39. Журналістика кадетів під час Першої російської революції.

Першими після проголошення 17.10.1905 царського Мані¬фесту організувалися ліберали-центристи, створивши Конституцій¬но-демократичну партію народної свободи (кадети). Тоді ж у Харкові утворився їх осередок. Лідерами партії – проф. універу М.П. Чубинський, М.А. Гредескул, Д.І. Багалій, М.Ф. Сумцов, лікар В.В. Фавр. Кадети користувалися в Х. найбіль¬шим політ. авторитетом. Вони не були сліпими наслідувачами столичних одно партійців, а враховували укр. інтереси. Розуміли величезне значення преси в утвер¬дженні й роз'ясненні в сусп. своєї позиції. 27.11.1905 - перше число газети «Мир». Її видавцем і редактором значилася приватна особа — Є. Ф. Тихонович. Але фактичним редак¬тором і активним автором був декан юр. фа¬к-ту універу М.А. Гредескул. Після запровадження військового стану в місті розпочалися масові арешти учнівської молоді. У цих умовах учень реального училища вбив пристава поліцейської дільниці. У статті «Хто ви¬нен?» в газеті «Мир» Гредескул довів, що неможливо вважати держ. злочинцем підлітка з нестійкою психікою, який марить помстою за однокласників. Справжній злочинець - впертий рос. уряд, який не бачить потреби діалогу зі своїми громадянами. Після цієї публікації на (10.12.1905) на підставі правил про воєнне становище газета була призупинена за «антиурядові статті», Гре¬дескул заарештований. Видання газети вдалося про¬довжити 29.12 під новою назвою — «Волна». Залучено нових авторів .Серед редакторів - М.П. Чубинський — голова харк. осередку ПНС. Та газета була так само призупинена за розпорядженням харк. генерал-губернатора 29.12. 1906. Продовжено видання було під назвою «Будущее» знову зі зміною видавця. Наступною назвою газети стало «Накануне» Видання було призупинене в тому ж самому порядку, що й попередні, але вже було готове до такого роз¬витку подій. Під час перерви 14—21 червня воно було замінене ще од¬нією новою газетою «Девятнй вал». До кожної газети видавався додаток «Телеграммы газеты „Мир"». Жур-ка кадетів забезпечила їм пере¬могу на перших у Росії парламентських виборах. Вони домоглися обрання депутатом Гредескула. 9.07.1906 цар видав Маніфест про розпуск І Держ. Думи (більшість - кадети і трудовики). Опір - закликали народ не сплачування податків і не постачати рекрутів. Негативні наслідки: арешти, звільнення професорів, виключення з дворянства, друк. органи закриті. Історія преси кадетів, які лояльно ставилися до уряду і прагнули досягти поліпшення сусп. ладу в межах конституційних дій, свід¬чить про те, що тоталітарна держава виявилася не готовою до випробування свободою і демократією. Кадетська газета змушена була п'ять разів змінювати назву, піддавалася заборо¬нам, хоча стояла не на революційних, а на лібераль¬них позиціях. Проте уряд не був готовий до діалогу із суспільством навіть у такій формі Не маючи формально¬го зв'язку з ПНС, на позиціях кадетів стояли 2 харк. приватні газети «Южный край» і «Утро». Вони й надалі здійснювали інф. забезпечення її діяльності.

Першими після проголошення царського Маніфесту 17 жовтня восени 1905 р. організувалися ліберали-центристи, створивши Конституційно-демократичну партію народної свободи, члени якої на політичному сленгу того часу дістали назву кадети. Тоді ж у Харкові утворився їх осередок, який невдовзі нараховував 800 членів. Лідерами партії були професори Харківського університету М. П. Чубинський (голова харківського бюро), М. А. Гредескул, Д. І. Багалій, М. Ф. Сумцов, учитель М. М. Ковалевський, лікар В. В. Фавр. Як показали вибори до Першої Державної Думи кадети користувалися в Харкові найбільшим політичним авторитетом.

мета: виступали за автономію України в складі федератив-ної Росії, і в цілому вимагали демократичного розв’язання національного пи-тання, а відтак засади демократизму були наділені для них самодостатньою цінністю.

харківські кадети під впливом загальної ситуації в Росії та своїх керівних органів не змогли надалі відстояти свою окремішну політичну позицію. Уже не виборах до Третьої й Четвертої Державної Думи виявилася їх неготовність захищати українські інтереси, унас-лідок чого українські сили відмовилися від співробітництва з ними й пішли на вибори окремо.

Особливо гостро вони розуміли величезну роль преси в утвердженні й роз’ясненні в суспільстві своєї позиції. 27 листопада 1905 р. вийшло перше чи-сло кадетської щоденної «політичної, громадської, літературної і економічної» газети «Мир». Її видавцем і редактором значилася приватна особа – Є. Ф. Тихонович. Але фактичним редактором і активним автором був професор права, декан юридичного факультету Харківського університету М. А. Гредескул (1865 – 1941).

Після публікації «Хто винен?» на дванадцятому (10 грудня 1905) числі на підставі правил про воєнне становище газета була призупинена за «антиурядові статті», М. А. Гредескул заарештований, а друкарня опечатана.

Видання газети у форматі попереднього часопису вдалося продовжити 29 грудня під новою назвою – «Волна». Оскільки згідно з «Тимчасовими правила-ми» від 24 листопада 1905 р. попередній редактор не мав права розпочинати нове видання до розгляду його справи в суді, до участі в газеті було залучено нових авторів – відомих журналістів і професорів університету. Серед редакто-рів значився сам М. П. Чубинський – голова харківського осередку ПНС. На цей раз вдалося видати 29 номерів і протриматися до 29 січня 1906 р.

4 лютого 1906 р. видання продовжено під назвою «Будущее» знову зі змі-ною видавця, яким значився М. Я. Кутиєв. Нова газета проіснувала до 10 берез-ня (вийшло 26 номерів). 15 березня 1906 р. газета була продовжена під назвою «Накануне» і проіснувала до 9 липня, вийшло 94 її числа. Видавцями значилися Ф. А. Павловський, В. А. Фаусек (з № 49), Ф. А. Ляхович (з № 61). Видання бу-ло призупинене в тому ж самому порядку, що й попередні, але вже було готове до такого розвитку подій: під час перерви 14 – 21 червня воно було замінене ще однією новою газетою «Девятый вал», видавцем якої значився В. М. Ніколевський. До кожної газети видавався додаток «Телеграммы газеты «Мир»… і т. д.

Журналістика кадетів зробила свою справу й забезпечила їм перемогу на перших у Росії парламентських виборах. 80 харківських виборців, які мали зі свого числа вибрати 10 депутатів, складали виключно кадети.

9 липня 1906 р. цар видав маніфест про розпуск І Державної Думи. Партії, що складали більшість у ній – кадети і трудовики – у ніч з 9 на 10 липня зібра-лися у Виборзі й ухвалили так звану Виборзьку відозву, де кваліфікували роз-пуск Думи як акт політичного насильства і закликали народ до беззбройного опору: не сплачувати податки і не постачати державі рекрутів. Царський уряд відреагував негайно: учасники Виборзької наради були заарештовані. Виборзька нарада мала негативні наслідки й для всієї Партії народної свободи, яка зініціювала цю акцію протесту: тимчасо-во їй було відмовлено в легалізації, а всі її друковані органи закриті. Так на га-зеті «Накануне» 9 липня 1906 р. припинилася журналістика ПНС в Харкові.

Не маючи формального зв’язку з ПНС, на позиціях кадетів стояли дві найбільші харківські приватні газети «Южный край» і «Утро». Вони надалі й здійснювали інформаційне забезпечення її діяль-ності.

Правоцентристська проурядова партія «Союз 17 октября» (октябристи) не користувалася у Харкові особливою популярністю. Це була партія чиновни-ків, урядовців. І хоч її лідерами були Харківський міський голова О. К. Погорілко і голова Харківської губернської земської управи князь О. Д. Голіцин, сама харківська організація октябристів нараховувала 200 членів. Незважаючи на це вона 21 листопада 1906 р. розпочала видання своєї «щоден-ної великої політичної газети «Центр». Видавцем часопису значилося «Това-рищество Общества партии «Центр», а редакторами – С. Ф. Бельський і В. Я. Власов. Відомо 70 чисел цієї газети, останнє дато-ване 18 лютого 1907 р. «Велика газета» проіснувала малий проміжок часу.