16. Завершальний період в історії газети «Харьковские губернские ведомости».

Завершальний період «ХГВ» розпочався 1903 – газета була перейменована на «Харьковские ведомости». Надалі газеті не вдалося втриматися в статусі об’єктивного інф. джерела. За демократичні погляди було усунуто з посади головного редактора А. Єфимовича. Новим редактором призначено росіянина М. Остроумова, відомого своїми консервативними поглядами. Газета перетворилась на чорносотенське видання. Рос революція остаточно поділила харк. пресу на реакційну («ХВ») та прогресивну («Южный край»). У процесі революції підірвано авторитет самодержавства, а отже, і урядової преси. «ХВ» зайняли войовничу позицію щодо сил, які очікували реформ. Більшість матеріалів писав сам редактор. Урядові видання втратили довіру читачів, надаючи перевагу приватним виданням. У період реакції після 1905-07 «ХВ»лише утверджуються у чорносотенському спрямування. Редагує видання Т. Вязігіна – дружина лідера найбільш реакційних партій. Газета «ХГВ» пережила різні періоди: становлення, розквіту, нагромадження авторитету та, врешті, перехід на реакційні позиції. Це досить природно, адже газета видавалася рос. урядом, а отже, навряд чи могла зберегти об’єктивність.

З 1903 р. розпочався четвертий період в історії газети; вона дістала назву «Харьковские ведомости» («ХВ»). На жаль, їй надалі не вдалося втриматися в статусі об’єктивного інформаційного джерела.усуненням в 1903 р. А. Я. Єфимовича з посади редактора.Михайлу Андрійовичу Остроу-мову.Він належав до монархічної організації «Русское Собрание» і був серед тих десятьох харків’ян, які наприкінці 1902 р. підписали звернення до столичної організації «Русского Собрания» з вимогою створити її Харківський відділ. 22 березня 1903 р. вийшло перше число «ХВ» за його редакцією.

За один день газета перетворилася на чорносотенське видання.Перша російська революція оста-точно політично позиціонувала харківську пресу на реакційну, репрезентовану передусім «ХВ», і прогресивну, яка була представлена восновному газетою «Южный край».Замість виступити в ролі масового посередника (мас-медіа), «ХВ» зайня-ли виключно войовничу позицію нетерпимості, заперечення самої можливості діалогу з силами, які жадали й очікували реформ. Більшість публіцистичних матеріалів писав до газети сам редактор.Газета весь час відзначалася чорносотенськими вихватками. Наприклад, у 1909 році тут була подана публікація, у якій Комітет з будівництва очної лікар-ні імені Леонарда Гіршмана звинувачував ся в активному збирання пожертв для увічнення «діянь місцевого іудея» (1909. – 23 липня).Невдовзі розгорнулася справжня інформаційна війна між «ХВ» як орга-ном сформованої урядом виконавської вертикалі, губернаторства, і Харківсь-кою міською думою, як виборним органом місцевого самоврядування.Позиція «ХВ» дедалі більше розминалася з правдою, газета подавала спо-творену картину дійсності, втрачала авторитет і читача. Урядові газети остато-чно програли інформаційний ринок приватним виданням.У період реакції, що настав після революції 1905 – 1907 рр., «ХВ» перет-ворилися на цілком чорносотенське видання. У 1909 і 1913 – 1915 рр. її редагу-вала Тетяна Іванівна Вязігіна – дружина Андрія Сергійовича Вязігіна – лідера харківських відділень найбільш правих, реакційних партій