24. Розвиток вищих закладів освіти в Харкові та їх журналістика.

Реформування універів у бік демократ. внутрішнього життя процесі Великих реформ 1863 р. давав право навч закладам створювати свою наук пресу.

У 1863 Харк.унів. починає видавати часопис «Протоко¬ли заседаний совета ИХУ» (1863-1873). Висвітлюється діяльність університету. Щомісяця. Засі¬дання Ради У розгля¬дали всі питання діяльності універу: затвердження бюдже¬ту, кошторис витрат, звіти професорів, присвоєння наукових звань магістрів та докторів. «Протоколи» видавалися до 1873 р. включно. У 1874 р. це канцелярське видан¬ня перетворене на наукове під назвою: «Записки ИХУ» (1874-1882; 1893-1894), а на початку XX ст. дістало назву - «Записки Харь¬ковского университета» (1901-1917). Виходив щоквартально. Видавець - Харківсь¬кий універ, редактори у різні часи: проф. Г. М. Цехановський, Г. Ф. Шульц, Д. І. Овсянико-Куликовський, Є. К. Редін, С. М. Кульбакін. У 1882 наказом вищого начальства й видання «Записок» було припинене. Відновилися у 1892. «Записки...» реп¬резентували науковий Харків перед спільнотою країни, вміщували здо¬бутки учених різних факультетів.

Харківський ветеринарний інститут був заснований у 1851 р. як училище, віднесене до навчальних закладів першого розряду, тобто вищих. У 1873 р. училище було реорганізоване в інститут. Ректор Раєвський заснував у Харкові при інституті ветерин.-бактеріол. станцію для виготовлення вакцини проти ін¬фекційних хвороб. З 1887 р. інститут видає - «Сборников трудов ХВИ» (1887-1919), де викладав новий досвід профілактики захворювань та лікування тва¬рин, доповіді про досліди, проведені в його лабораторіях. Ре¬дактор журналу – проф. М. В. Рязанцев. Оприлюднення наслідків наукової діяльності в спеціальному журналі поставило ХВИ на перше місце серед навчальних закладів цього профілю. Успішно існувало за Ра¬дянської влади. Харківський технологічний інститут відкрито у 1885 р., директ. проф. Кирпичов. «Известия ХТИ» (1905-1917) Ред. проф. Пильчиков. Після його смерті редактор - Красуський. У журналі друкувалися нау¬кові праці професорів інституту, доповіді, прочитані на засіданнях ученої ради й наукових товариств, курси лекцій з основних пред¬метів, результати спостережень метеорологічної обсерваторії.

Другим вищим навчальним закладом Харкова став ветеринарний інсти-тут, заснований 1851 р.З 1887 р. інститут розпочав своє науко-ве видання – «Сборник трудов Харьковского ветеринарного института» (1887 – 1919), де викладав новий досвід профілактики захворювань та лікування тва-рин, вміщував доповіді про досліди, проведені в його лабораторіях. Редактором журналу призначений професор М. В. Рязанцев. Але як автори в ньому друку-валися професори А. О. Раєвський, Л. С. Ценковський та інші світила ветерина-рної науки.Оприлюднення наслідків наукової діяльності в спеціальному жур-налі поставило Харківський ветеринарний інститут на перше місце серед на-вчальних закладів цього профілю і навіть зробило його популярним серед за-хідноєвропейських освітніх центрів.

Третім вищим навчальним закладом Харкова став Харківський техноло-гічний інститут.Але заснування наукового періодичного видання «Известия Харьковского тех-нологического института» (1905 – 1917) пов’язане з іменем професора Миколи Дмитровича Пильчикова.У журна-лі друкувалися наукові праці професорів інституту, доповіді, прочитані на засі-даннях ученої ради й наукових товариств, курси лекцій з основних предметів, результати спостережень метеорологічної обсерваторії.

На початку ХХ ст. поширилося відкриття різного роду приватних навча-льних закладів, які стали наслідком бурхливого розвитку промисловості й сіль-ськогосподарського виробництва й необхідності забезпечувати їх кваліфікова-ними кадрами. Друга особливість освіти в цей час – її вихід за межі традицій-них культурних центрів.Наукова періодика вищих навчальних закладів була істотним складником фахової журналістики губернського Харкова, вона містила спочатку довідкову інформацію, подавала протоколи засідань учених рад, але потім все більше зо-середжувалася на публікаціях результатів наукових досліджень, ставши гідним репрезентантом досягнень харківських учених, що працювали в дедалі ширшо-му спектрі природничих, гуманітарних, теоретичних і ужиткових досліджень.

Щоб закінчити з науковою журналістикою, необхідно відзначити видання в Харкові матеріалів ХІІ і ХІІІ археологічних з’їздів – «Известия Двенадцатого археологического съезда» (1902, вип. 1 – 15), з’їзд відбувся 15 – 27 серпня 1902 р. в Харкові, а також «Известия Тринадцатого археологического съезда в Екатеринославе» (1905, вип. 1 – 10), з’їзд відбувся 15 – 27 серпня 1905 р. в Ка-теринославі (нині – Дніпропетровськ). «Известия» були справжніми журнала-ми, які видавалися тимчасово, оскільки мали на меті висвітлення окремої нау-кової події.

До наукової журналістики примикає окреме інформаційне видання – «Циркуляр по Харьковскому учебному округу» (1861 – 1916). Воно виникло в епоху Великих реформ з настанови уряду зробити свою діяльність прозорою для суспільства.

У цілому ж важливо відзначити: система фахової журналістики в Харкові розпочала складатися з преси наукових товариств, вищих навчальних закладів і приватної преси професорів медичного факультету університету. Ця преса була високоякісною й професійною, а через це – і конкурентоспроможною на зага-льноросійському ринку. Харківські наукові часописи користувалися популярні-стю серед відповідних категорій читачів, передплачувалися в усій Росії, а часто й за кордоном. Бували випадки, коли видання припиняло виходити в Харкові, але продовжувалося в іншому місті, оскільки читач вже потребував свого часо-пису й підтримував його передплатою. Наукова журналістика стала візитівкою Харкова, гідно репрезентувала його в цілій країні

25. Приватна складова в розвитку фахової журналістики Харкова.

1880-х рр., як доба реакції, яка захопила універи, виразилася у забороні видавати свої «Записки», Тому розв. приватна наук. жур-ка. У пер.пол. 1880-х рр. стали з'являтися наукові періодичні журнали, видавцем яких вже значився не ВНЗ, а приватна особа, як правило пов'язана з універом - вища професура.

Мед. фак-т ХУ видає фаховий наук. часопис «Ветеринарний вестник» (1882—1895). (жур¬нал наукової і практичної зооятрії + додатки з наук. працями з ветеринарії, рекомендації з огляду худоби…), психіатр Ковалевський видає «Архив психиатрии, нейрологии и судебной психопатологии» (1883-1895) – 1й в Рос. психіатричний журнал. Дуже успішним був «Русский журнал кожных и венерических болезней» (1901-1911), щомісячно. Приватних фахових видань з інших галузей на¬уки на цей час не спостерігаєтьсяі. Харківські приватні медичні журна¬ли у деяких випадках були пер¬шими часописами у своїх галузях.

Також можна відзначити видання в Х. матеріалів XII і XIII археологічних з'їздів – так і називаються - «Из¬вестия…» - найго¬ловніші доповіді, списки учасників, гостей, висловлювання про його значення. +«Циркуляр по Харьк. учебному округу» (1861-1916). Постанови і розпор.по Харк. навч.округу, накази Мін.нар.освіти, навчальні плани дисциплін, що викладалися в гімназіях і т. д. «Цирку¬ляр» надавав освітянам інформацію про земські, церковно-приходські, приватні школи.

Система фахової журналістики в Харкові розпочала складатися з видань наукових товариств, ВНЗ і приватної періодики професорів медичного факультету університету. Ця преса була високоякісною й професій¬ною. Харківські наукові часописи користувалися в усій Росії, а часто й за кордоном.

Упершій половині 1880-х рр. стали з’являтися наукові періодичні журнали, видавцем яких вже значився не вищий навчальний заклад, а приватна особа. Щоправда, ця приватна особа була безпосередньо пов’язана з університетом.Виключним авторитетом у цей час користувався медичний факультет Ха-рківського університету, який переживав добу розквіту.видання приват-ного наукового часопису медичного профілю виглядало як цілком прийнятний спосіб фахового спілкування.

Першим фаховим приватним науковим часописом став «Ветеринарный вестник» (1882–1895). Видання кваліфікувало себе як «журнал наукової і прак-тичної зооятрії1»; мало періодичність – раз на два місяці. Редактором-видавцем виступав Петро Гордєєв, а редакторами: К. Блюмберг і Е. Земмер. Журнал дру-кував численні додатки, у яких вміщував наукові праці з ветеринарії, бібліог-рафічні огляди ветеринарної літератури, рекомендації з огляду худоби, поради з окремої фармакології для тварин, був опублікований і проект статуту товарист-ва ветеринарних лікарів.

У наступному році видатний український та російський психолог і психі-атр Павло Іванович Ковалевський (1849 – 1923) започаткував другий приватний науковий часопис. він у 1883 р. заснував у Харкові перший у Росії психіатричний журнал «Архив психиатрии, нейрологии и судебной психопатологии» (1883 – 1895), виступив-ши його видавцем і редактором. У перший рік видання журнал мав періодич-ність – чотири рази на рік, але далі збільшив її – до шести разів на рік.

«Вестник медицины» (1896 – 1897); виходив два рази на місяць. Видав-цем його виступив П. Г. Брейтігам. Редагували часопис професори медичного факультету Василь Якович Данилевський

Розвиток науки привів до спеціалізації в галузі медичної журналістики, що дозволило з’явитися й такому вузько фаховому виданню, як «Вестник гоме-опатической медицины» (1900 – 1902). Журнал виходив щомісяця. Редактором й видавцем виступив Є. Я. Дюков.

Спеціалізація в галузі медицини сприяла появі часопису «Русский журнал кожных и венерических болезней» (1901 – 1911), який виходив щомісячно. Йо-го видавцем і редактором одночасно був професор медичного факультету І. Ф. Зеленєв. Журнал мав такий успіх, що його видання з №№ 9-10 1911 р. пе-ренесене до Москви.

На жаль, у цей час приватних фахових видань з інших галузей науки не спостерігається, що зайвий раз підтверджує унікальність становища медицини в суспільстві. Харківські приватні медичні журнали відіграли видатну роль у ста-новленні фахової журналістики в нашому місті і в Україні в цілому.