13. Газета «Харьковские губернские ведомости» першого періоду.

Після опубліковання у 1836 «Філософічного листа» (П. Чаадаєв) з критикою поліцейської дійсності, царський уряд прийняв рішення вийти на пресовий ринок з власним продуктом. З 1.01 1837 в усіх губернських містах почали виходити «Губернские ведомости». Офіційне видання складалося з 2х частин: офіційної (укази, розпорядження уряду ітд) і неофіційної (в ній заборонялося розміщувати полемічні статті та белетристику). Неофіційну частину складали матеріали місцевих авторів з історії, географії; літ., театр. критика. Та заборона укр. слова в Росії не перешкоджала появі в газеті укр. творів. Заборона на белетристику стосувалась рос. мови, укр.-ка сприймалась як елемент етнографічного вивчення. У І період (1838 – 1844) «ХГВ» виходила раз на тиждень, швидко завойовуючи авторитете серед харків’ян. Редагували видання О. Баримов, О. Кульчицький. Останній, рос. письменник, успішно виступав як театр. критик. Наприкінці 30х - поч 40х до співробітництва долучені Срезневський, Пассек, Квітка, Каразін. У 1838 Квітка відзначився рядом статей про Х. Так стаття «Про Х. і повітові міста…» розповідає про історію та надає статистичні дані про сучасність. Незавершений матеріал «Відомості про Х. губернію» розвиває тему в осмисленні культурно-історичного феномена Слобожанщини. Квітка пише про вплив рос. війська на мову мешканців4 зазначає нерівноправність у стосунках Слоб-ни та Великоросії; визначає головними рисами мешканців Сл-ни ввічливість, допитливість, релігійність, індивідуальний спосіб ведення госп-ва. У статті «Театр у Х» (1841) Квітка знайомить читача з історією театр. мистецтва в Х., адже сам у 1812-1816 був директором Х. театру. Вагомою є співпраця з газетою історика В. Пассека. У своїх працях автор, зокрема, зіставляє укр. світогляд з великорос. явищами, віднаходячи більше залишків язичництва в укр. звичаях. Крім того, Пассек звертає увагу на вивчення старожитностей Х. Матеріали Каразіна у виданні мали 3 спрямування: екологічна проблематика, нові технічні проекти, репортажі. Видатний автор наголошує на ощадливому використанні народних багатств, на важливості збереження природних ресурсів для майбутнього. Каразін пропонує проект прокладання в місті водних каналів. У репортажах йшла мова про визначні події міста. Та смерть Каразіна, Квітки, Пассека, виїзд з міста Костомарова, Срезневського зупинили культурне життя Х. Газета втратила цікавих авторів та наповнювалася приватними оголошеннями. В такому стані видання перебувало до середини 50-х – «епохи великих реформ».

У 1837 р. був ви-даний царський указ про створення в усіх губернських містах Росії офіційних газет – губернських відомостей. З 1 січня 1838 р. такі газети розпочали свою іс-торію в 42 губерніях.Видавалися вони в усіх дев’ятьох губерніях України: Ха-рківській, Катеринославській, Полтавській, Чернігівській, Таврійській, Поділь-ській, Волинській, Херсонській і Київській.За задумом царського уряду заснування офіційних відомостей мало стати перешкодою для розвитку приватних видань, які виникали у великих провін-ційних містах, і як більш сильні конкуренти, що мають державну підтримку, просто придушити їх.За задумом царського уряду заснування офіційних відомостей мало стати перешкодою для розвитку приватних видань, які виникали у великих провін-ційних містах, і як більш сильні конкуренти, що мають державну підтримку, просто придушити їх.у неофіційній частині друкува-лися матеріали, написані переважно місцевими авторами з історії, географії, статистики, етнографії, фольклору даної губернії, літературна, музична, театра-льна й художня критика, біографічні нариси, некрологи і т. ін. Неофіційну час-тину редагував який-небудь відомий місцевий діяч освіти чи культури.

перший період своєї історії газета «ХГВ» виходила раз на тиждень (у суботу) зошитами по 8 – 12 сторінок і мала тираж 300 примірників. Але вона відразу завоювала авторитет серед харків’ян завдяки талановитому редагуван-ню відомих у Харкові діячів: барона Н. В. Корфа, О. Я. Кульчицького, О. Баримова. Першим редакторам вдалося залучити до співробітництва в «ХГВ» на-прикінці 1830 – на початку 1840-х рр. Г. Ф. Квітку, І. І. Срезневського, В. В. Пассека, В. Н. Каразіна та деяких інших видатних діячів Харкова й губер-нії, які відразу відгукнулися на нову інформаційну ініціативу.

Активно включився в розвиток нового видання Г. Ф. Квітка,статті «Заснування Слобідських полків», «Про Харків і повітові міста Харківської губернії» та «Відомості про Харківську гу-бернію» (1838, №№ 1 – 31).Остання стаття Г. Квітки в «ХГВ» – «Театр у Харкові» (1841, № 32) – ма-ла неоціненне значення, оскільки будувалася в значній мірі як мемуарна праця.

нарис «Історичний огляд громадсь-кого устрою Слобідської України» І. І. Срезневський (1839, №№ 1 – 51).Авторитет «ХГВ» у початковий період їх існування примножував своїми працями відомий історик Вадим Пассек (1808 – 1842).Він став активним співробітником «ХГВ», де друкував численні замітки про рослини місцевої фауни. У 1839 р. в численних подачах опублікована його велика праця «Нарис Харківської губернії»,Важливою для розвитку археологічної науки є стаття В. Пассека «Про старожитності Харківської губернії» (1839, № 19), де вперше в загальній пресі звернуто увагу громадськості на городища й могили на території Харківщини,Співпраця В. Н. Каразіна з «ХГВ» розпочалася відразу після заснування газети з публікації статті «Про заготівлю дров» (1838, № 6). За 1838 – 1841 рр. він опублікував у газеті 16 матеріалів, які складають три цикли: 1) статті з еко-логічної проблематики; 2) статті про нові технічні проекти; 3) репортажі.у статтях пер-шого циклу «Про заготівлю дров» (1838, № 6), «Про передбачення погоди» (1838, № 12) він запліднює читачів ідеєю екологічної турботливості, ощадливо-го використання природних багатств.Другий цикл репрезентуємо статтею «Про утримання річок у містах». У ній засновник харківського університету накреслив проект прокладання в Хар-кові водних каналів на зразок Венеціанських.У третьому циклі репортажів В. Н. Каразін власне вперше почав знайоми-ти читачів-харків’ян з визначними подіями міста. У статті «Перехід Харківсь-кого інституту шляхетних дівчат» (1838, № 34) подано хроніку переїзду уста-нови до нового приміщення.Участь у «ХГВ» в початковий період їх історії Г. Ф. Квітки, І. І. Срезневського, В. В. Пассека та В. Н. Каразіна забезпечила часописові ав-торитет серед харків’ян, читацька публіка звикала до розмови з нею зі сторінок губернської газети, була налаштована на пізнання свого краю, сприйняття гли-боких просвітницьких ідей.

На жаль, цей успіх у майбутньому закріпити не вдалося. У 1842 р. помер-ли В. В. Пассек та В. Н. Каразін, у 1843 р. – Г. Ф. Квітка; у 1844 р. з Харкова ви-їхали М. І. Костомаров і І. І. Срезневський, Харків залишили О. О. Корсун, І. Є. Бецький. Культурне життя в місті завмерло на багато років, а Харків утра-тив значення столиці творення української журналістики та літератури. З газети зникли цікаві краєзнавчі та історичні матеріали, неофіційний відділ наповнивсяприватними оголошеннями, які й вичерпували його зміст. Особливо погірши-лося видання газети в 1847 – 1848 рр..