Задача 13

Для зменшення сили гартувальних процедур, лікар розробив індивідуальний план для ослаблених дітей. Для цих дітей рекомендовано: контрастне обливання стіп, обтирання тіла губкою, використання сольового розчину, режиму щадіння для обливання, обсихання стіп. Яка процедура призначена помилково?

А. Контрастне обливання стіп В. Обтирання тіла губкою

С. Використання сольового розчину D. Обливання, що щадить

Е. Обсихання стіп

Задача 14

Для підвищення загартованості організму учнів школи-інтернату лікар розробив програму. В основу зазначеної програми покладені наступні принципи: поступовість, послідовність, індивідуалізація, сполученість загальних і місцевих впливів. Який з основних принципів загартовування не врахований?

А. Підвищення резистентності В. Систематичність С. Нарощування сили впливів

D. Нарощування інтенсивності впливів Е. Підвищення стійкості

Задача 15

Для індивідуалізації загартовування учнів 1-го класу спецшколи-інтернату врахована наявність хронічних захворювань, рівень фізичного і нервово-психічного розвитку, типологічні особливості нервової системи, чутливість до дії агентів, що гартують. Яка з основних особливостей організму не врахована?

А. Сила нервових процесів В. Лабільність нервових процесів С. Урівноваженість процесів

D. Біологічний вік

Е. Ступінь загартованості

Задача 16

У ході здійснення динамічного спостереження за функціональним станом учнів протягом навчання на I-II ступінях освіти установлені вікові зрушення показників основних систем організму. В учнів відзначається збільшення активності більшості функцій при відносній стабільності функції уваги і графічної стійкості. Для якого класу характерні зазначені вікові зрушення?

А. 1 класу В. 2 класу С. 3 класу D. 4 класу Е. 5 класу

Задача 17

У ході здійснення динамічного спостереження за функціональним станом учнів протягом навчання на I-II ступінях освіти установлені вікові зрушення показників основних систем організму. В учнів відзначається збільшення рухливості і поліпшення

40

урівноваженості нервових процесів, збільшення швидкості сенсомоторних реакцій і покращення функції диференціації. Для якого класу характерна зазначена картина?

А. 1 класу В. 2 класу С. 3 класу D. 4 класу Е. 5 класу

Відповіді: 5D; 6B; 7D; 7А; 11D; 12Е; 13Е; 14B; 15Е; 16А; 17С.

Еталон відповідей до задачі 8 Для визначення відповідності фізичного навантаження на уроці, їхнім

функціональним можливостям учнів порівнюють дані середньої частоти пульсу протягом уроку з нормативними (140-160 уд./хв.). Для визначення середньої частоти пульсу підсумовують дані вимірів пульсу, отримані протягом усіх структурних частин уроку і поділяють на кількість вимірів: (99 ударів + 116 ударів + 97 ударів) : 3 = 104 уд./хв.

Отже, навантаження на уроці низьке й урок не тренує (не чинить оздоровчої дії), тому що це відбувається більш виражено в тому випадку, коли середня частота пульсу протягом уроку складає 140-160 уд./хв. При середній частоті пульс протягом уроку нижче 130 уд./хв., урок вважається малоефективним.

ОРІЄНТОВНА ОСНОВА ДІЙ

Самостійна робота на занятті

Завдання 1. Оцінка розумової працездатності і функціонального

стану ЦНС Мета: Оцінити рівень розумової працездатності і функціонального стану ЦНС.

Вивчити функціональний стан організму за наступними показниками: латентні періоди ЗМР і АМР (проста реакція та диференціювання показників), оптична хронаксія, реакція на рухомий об’єкт, критична частота світлового мигтіння, пороги чутливості слухового аналізатору, проба Анфімова, тепінг тест, короткочасна зорова та слухова пам’ять, вестибулярна хронаксія. У висновку оцінити функціональний стан організму.

Завдання 2. Здійснення лікарсько-педагогічного спостереження

за уроком фізкультури Мета: уміти здійснити гігієнічну оцінку уроку фізкультури, визначити відповідність

навантаження функціональним можливостям і стану здоров'я організму.

За ситуаційними завданнями визначити моторну щільність, раціональність структури заняття і побудувати фізіологічну криву. У висновку оцінити організацію заняття і відповідність фізичного навантаження стану здоров'я.

Завдання 3. Оцінка фізичної працездатності і резистентності організму Мета: вміти оцінювати функціональний стан організму, визначити фізичну

працездатність, ступінь загартованості організму, координацію рухів.

Фізична працездатність вивчається за допомогою навантажувального велоерготесту PWC170. Метод грунтується на лінійній залежності між частотою серцевих скорочень і потужністю навантаження в діапазоні 110-170 уд./хв. Використовуються два безперервних навантаження ступінеподібно зростаючої потужності (тривалістю по 3 хв. кожна) при заданій постійній швидкості педалювання (60 обертів за хвилину). Потужність

41

навантажень дозується індивідуально в залежності від маси тіла. Показник фізичної працездатності визначається за формулою (В.Л. Карпман з співавт., 1969).

PWC170 =N1 + (N2 – N1) х 170 − F1 ,

F2 − F1

де N1 і N2 – потужність двох стандартних навантажень, Вт;

F1 і F2 – частота серцевих скорочень при даних навантаженнях, уд./хв.

Побічне визначення максимального споживання кисню (МСК) обчислюється за формулою:

МСК = PWC170 х 6,12 х 1,7 + 1240,

де МСК – максимальне споживання кисню, мл/хв.; PWC170 – фізична працездатність, Вт;

6,12 – коефіцієнт перерахунку.

Основними критеріями загартованості служать характер тепловідчуття, термоасиметрія, градієнт температур відкритих і закритих ділянок шкіри, подовжній і поперечний температурний градієнт, холодова проба, імунобіологічна резистентність,

частота застудних захворювань. Для дослідження тепловідчуття дитину роздягають до пояса при температурі повітря 18-22°С й оголюють ліву ногу до коліна. Облік характеру тепловідчуття здійснюють через 30 хв. Тепловідчуття оцінюється як гарне при вільній позі, нормальному забарвленні шкіри і слизуватих оболонок губ. Знижений тепловий стан 1-го ступеня характеризується зблідненням обличчя, скутістю постави і відчуттям незначного охолодження. Для 2-ї ступені властиві поява "гусячої шкіри", неприємні теплові відчуття, посиніння губ, скутість пози.

Для визначення градієнта температур відкритих і закритих ділянок шкіри електротермометром вимірюється температура шкіри грудей по лівій сосковій лінії на 2 см вище сосків, на тильній поверхні кисті. Величина градієнта менше 4°С указує на задовільний ступінь загартованості; чим менше різниця температур, тим загартованіша дитина. Подовжній температурний градієнт визначається за різницею температур шкіри грудей праворуч і біля нігтьової фаланги першого пальця лівої ноги. У незагартованих дітей він складає більш 5°С. Інформативність зазначеного тесту підвищується при вивченні спаду температури через 30 хв. при вищевказаних умовах. У загартованих температура грудей падає не більш, ніж на 1,5°С, стопи – 2,3°С, при зниженій загартованості відповідно – 1,5°С і 5°С, при відсутності загартованості відповідно – 3°С і більш 6°С. Поперечний температурний градієнт визначається за різницею температур правої і лівої пахв. Критерієм відсутності загартованості служить різниця між ними більш 0,5°С. Холодова проба складається у вимірі реакції на холод. Для цього електротермометром виміряється температура шкіри на внутрішній поверхні передпліччя. Потім до неї на 20 сек. прикладають циліндр (дно 10-12 мм) з льодом, після чого знову вимірюють температуру, а також час відновлення температури. Чим менше різниця температур і швидше вона відновлюється, тим більше загартована дитина. За результатами холодової проби обчислюють показник лабільності (ПЛ) і показник якості (ПЯ).

де ∆t0хол – величина зниження температури на холодовий подразник; Т – час відновлення температури, C.

42