57. Розкрийте методику начання дошкільників їзді на велосипеді.

Їзда на велосипеді відіграє значну роль у вихованні у дитини уміння зберігати рівновагу, координувати руху, розвиває швидкість реакції на зміну навколишнього місцевості, дороги (нерівність дороги, перешкоди, які потрібно об'їжджати, та ін.) У дитини розвиваються м'язи ніг, ритмічність, орієнтування в просторі. Дитині до 4 років рекомендуються триколісні велосипеди, а дітям постарше - двоколісні. Велосипед повинен відповідати росту дитини. У дошкільних установах частіше купуються універсальні велосипеди, тобто триколісні, які без праці можна переобладнати в двоколісні. Зміна висоти сідла при переобладнанні велосипеда з триколісного в двоколісний виробляють з урахуванням росту дитини. На ділянці дошкільного закладу відводиться місце, де діти могли б їздити, не заважаючи іншим, не зіштовхуючись з ними. Бажано, щоб це була рівна і досить широка доріжка приблизно 50 мзавдовжки і 3 мшириною. Якщо є невелика, покрита асфальтом майданчик, то можна скласти вправи по їзді на велосипеді з закріпленням знань про правила пересування пішоходів і велосипедиста на вулиці. Для цього можна використовувати імпровізований перехід, обладнати світлофор, поставити необхідні дорожні знаки, зробити відповідну дорожню розмітку. Педагог, навчаючи дитину, повинен показати йому велосипед, пояснити, як його вести: 1) поставити велосипед з правої сторони; 2) взятися руками за кермо, трохи зрушитися убік, щоб педалі не заважали при ходьбі; 3) здійснюючи поворот, кермо потроху вивертати в ту сторону, вяку необхідно направити велосипед. Після цього показу діти по черзі ведуть велосипед по доріжці, роблячи повороти вправо і вліво. Ознайомивши хлопців з тим, як потрібно вести велосипед поряд з собою, вихователь вчить їх сидіти і їздити на ньому, природно дотримуючись необхідні правила безпеки. Дитині пояснюють: необхідно встати ліворуч від велосипеда, взятися руками за кермо, правою ногою перемахнути через сідло і опустити її на педаль. При цьому масу тіла також перенести на педаль, потім відокремити ліву ногу від землі і сісти на сідло. Дитину навчають їхати прямо вперед, при цьому педагог притримує велосипед за сідло, даючи можливість дитині проїхати 15-20 м у заданому напрямку. Необхідно навчати дитину їздити у вказаному напрямку, виконуючи різні завдання: об'їжджати перешкоди, проїхати «тунель», проїхати між двома накреслені лініями Дуже корисно навчати їздити, змагаючись. З цією метою проводяться ігри-естафети, ігри-змагання «Хто перший?», «Хто швидше?» І т.д. Спочатку водінню велосипеда відводиться 8-10 хв, а потім, коли діти засвоять техніку водіння, цей час можна продовжити до 20-30 хв. Діти вчаться їздити по колу, дотримуючись черговості. Коли кожна дитина освоїть їзду на велосипеді, можна влаштовувати виїзди на туристичні прогулянки.

58. Розкрийте особливості методики проведення народних рухливих ігор з дітьми дошкільного віку.

Вихователь упродовж перебування дитини у дитячому саду має вдало, легко, принагідно і найдоступнішим використовувати народні ігри у спілкуванні з дітьми. Під час першого ознайомлення з новою грою вихователь повинен намагатися передати дітям відчуття ритму, краси образу, барвистості мови. У народних іграх навчальні завдання часто нібито приховані в підтексті та спрямовані на те, щоб радувати дітей і тим самим спонукати їх активність і творчість. Завдання народних ігор – дати дітям здровоим відпочинок і розвагу, сприяти їхній творчій діяльності, та стимулювати розвиток позитивного характеру. Ігру можна проводити як у при міщенні, так і на відкритому повітрі, під час фіз-х та музичних занять, псля занять, на ранкових і вечорах розваг, на екскурсій і прогулянках. Вихователь повинен обирати слушний час для гри, уміти зацікавити нею дитин, не залишати барвистості та емоційної насиченості гри дидактичною метою, вислуховувати дитячі зауваження чи примітки. Вихователю слід уникати незрозумілих для теперішньої дітвори ігор, перенасичених діалектизмами або ж, тих які наших умов утратили своє виховне значення. У народній педагогіці визначено дві групи дитячих ігор. Перша – це спонтанні ігри. Вони виникаю самі по собі й часто є наслідування дій дорослих. Наприклад, діти «варять борщ» лількам на обід (кришать капусту, підливають воду) чи «будують хату» з брусків. До другої групи народних ігор умовно належить ігри спеціального вигаданя для розваг. Вони здебільшого містять готові правила, що створювались стаміттями, шліфувались і виховують у дитині спритність, рішучість, самостійність.