Програма гігієнічної оцінки дитячого одягу та взуття

Видання другої групи

* – тільки для додаткового тексту

Гігієнічна оцінка одягу

Основні виміри: маса тканини гр./м2, об'ємна маса тканини гр./см2, повітропроникність л./(м2 х с), паропроникність гр./(м2 х с), гігроскопічність ккал/(м2 х гр.), тепловий опір одягу с х м2/ут- “elo”.

Оцінка здійснюється за допомогою таблиці 36.

Гігієнічна оцінка взуття

Основні виміри: колір; вага; ширина в пальцях, висота каблука; наявність піднятого носка; вертикальність і щільність задника; форма устілки; перфорації на літньому взутті; м'якість; гнучкість; характер і водовідштовхування верха; теплопровідність верха і підкладки, твердість матеріалу низу.

92

Методи дослідження гігієнічних показників тканин одягу

(В.Г.Бардов та ін., 1995 р.)

1. Дослідження фізичних властивостей тканин.

1.1. Визначення товщини тканини проводять за допомогою мікрометра. Беруть два картонних диски та визначають їх товщину, помістивши їх між двома прижимними штангами мікрометра і користуючись тільки “тріскочкою”, притискують диски до першого клацання тріскучки і знімають показання з шкали мікрометра. Шкала мікрометра складається з двох частин: нижня частина (від 0 до 25 мм) і верхня частина (мітки, які показують 0,5 мм кожного

Таблиця 36. Гігієнічна оцінка матеріалів для виготовлення дитячого одягу

ділення нижньої шкали). Крім того на барабані мікрометра нанесена шкала, на якій іде відлік десятих та сотих долей мікрометра (від 0 до 50). Цією шкалою користуються таким чином:

при появі мітки на верхній шкалі мікрометра (означає, що вже є 0,5 мм після значення шкали (нижньої), до значення шкали на барабані мікрометра додають 0,5 мм і

93

значення нижньої шкали. Якщо мітка верхньої шкали що з'явилась, то до одиниць показань нижньої шкали додають значення шкали, що обертається.

Після вимірювання товщини дисків, між ними розміщують зразок тканини і таким чином виміряють товщину зразка тканини з дисками, що розміщуються між прижимними штангами мікрометру. Для визначення товщини тканини залишається відняти від загальної товщини товщину двох дисків.

1.2. Визначення питомої ваги (щільності):

Щільність – маса 1 см3 тканин (у грамах). Вирізають шматочок тканини розміром 1х1 см. Потім за масою 1 см2 зразка розраховують її масу при товщині зразка 1 см.

Розрахунок ведуть за формулою:

Д = 10п××mВ ,

де Д – питома вага тканини; В – маса зваженого зразка;

n – площа зваженого зразка в см2; m – товщина тканини в мм.

1.3. Визначення пористості тканини. Визначення проводитися за формулою:

Р = ( 1 – Дd ) ×100,

де Р – пористість тканини в %; Д – питома ваги тканини;

d – щільність волокна тканин (умовно приймається 1,3 незалежно від природи волокна).

1.4. Визначення капілярності тканини. Вирізану смужку тканини довжиною 25 см і шириною 2,5 см закріпляють одним кінцем затискувача штативу, а другий кінець опускають у склянку з розчином еозину (2:1000). Ступінь капілярності тканини визначається за висотою (см) підняття розчину еозину за 30 хв., рахуючи від первісного рівня рідини.

1.5. Визначення відносної теплопровідності сухої та вологої тканини:

Спочатку кататермометром визначають охолоджуючу властивість повітря в лабораторії. Прилад нагрівають у стакані з водою (температура 800 С) до заповнення верхнього резервуару приладу на одну третину. Витирають кататермометр насухо і засікають час охолодження приладу (сек ) від 380 С до 350С. Величину охолоджуючої властивості повітря знаходять по формулі:

Н0 = TF ,

де Н0 – шукана величина охолодження повітря в кал/см2/сек.;

F – фактор приладу (постійна величина, яка позначена на приладі); Т – час охолодження приладу з 380С до 350С в секундах.

Прилад нагрівають ще раз, витирають і на резервуар надівають чохол із досліджуваної тканини і знову визначають величину охолодження (Н1). Знаходять різницю у величині Н0 і Н1. Потім проводять таке ж дослідження, але перед тим, як надіти чохол із тканини на прилад її змочують водою і визначають величину охолодження (Н2). Таким чином, знаходять величину охолодження з вологою тканиною і зрівнюють її в % по відношенню до сухої тканини.

2.Дослідження походження волокна тканини.

2.1.Кип'ятіння з лугами.

При кип’ятінні в 10 % розчині NaOH або КОН волокна тваринного походження (шовк, вовна) розчиняються, рослинні (бавовна, льон) – ні. Реакцію проводять у пробірці,

94

куди наливають 2–3 мл NaOH і вмішують шматочок досліджуваної тканини. Кип’ятять на спиртовому пальнику на протязі 1-2 хв.

2.2.Ксантопротеінова реакція (з НО3) фарбує волокна тваринного походження (вовна, натуральний шовк) у жовтий або світло-коричневий колір, а колір рослинних

волокон не змінює. Крапнути на досліджувану тканину 1-2 краплі НО3 і чекати результату 5-10 хвилин.

2.3.Обробка ацетоном.

Вацетоні розчиняються штучний ацетатний шовк і не розчинюються натуральні волокна. Зразок тканини кладуть у чашку Петрі і крапають на нього декілька крапель ацетону, потім декілька разів протирають ватним тампоном.

Оцінка догляду за предметами побуту та устаткування здійснюється у відповідністю

зтабл. 37.

Таблиця 37. Критерії оцінки предметів побуту й устаткування за санітарномікробіологічними показниками

КОРОТКІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО РОБОТИ СТУДЕНТІВ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ

Після оцінки рівня поза аудиторної підготовки, кожен студент робить гігієнічну оцінку іграшки, книги і зразка тканини для дитячого одягу, використовуючи при цьому "Санітарно-гігієнічні норми виробництва і реалізації ігор і іграшок", "Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей". Дослідження зразків іграшки і підручника здійснюється відповідно до алгоритмів гігієнічної оцінки іграшки і книги. Результати дослідження заносяться в бланки: "Протокол дослідження іграшки", "Санітарна карта обстеження книги", "Лабораторне дослідження паперу", що подаються викладачу для перевірки і підпису. Після перевірки представлених матеріалів досліджень підводяться підсумки заняття.

Етапи проведення заняття представлені в таблиці 38.

95