Забезпечувальні міри – система юридично значимих дій, спрямованих на попередження санітарних правопорушень, захист права на санітарне благополуччя і застосування державно-правового примуса у випадку порушення санітарного законодавства. Ці міри підрозділяються на дві підгрупи: заборонні (обмеження, тимчасове припинення, заборона) і що примусово-забезпечують (дисциплінарна, адміністративна, карна і майнова відповідальність).

Системостворюючим фактором концептуальної моделі правового поля діяльності санепідслужби є блок "Санітарно-епідемічне благополуччя" (рис.38). Відповідно до них всі об'єкти державного санітарного нагляду розподіляються на благополучні і неблагополучні. З позицій збереження здоров'я особливу значимість мають останні в зв'язку з наявністю на них санітарних правопорушень.

Санітарно-епідемічне благополуччя

Санітарне

Визначення ступеня правової відповідальності

Рис 38. Концептуальна модель правового поля діяльності санепідслужби

181

Санітарне правопорушення – протиправна, винна, санітарно небезпечна дія, що посягає на встановлений порядок охорони здоров'я та порушує санітарно-епідеміологічне благополуччя і зв'язані з ним інші нормативи санітарної безпеки. Установлення факту санітарного правопорушення і вживання заходів по них припускає наступні етапи: установлення складу правопорушення, визначення умов санітарного правопорушення, виявлення характеру провини і визначення ступеня правової відповідальності. При цьому формулювання виду санітарних правопорушень повинно бути зроблено виключно в термінах санітарного законодавства. Ступінь правової відповідальності диференціюється. Для фізичних осіб законодавством установлена дисциплінарна, адміністративна, карна і майнова відповідальність. Для юридичних осіб установлені наступні види відповідальності: обмеження діяльності, призупинення діяльності, заборона діяльності і майнова відповідальність.

Санітарно епідемічне благополуччя населення – оптимальні умови життєдіяльності,

що забезпечують низький рівень захворюваності, відсутність шкідливого впливу на здоров'я населення факторів навколишнього середовища, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань.

Характеристика стану санітарного благополуччя за показниками захворюваності представлена в табл.56.

Основними нозологічними критеріями санітарного й епідемічного благополуччя є первинна захворюваність, поширеність хвороб, патологічна ураженість, індекс здоров'я, спалаху захворювань, групові отруєння.

Первинна захворюваність – первинно-діагностовані захворювання протягом року на 10-тис. населення.

Поширеність хвороб – усі захворювання зареєстровані протягом року на 10 тис. населення. Хронічні захворювання враховують один раз, без обліку випадків їхнього загострення протягом року.

Патологічна ураженість – кількість зареєстрованих захворювань, морфологічних і функціональних відхилень, дефектів на 1 тис. населення.

Індекс здоров'я – питома вага дітей які жодного разу не хворіли протягом року. Спалах захворювань чи групові отруєння вказують на низький рівень санітарного й

епідемічного благополуччя.

Наукова організація праці санітарного лікаря – забезпечення максимальних продуктивності та ефективності праці. Одним із важливих напрямків НОТ є планування стереотипних видів діяльності (табл.57).

Важливою ланкою поточного санітарного нагляду є контроль за дотриманням регламентованого порядку медичних обстежень працівників установ для дітей та підлітків. Перелік осіб, які підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам затверджено Постановою Кабінету міністрів України.

Витяг із постанови «Про затвердження переліку професій, виробництв та

організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок»

(Затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2001 р. № 559)

6.Дошкільні навчальні заклади (дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, будинки-дитини, дитячі будинки, інші типи дошкільних навчальних закладів)

Завідувачі Вихователі, помічники вихователів та інший педагогічний і технічний персонал Медичний персонал

Працівники харчоблоків Інший персонал (слюсарі, столяри, двірники, електромонтери, прибиральники)

7.Загальноосвітні навчальні заклади

Адміністрація Викладачі, вчителі, вихователі

182

Перелік протипоказань за професіями, визначеними в “Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим медичним

оглядам” (Наказ МОЗ України від 23.07.2002 р. № 280)

Протипоказаннями для роботи за професіями, визначеними у Переліку, є наявність таких захворювань та/або бактеріоносійства: черевного тифу, паратифів, сальмонельозу, дизентерії, гемінолепідозу, ентеробіозу, сифілісу в заразному періоді, прокази, заразних шкірних захворювань (короста, трихофітія, мікроспорія, парша, актиномікоз з виразками або свищами на відкритих ділянках тіла), заразних і деструктивних форм туберкульозу легенів, позалегеневого туберкульозу з наявністю нориць, бактеріоурії, туберкульозного вовчаку обличчя та рук, гонореї всіх форм (тільки для працівників медичних, оздоровчих закладів, дошкільних навчальних, загальноосвітніх навчальних закладів, які безпосередньо пов’язані з обслуговуванням дітей, на час проведення лікування антибіотиками та отримання негативних результатів першого контролю), гнійничкових захворювань (для працівників акушерських та хірургічних стаціонарів, відділень патології новонароджених, недоношених, працівників, які виготовляють та реалізують харчові продукти, працівників дошкільних навчальних закладів, які безпосередньо пов’язані з обслуговуванням дітей, масажних та косметичних кабінетів, кабінетів фізіотерапії, дитячих молочних кухонь, на підприємствах з виробництва кондитерських виробів та морозива, молочних продуктів, у перукарнях та інших підприємствах, де є загроза передачі захворювання чи забруднення продукції патогенним стафілококом).

Акт санітарного обстеження – обліковий та оперативний медичний документ у якому санітарний лікар або його помічник відображають санітарний стан об’єкту при здійсненні поточного санітарного нагляду, а також заходи з усунення порушень санітарних норм та правил.

Державні санітарні норми та правила – обов’язкові для виконання нормативи, які визначають критерії безпеки і нешкідливості чинників навколишнього середовища та гігієнічні вимоги з забезпечення оптимальних або допустимих умов життєдіяльності.

Санітарний нагляд – система постійного спостереження за дотриманням підприємствами, установами і окремими особами санітарних і протиепідемічних норм і правил, яке здійснюється органами санітарно-епідемічної служби.

Гігієнічне нормування – встановлення у законодавчому порядку безпечних для людини меж інтенсивності та тривалості дії на організм чинників навколишнього середовища.

Принципи гігієнічного нормування: державний характер гігієнічних нормативів і їх обов’язковість виконання; випереджальне обґрунтування нормативів в порівнянні з появою шкідливого чинника; нешкідливість; розподіл об’єктів санітарної охорони; облік усього комплексу можливих несприятливих ефектів.

КОРОТКІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО РОБОТИ СТУДЕНТІВ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ

Оцінюється рівень поза аудиторної підготовки студентів з теми заняття і правильність рішення ними ситуаційних задач. Даються роз'яснення з недостатньо чітко освоєних розділам теми. Самостійна робота студентів полягає в санітарно-гігієнічному обстеженні дошкільно-навчальних закладів, загальноосвітніх шкіл або позашкільної установи. Далі студенти за отриманими матеріалами оформлюють акт санітарногігієнічного обстеження. На їх підставі даються обґрунтовані рекомендації з удосконалення функціонування закладу для дітей та підлітків.

Етапи проведення заняття приведені в таблиці 59.

189