Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1.doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
973.31 Кб
Скачать

18. Газета «Южный край»: видавець, автори, позиція.

Щоденна газета ЮК почала виходити у 1880. Власник - О.О.Іозефович. Спочатку редактор - ректор універу А.М.Стоянов. Спочатку ЮК мала дефіцит бюджету, Іоз. продав приватну бібліотеку. Напружений політ. час, виникають суперечності серед керівництва газети. Іозефович підтримує реакціонерів – помірковані, передбачуваність. Іоз. став редактором, збільшив кількість реклами, газета вижила. ЮК у початк. період перебував у пошу¬ку свого інф.стилю. Авт.колектив не сформ. В ЮК висв. діяль¬ність Харк міськ думи та Харк губерн земства (звіти про засідання, прийняті ухвали). Статті про мистецьке життя в місті мали інформ. та аналіт. характер. За крипт. W ховався автор, який вів у ЮК цілу рубрику під назвою «Музичні нариси». ЮК інф-но репрезентувала всю губернію: матеріали про нас. пункти Харківщини («Слобода Мерефа»,«Чугуїв»; «Богодухів» - історія, розвиток, статистика про сучасне становище). У ЮК з'явився майстер журн. розслідувань: рубрика «Із записника репортера» - про побут і звичаї міського дна: «Чортове гніздо», «Серед раклів: Свинячі гнізда», «Харків», «Підземні галереї в м. Харкові». Важл. роль у ЮК відіграв Говоруха-Отрок (ГО). Псевдоніми Никто, Скромній летописец, Ненужній человек… Став провідн. літ, театр., худ критиком, автор рубрики «Літ.но¬татки». ГО-професійні огляди драмат. театру («Театральні нотатки» (1882); критика живопису). Редакція залучала до участі рос письменників, чиє життя пов'язане з Харківщиною: Всеволод Гаршин до ЮК подав 2 фейлетони «Петербурзькі листи» (1882)- побут СПб під час літніх відпусток. Участь Гаршина піднесла престиж ЮК. У 1885 р. коректор ЮК Павло Грабовський. Спостерігав за ро¬ботою редакції, писав анонімні корес¬понденції з життя села. ЮК відкрив Мих. Арцибашева. Дебют у ЮК в 1895р.,оповід. «З розповідей офіцера»,+ «Невідомий ідеал», «Під місячним світлом», «Дві смерті», «Шахрай», «Бал». Перша популярність.Також запрошувалися видатні діячі, письменники й журналісти Росії: М. Бекетов, Л. Гіршман, Г. Данилевський, В. Немирович-Данченко, Г. Успенський + були власні кореспонденти на північному Кавказі, Франції, Німеччині, Австро-Угорщині, Болгарії. На початку XX ст. ЮК-орган ліберальної інтелігенції. Унів. професура відходила від «ХГВ» (рекц.позиції) до ЮК. Одним з них бів Сумцов. Піднімає важливі для Х питання питання освіти, укр мови (захищав ідею повноцінності), стосунків Німеччини зі слов'янським сві-том, військової проблематики, дорожні нариси (про відрядження, відпочинки). Іст та історіогр.( «Від моро¬ку до світла» (1903) - істо¬ричні уроки звільнення селян від кріпацтва).Літ.теми (творчість Гоголя, Некрасова, Тургенєва,Котляревського, Метлинського, Франка...). Шевченкіана!: 1907 - вперше в ЮК стаття укр мовою «Сорок шоста роковина зо дня смерті Шевченка»,далі- інше статті - рос. мовою. С. займався мікроаналізом+ всесвітньо-історичне значення Шеви. Некрологи. Поч. XX ст. Редактори М. М. Окулов і М. О. Воронецьком. Тираж газети зрост. Рубрики: «Телеграми наших кореспондентів», «Дії уряду», «Місцева хроніка», «Сторінки буття», «Дрібниці життя», «Навчальні заклади», «Наш край», «Кален¬дар літератури», «Театр». Шир. інф. про роботу ДержДуми, ДержРади, Харк міськ.думи та Харк гу-берн земства. Працюють професійні жур¬налісти. На ЮК працювали відомі в Росії пуб¬ліцисти І. X. Озеров (екон), Н. Василевський, (моральні проблеми). Друкувалися огляди укр. газет «Рада», «Діло», журн «Літ-наук вісник».

З 1911 р. ЮК виходить двічі на день. Другий денний наклад «ЮК: Вечерний выпуск». Після 16 години. Недільний додаток - «Иллюстрированное приложение»(фото). З поч. І Св війни - «Экстренные телеграммы газеты «ЮК» (1914-1916)- інф. бойових дій. Груд. 1917 р.- більшовики захопили владу в місті. Останній випуск - 3 грудня 1919 р. ЮК був найвидатн. прив. інф. проектом губернського Харк. Успіх газети- всебічне інформування про осн. події регіону,країни та зарубіжжя, лояльне ставл. до укр культ. руху, залучення до співроб. найвидатн. діячів харк науки й мистецтва, вироблення фаху професійного журналіста. ЮК – інф. лідер Півдня Росії в передреволюційний час. Д. І. Багалій і Д. П. Міллер вважали, що ЮК дуже вплинув на розв. місцевої жур-ки. Бо до появи ЮК в Харк. не існувало проф. ж-ки. У Х виник новий цех інтелектуальних працівників.

Інша справа газета. 1 грудня 1880 р. в Харкові розпочала виходити що-денна газета «Южный край» («ЮК»), якій судилося мати великий успіх і стати тривалим видавничим проектом, який реалізовувався до 3 грудня 1919 р., коли вийшов її останній номер.Редактором газети був обраний один з найвидатніших професорів права Андрій Миколайович Стоянов. Однак спочатку справа пішла погано. У професури бракувало досвіду га-зетярства й новинкарства,Але найбільшою перешкодою у виданні газети була політична ситуація – у Росії 1880-ті рр. відомі як час реакції, що настав після убивства соціалістами-народниками імператора Олександра ІІ.Залишившись без підтримки університетської професури, О. О. Іозефович не розгубився, узяв на себе функції редактора «ЮК», різко збільшив кількість реклами, – і газета вистояла.Участь Ю. М. Говорухи-Отрока в газеті «Южный край» розпо-чалася у кінці серпня 1881 р. і тривала сім років. У початковий період в історії газети він був провідним її співробітником, виступаючи під криптонімами Г., Г. О., Ю. Г., Ю. Г.-О., Ю Н. і псевдонімами Никто, Скромный летописец, Ста-рый литератор, Фланер, Ненужный человек

За короткий час він став провід- ним літературним, театральним, художнім критиком, автором рубрик «Літера- турні нотатки»,Він подавав професійні огляди драматичного театру під загальними заголовка-ми «Театральні нотатки» або «Нотатки про театр» (1882. – 9 липня; 27 вересня; 8, 12, 31 жовтня); виступав зі змістовними статтями в галузі малярської (худо-жньої) критики, як-от: «На пересувній виставці» (1882. – 17, 22 вересня), де зроблено огляд картин І. Рєпіна, К. Савицького, М. Ярошенка, М. Клода.Ідеологічно він остаточно позиціонувався як послідовник слов’янофільства.

«ЮК» у початковий період своєї історії справді перебував у пошуку свого інформаційного стилю. Авторський колектив був ще не сформований. Багато статей друкувалося анонімно або під молосемантичними криптонімами. Щедро висвітлювалася діяльність Харківської міської думи, Харківського губернсько-го земства. Газета подавала звіти про всі їх засідання, прийняті ухвали, сформо-вані комісії та подані ними доповіді.За криптонімом W ховався ав-тор, який добре розумівся на музиці, оперному мистецтві й вів у «ЮК» цілу ру-брику під назвою «Музичні нариси» (1882. – 21, 26 вересня; 3, 10¸17, 24, 31 жо-втня і далі).На сторінках «ЮК» знаходили мі-сце матеріали про населені пункти Харківщини: «Слобода Мерефа» (1880. – 17, 18 грудня), «Верхній Бишкин Зміївського повіту» (1881. – 21 січня), «Чугуїв» (1885. – 1 грудня); «Богодухів» (1886. – 30 травня). У таких статтях висвітлю-валася історія заснування населених пунктів. У цей час у «ЮК» з’явився майстер журналістських розслідувань, який під загальною рубрикою «Із записника репортера» друкував унікально цікаві статті про побут і звичаї міського дна: «Чортове гніздо» (1881. – 3 березня), «Серед раклів: Свинячі гнізда» (1881. – 10 березня), «Харків» (1881. – 1 квітня), «Підземні галереї в м. Харкові» (1881. – 11 травня).Редакції вдалося вже в цей початковий період існування газети залучити до участі в ній відомих російських письменників, чиє життя так чи інакше було пов’язане з Харківщиною. Великою популярністю в цей час користувався Все-волод Гаршин: два фейлетони під назвою «Петербур-зькі листи» (1882, №№ 490 і 508). У 1885 р. коректором газети «ЮК» працював згодом відомий український поет Павло Грабовський. Газета «ЮК» все більше набувала професіоналізму, обростала кореспон-дентською мережею й завойовувала авторитет поважного інформаційного пері-одичного джерела.Напочатку 1890-х рр. почалося поступове поліпшення становища газети. Зникла загроза матеріального краху, яка тяжіла над нею все перше десятиріччя. Часопис почав давати сталий прибуток; О. О. Іозефович вкладав його в розви-ток газети: він розширив інформаційний відділ, покращив технічне оснащення друкарні, збільшив формат газети. Вона виходила у форматі А 2, у будень зо-шитами по 6 – 8, а в неділю – 12 сторінок. Коштувала газета в Харкові 3 коп., а в інших містах – 5 коп. До участі в ній були залучені видатні діячі, талановиті письменники й журналісти Росії: М. Бекетов, Л. Гіршман, Г. Данилевський, В. Немирович-Данченко, Г. Успенський. На газету працювали власні кореспон-денти в обох столицях, Курській, Воронезькій губерніях, на північному Кавказі, а також у Франції, Німеччині, Австро-Угорщині, Болгарі. .

Реклама займала у середньому 40 – 60 % газетної площі. «ЮК» користувався рекламною підтримкою одного з найвідо-міших Торгівельних домів Росії того часу – Петербурзького дому «Метцель і Ко».Редакція залучала до співробітництва провідні культурні сили краю.Якова ЩоголеваГазета вважала своїм обов’язком репрезентувати його творчість на своїх сторі-нках.1 червня 1894 р., була подана ціла добірка поезій Я. Щоголева, у яку увійшли вірші: «Травень», «Опізнився», «Дарунок», «Лялька», «Лоскораточка», «Навесні», «Над пото-ком», «Ялта».«ЮК» належить честь відкриття такого талановитого письменника, як Михайло Арицибашев (1878–1927). Він став знаменитим завдяки романові «Санін». Він дебютував у газеті «ЮК» 27 січня 1895 р. опо-віданням «З розповідей офіцера»; і потім надрукував тут свої твори: «Невідо-мий ідеал» (1895. – 13 липня), «Під місячним світлом» (1896. – 10, 11 листопа-да), «Дві смерті» (24, 25 лютого), «Шахрай» (1898. – 24, 25 липня), «Бал» (1898. – 20 вересня).

На початку ХХ ст. «ЮК» був звільнений від попередньої цензури. Це був привілей для особливо авторитетних газет. Лише в 1902 р. О. О. Іозефович пе-редав редагування газети вихованим у середовищі ж «ЮК» журналістам М. М. Окулову, М. О. Воронецькому. Але у важливі для розвитку газети часи (1905, 1909 – 1911) він повертався в редакторське крісло.

Стабільно зростав тираж газети. Наприкінці 1890-х рр. він сягнув 5 тис. примірників, після революції 1905 року – 30 тис., а під час Першої світової вій-ни – 100 тис. У газеті усталилися рубрики: «Телеграми наших кореспондентів», «Дії уряду», «Місцева хроніка», «Сторінки буття», «Дрібниці життя», «Навча-льні заклади», «Наш край», «Календар літератури», «Театр».У газеті сформувався корпус професійних журналістів, серед яких ви-ділялися Є. Бабецький, Ю. Волін, В. Дарський, П. Калмиков, О. Станкевич. На «ЮК» працювали відомі в Росії публіцисти Н. Василевський, що під псевдоні-мом Не-Буква писав про моральні проблеми, І. Х. Озеров, що висвітлював еко-номічні теми.«ЮК» висвітлював українське культурне життя, надавав місце для друкування творів В. Стефаника, В. Винниченка, Г. Чупринки та інших сучасних поетів і письменників, подавав огляди україн-ських газет «Рада», «Діло», журналу «Літературно-науковий вісник».Найкраще про позицію «ЮК» в українському питанні свідчить число га-зети від 25 лютого 1914 р., майже цілком присвячене Т. Шевченкові з нагоди його столітнього ювілею. Відкривалося воно редакційною статтею С. Яковлева «Пам’яті Т.Г.Шевченка».У нарисі К. І. Арабажина «Т. Г. Шевченко і панславізм (До питання про Кирило-Мефодіївське Товариство)» розвивалася ідея передової статті про Т. Шевченка як представника всеслов’янської єдності.У статтях М. Ф. Сумцова «Етюди про Т. Г. Шевченка» і М. І. Міхновського «Тарас Шевченко» налогошувалосяна національній сутності Т. Шевченка, його безсумнівній високій художності, народній сутності картинисвіту, створеної в його поезії.З 1911 р. газета «ЮК» перейшла на періодичність виходу два рази на день і витримала такий режим видання фактично до початку 1917 р. Другий денний наклад дістав назву «Южный край: Вечерний выпуск». На цей час газета вже мала штатних фотографів, що дозволило розпочати видання недільного до-датку до газети – «Иллюстрированное приложение».засновано ще один періодичний орган під назвою «Экстрен-ные телеграммы газеты «Южный край» (1914 – 1916), що стало відгуком реда-кції на величезний попит на інформацію з театру бойових дій.9 (22) грудня 1917 р. газета «ЮК» була закрита, деякі журналісти зааре-штовані.Проти більшовицької сваволі активно протестували робітники друкарні «Южного края», оголосивши страйк. Спроби відновлення газети розпочиналися тоді, коли вдавалося звільнити місто від більшовиків. Її останнє число вийшло 3 грудня 1919 р. Харків перебу-вав у прифронтовій смузі.У підсумку необхідно відзначити, що «ЮК» був найвидатнішим приват-ним інформаційним проектом губернського Харкова. Успіх газети базувався на всебічному інформуванні читачів про основні події регіону, усієї країни та за-рубіжжя, на лояльному ставленні до українського культурного руху, на залу-ченні до співробітництва найвидатніших діячів харківської науки й мистецтва, на виробленні фаху професійного журналіста, який спеціалізувався в галузі збирання й обробки інформації. Ці обставини дозволили «ЮК» стати інформа-ційним лідером Півдня Росії в передреволюційний час.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]