держав. Були тут великі держави: Прус-сія, Австрія, які грали важливу роль у театрі європейської політики, та були й карликові держави, що нагадували швидше грецькі поліси. Але й вони мали свою журналістику. Більше того, саме така політична ситуація: близькість кор-донів і етнічна однорідність населення, що жила за кордоном, – спричинювала бурхливий розвиток журналістики – вона була чинником об’єднання, до якого тяжіла німецька спільнота. Іншими словами, за відсутності єдиного політично-го центру вся німецька журналістика була регіональною. Німеччина складалася з провінційних держав, і видання газет і журналів у провінції було нормою для німецької суспільної свідомості. Загальнонімецької журналістики не існувало. Тимчасом у суворо централізованих державах, якими були, наприклад, Франція й Росія, журналістика концентрувалася там, де й політичне життя, – у столицях. Особливо в Росії, де існували не одна, а дві столиці, вони й вбирали в себе все громадсько-культурне життя. На початку ХІХ ст. провінційної журналістики тут практично не існувало.

Третій чинник. Німецькі газети й журнали виникали й розвивалися як приватні комерційні підприємства, які торгували новинами. Вони мали недер-жавний характер. Уряди в німецьких країнах своєї журналістики не створюва-ли. У централізованих же державах журналістика мала урядовий (хоч іноді й прихований) характер і була пристосована не до економічних завдань (торгува-ти новинами), а до політичних (формувати прихильну до держави громадську думку). Саме на ці завдання були спрямовані, створена за наказом кардинала Ришельє «La Gazettе» (Париж, 1631) і створена за указом Петра Великого пер-ша російська газета «Ведомости» (СПб., 1702). Історики російської журналісти-ки цю останню навіть називають «петровские «Ведомости». У «La Gazettе» до-писувачами виступали кардинал Ришельє і король Людовік ХІІІ, а у «Відомос-тях» сам Петро Перший. Вони не цуралися журналістської праці, бо розуміли її важливість для запровадження в життя своєї політики.

Підбиваючи підсумки, відзначимо, що німецька пресова традиція відзна-чалася трьома особливостями: 1) історичною глибиною й розумінням природ-ності існування журналістики в культурному суспільстві, 2) усвідомленням но-рмативності регіональної журналістики і 3) розумінням журналістики як при-ватного комерційного підприємства, створеного для торгівлі новинами, а не державного інституту, спрямованого на пропаганду політики уряду.

Німецькі професори Харківського університету прищепили нашому місту свою національну концепцію журналістики й виступили першими видавцями й редакторами періодичних видань

видавничі проекти(газета «Харьковский еженедельник» та «Український домовод») німецьких професорів не були тривалими,але вони відігравали роль прикладу для наслідування, показували, що в Харкові при наявності в ньому могутнього інтелектуального потенціалу видання газет і журналів можливе й потрібне. Після того, як приклад був поданий і шлях пока-заний, до участі в творенні журналістики підключилися й місцеві культурні ді-ячі.