40. Чорносотенна журналістка в Харкові.

Крайні праві монар¬хічні партії: «Русское Собрание» (РС) і «Союз Русского Народа» (СРН) вважали непотрібними політ. реформи, шкідливи¬ми компроміси з револ. силами; ідеал - доманіфестський зразок самодержавства. У губернії діяло 29 місцевих осередків СРН. Це найчисельніше полі¬т. угруповання в Росії. Особливістю харківських чорносотенців було те, що вони не допустили в місті погромів проти інтелігенції та єврейських громад. Завдання харк. осе¬редку - інтелект. забезпечення руху. Перша чорносотенська газета з'явилася в Х. 19.11.1906 - «Правда». Видавцем і редактором її значилася приватна особа — В.В. Рюмін. Проте 25 листопада її видання було зупинене, а замість неї з 26 листопада почала виходити газета «Глас народа», ви¬давцем якої вже значилася Харк. організація СРН. Кваліфікувала себе як газета політ., громадська й літературна. Редактори - С.А. Чернишов і Ю.В. Дорошенко. З годом ви¬давці вирішили не ховатися під метафоричними іменами. Вони дали газеті нову назву - «Чорная сотня». Редагували її Ю.В. Дорошенко й І. А.Аносов. З кінцем 1907 р. видання газети припинилося. Друкувалися газети в друкарні «Мирний труд», власником якої був А. С. Вязігін. Харк. чорносотенці загалом не потребували окре¬мого періодичного органу, адже мали «ХВ». У цьому й полягала головна причина припинення видання чорносо¬тенних газет. Чорносотенська жур-ка продовжувала існувати до по¬чатку Першої св. війни, спираючись на урядову підтримку й до¬тації, але втративши авторитет у більшості інтелектуальної еліти.

Більш відчутну підтримку населення дістали крайні праві монархічні пар-тії: «Русское Собрание» (РС) і «Союз Русского Народа» (СРН). Вони вважали непотрібними політичні реформи, шкідливими компроміси з революційними силами і мали за ідеал доманіфестський зразок самодержавства. 15 січня 1906 р. А. С. Вязігін провів установчі збори харківського відділу СРН. У цілому в губернії діяли 29 місцевих осередків СРН, які об’єднували майже 12 тис. членів. Це було найчисельніше політичне угрупо-вання в Росії. Особливістю харківських чорносотенців=вони не допус-тили в місті погромів проти інтелігенції та єврейських громад. Їхні лідери вба-чали завдання харківського осередку в інтелектуальному забезпеченні руху.

Перша чорносотенська газета з’явилася в Харкові 19 листопада 1906 р. =«Правда». Видавцем і редактором її значи-лася приватна особа – В. В. Рюмін. Проте на п’ятому числі (від 25 листопада) її видання було зупинене, а замість неї з 26 листопада почала виходити газета «Глас народа», видавцем якої вже значилася Харківська організація СРН. Ви-ходила вона тричі на тиждень, а з 1907 р. – щотижнево, кваліфікувала себе як газета політична, громадська й літературна. Редакторами її виступили С. А. Чернишов і Ю. В. Дорошенко. З чотирнадцятого числа видавці вирішили не ховатися під метафоричними іменами. Вони дали своїй газеті нову назву «Чорная сотня», зберігши наскрізну нумерацію попереднього часопису. Редагу-вали її Ю. В. Дорошенко й І. А. Аносов. З кінцем 1907 р. видання газети припи-нилося. Усього вийшло 45 її номерів.

Хар-ківські чорносотенці загалом не потребували окремого періодичного органу, маючи в своїх руках таке могутнє видання, як «ХВ», яке ще не остаточно втра-тило авторитет серед читачів. =головна причина припинення видання чорносененних газет.