32. Церковна історія в журналі «Вера и Разум».

Церковний відділ вміщував у собі проп. єпископа Амвросія, настоят. Харк. Кафед¬р. Собору протоієрея Т. Павлова, проф. богосл. Харк. унів про-тоієрея Буткевича, ректора семінарії протоієрея І. Кратирова. Традиція ВР – публ. проп. з нагоди провідних реліг. і де¬рж.свят. Протягом усієї історії свого існування ВР друкував переклади найкращих творів зарубіжних авторів, публікувалися наук. праці про¬відних укр і рос істориків церкви та правосл публіцистів. (Буткевич «Зло. Його сутність і походження»); проф. В.К. Надлер: про діяльність Олександра І у контексті еволюції його релігійного світогляду, подав картину дипломатичної і військової боротьби в Європі в період наполеонівсь¬ких війн; проф. І.М.Корсунський: статті про Митропол. Моск. Філарета, проф. М.Барсов: про проповідників 4 стол. на Сході, портрети засновників християнського ораторства на тлі релігійно-суспільного життя їх епохи; М.С.Стеллецький: стаття про структ., особл., фінансування, наук.роботу Харк. колегіуму. Такі дослідження, як Т. Буткевича, В. Надлера, І. Корсунського, М. Барсова, П. Горського-Платонова, М. Стеллецького були окрасою журналу, започаткували в ньому традицію високої наукової твор¬чості, яка відзначалася ґрунтовністю у висвітленні предмета, сумлін¬ністю у ставленні автора до теми дослідження. Безсумнівно, що такі праці були надбанням не лише журналістики, але й науки, а це і є найвищою похвалою для редакції.

Церковний відділ насправді писав не про церкву, а про релігію, висвітлюючи її філософські аспекти. Другий відділ містив праці з філософії, особливий наголос ставлячи на проблемах духовності. Таким чином, ці два відділи забезпечували науково-теоретичний характер часопису. «Листок для Харьковской епархии» видавався як інформаційний додаток. Проте він не був зайвим у загальній концепції жур-налу.

Кожен відділ мав статус окремого тому;Розподіл за відділами на окремі томи із своєю тематикою й проблемати-кою, колом авторів перетворював їх на журнали в журналі.Іншими словами, на своїх сторінках журнал вів своєрідний богословський і філософський університет, прагнучи забезпечити своїх читачів потрібними знаннями, спираючись на голо-вний педагогічний принцип – наступності в навчанні, рухаючись від простого до складнішого, дотримуючись історизму у викладі розвитку світової філософ-ської думки.

Перші річники церковного відділу подавали численні проповіді епіскопа Харківського Амвросія, настоятеля Харківського Кафедрального Собору прото-ієрея Т. Павлова, ректора семінарії протоієрея І. Кратирова, професора бого-слов’я Харківського університету протоієрея Т. Буткевича.

пе-рше число (1884) відкривало слово на Новий рік Преосвященного Амвросія Єпископа Харківського «Про засоби повернення до втраченої віри». Автор з жалем вказав, що домінантою суспільних настроїв у сучасному світі є поши-рення атеїзму, але ніяких особливих дієвих засобів до його подолання вказати не міг.Надалі публікація проповідей з нагоди провідних релігійних і державних свят стала традицією журналу. Особливістю часопису було те, що в ньому дру-кувалися проповіді, які виголошувалися щороку 17 січня у церкві Харківського університету на святкуванні річниці його відкриття.Одну з найцікавіших проповідей у цей день виголосив 17 січня 1899 р. професор богослов’я університету Т. Буткевич, назвавши її «Про значення віри й благочестя в житті християн».Прикметними були залучення перекладних творів з часопису «L’Union Chretienne» («Християнська єдність»): анонімної (редакційної) статті «Основні підвалини православ’я» (1884. – № 1) і праць док-тора богослов’я, редактора Володимира Гетте «Поступове відпадіння христи-янського заходу від православ’я» (1884. – №№ 2 – 5) та «Виклад учення Церкви православної з вказівкою розбіжностей, які вбачаються в інших церквах хрис-тиянських» (1886. – №№ 12, 13, 15, 17, 20).«Спогади священика Православної церкви д-ра о. Владимира Гетте, колишнього священика римської церкви» (1890. – №№ 1 – 4, 7, 10, 12, 14, 19; 1891. – №№ 6, 13, 16; 1892. – №№ 23 – 24).

Але найголовнішу частину церковного відділу, можна сказати, централь-не місце в журналі займали публікації наукових праць провідних українських і російських істориків церкви та православних публіцистів. Гідне місце між ни-ми займали харківські автори. Одним з перших серед них був священик Тимо-фій Іванович Буткевич (21.02. 1854 – 3.02. 1925).

Важливим здобутком журналу «Вера и Разум» стала монографія профе-сора кафедри церковної історії Харківського університету В. К. Надлера (1840 – 1894) «Релігійно-моральний розвиток імператора Олександра Першого та ідея священного союзу» (1884, шість подач; 1885, одинадцять подач; 1886, вісім по-дач; 1887, вісім подач; 1888, чотирнадцять подач; 1889, п’ять подач; 1890, три подачі; 1891, шість подач).

Івана Миколайовича Корсунського«Петербурзький пе-ріод проповідницької діяльності Філарета (Дроздова), згодом – митрополита Московського» (1884, п’ять подач; 1885, 6 подач), «Проповідницька діяльність Василя Михайловича Дроздова (згодом – Філарета, митрополита Московсько-го) 1803 – 1808 р.» (1884, дві подачі), «Проповідницька діяльність Філарета (Дроздова), коли він був архієпископом Тверським і Ярославським (18191821)» (1886, дві подачі), «Московський період (1821 – 1867) проповідницької діяльності митрополита Філарета (Дроздова)» (1887, одна подача; 1888, дев’ять подач; 1889, вісім подач; 1890, сім подач; 1891, чотири подачі; 1892, сім подач; 1893, дев’ять подач). Ці праці були видані окремою книжкою під загальною на-звою «Святитель Філарет, митрополит Московський» (Харків, 1894), яка була наступного року відзначена премією митрополита Макарія.«Інокентій, митрополит Московський і Коломен-ський» (1898, п’ять подач), «Високопреосвященнійший Сергій, митрополит Московський. Характеристика» (1899 три подачі).Микола Барсов, автор мо-нографії «Історія первісної Християнської проповіді» (СПб, 1885), опублікував у журналі «Вера и Разум» окремі розділи з другого тому свого дослідження «Іс-торія Християнської проповіді».

Микола Степанович Стеллецький1(1862 – 1915) опублікував в журналі «Вера и Разум» працю «Харківський колегіум до реформування його в 1817 році» (1895. – №№ 11–12, 14, 16–19, 21, 23).

Такі дослідження, як Т. Буткевича, В. Надлера, І. Корсунського, М. Барсова, П. Горського-Платонова, М. Стеллецького були окрасою журналу, започаткували в ньому традицію високої наукової творчості, яка відзначалася ґрунтовністю у висвітленні предмета, сумлінністю у ставленні автора до теми дослідження. Безсумнівно, що такі праці були надбаннями не лише журналіс-тики, але й науки, а це і є найвищою похвалою для редакції.Авторові в цілому вдалося показати видатну роль Харківського колегіуму в розвитку освіти на Слобожанщині, назвати видатних осіб, причетних до його заснування й розвитку, перелічити видатних педагогів, між якими видатне місце займав Г. Сковорода, назвати відомих випускників, які відзначилися видатними досягненнями як в церковному, так і в світському житті.Такі дослідження, як Т. Буткевича, В. Надлера, І. Корсунського, М. Барсова, П. Горського-Платонова, М. Стеллецького були окрасою журналу, започаткували в ньому традицію високої наукової творчості, яка відзначалася ґрунтовністю у висвітленні предмета, сумлінністю у ставленні автора до теми дослідження. Безсумнівно, що такі праці були надбаннями не лише журналіс-тики, але й науки, а це і є найвищою похвалою для редакції.