1. Наявність у структурному підрозділі локального протоколу надання

медичної допомоги при утопленні і доступність його медичним працівникам.

2. Відсоток пацієнтів, які були госпіталізовані після надання медичної

допомоги на догоспітальному етапі.

188

Протокол № 48.

Локальний протокол надання медичної допомоги

при електротравмі

Нозологічна одиниця: Електротравма.

Код МКХ 10: W85 – W87

Ознаки та критерії діагностики захворювання. Електротравма –

ушкодження, що виникають у результаті впливу електричного струму

великої сили або розряду атмосферної електрики (блискавки). Ураження

електричним струмом безпосередньо залежить від сили струму, що

проходить через тіло постраждалого, шляху його розповсюдження,

тривалості дії та стану організму.

Різний за рівнем струм впливає по-різному на людину. Людина починає

відчувати дію малого струму, який проходить крізь неї: 0,6-1,5 мА при

змінному струмі, частота якого 50 Гц; 5-7 мА при постійному струмі. При

збільшенні струму понад відчутний, у людини з'являються спазматичні

скорочення м'язів та сильний біль. При проходженні струму через руки,

останні важко, але ще можна відірвати від електродів (в експерименті). Цей

струм (до 6-10 мА частотою 50 Гц) отримав назву відпускаючого (для

постійного струму 30-40 мА).

Значення порогового невідпускаючого струму, що викликає при

проходженні крізь людину незупинне спазматичне скорочення м'язів руки,

яка стискає провідник, становить 11-15 мА при частоті 50 Гц та 50-80 мА при

постійному струмі.

Струм понад 50 мА частотою 50 Гц при тривалій дії викликає зупинку

дихання та фібриляцію серця, струм 100 мА частотою 50 Гц вже протягом 2-

3 Секунд викликає фібриляцію серця та параліч дихання (клінічну смерть).

Струм понад 5 А, як при постійній напрузі, так і при частоті 50 Гц

фібриляцію серця не викликає. Внаслідок його дії виникає зупинка серця,

минаючи стан фібриляції.

Зі збільшенням прикладеної напруги струм зростає швидше. Це

пояснюється, головним чином, нелінійністю людини чинити електричний

опір. Зниження електричного опору в місці входження електроструму,

наприклад за рахунок вологи (вода, піт) або більш щільного контакту з

предметом, що несе струм, здатне в декілька разів збільшити силу струму

при сталій напрузі в мережі і, відповідно, збільшити пошкодження.

Індивідуальні особливості людини впливають на тяжкість ураження

при електротравмах, наприклад, струм, що є невідпускаючим для одних

людей, може бути пороговим для інших. Для жінок порогове значення

струму приблизно у 1,5 рази нижче, ніж для чоловіків. Помічено, що сп'яніла

людина більш чутлива до струму. Важливу роль відіграє і фактор уваги.

Якщо людина підготовлена до електричного удару, то ступінь небезпеки

різко зменшується, у той час як несподіваний удар призводить до набагато

тяжчих наслідків.

189

Протікання струму через тіло людини супроводжується термічним,

електролітичним та біологічним ефектами.

Термічна дія струму полягає в нагріванні тканини, випаровуванні

вологи, що викликає опіки, обвуглювання тканин та їх розриви парою. За

короткочасної дії струму термічна складова може бути визначальною в

характері і тяжкості ураження.

Електролітична дія струму проявляється в розкладі органічної

речовини (її електролізі, появі вільних радикалів), в тому числі і крові, що

призводить до зміни їх фізико-хімічних і біохімічних властивостей. Останнє,

в свою чергу, призводить до порушення біохімічних процесів у тканинах і

органах, які є основою забезпечення життєдіяльності організму.

Пошкодження тканин продовжується і після закінчення безпосередньої дії

стуму (через декілька годин, або й добу), що може призвести до

відтермінованих у часі загрозливих для життя порушень ритму серця.

Біологічна дія струму проявляється у подразненні і збуренні живих

тканин організму, в тому числі і на клітинному рівні. При цьому

порушуються внутрішні біоелектричні процеси, що протікають в організмі,

який нормально функціонує, і пов'язані з його життєвими функціями.

Шлях проходження струму через тіло постраждалого отримав назву

“петля струму”, найбільш небезпечні петлі, що проходять через серце

(наприклад ліва рука – права рука) або головний мозок (голова - рука).

Диспетчеру оперативно-диспетчерської служби Центру ЕМД та

МК:

Обов’язково:

Прийняти виклик і діяти відповідно до алгоритму дій диспетчера.

Направити терміново бригаду ЕМД до пацієнта з приводу

електротравми. При відсутності вільних бригад диспетчер відділення

повинен негайно проінформувати диспетчера напрямку, а диспетчер

напрямку направити бригаду ЕМД з сусіднього відділення. Про ситуацію

інформувати старшого лікаря оперативно-диспетчерського відділу.

Бажано: надати поради абоненту

• переконатися в безпечності місця пригоди, якщо виникають

сумніви в безпечності місця події – викликати відповідні служби;

• по можливості вимкнути джерело електричного струму;

• не залишайте пацієнта без нагляду.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога. Припинення

дії струму та попередження ураження медичного персоналу і повторного

ураження пацієнта. Положення пацієнта при стабільній гемодинаміці

довільне, при появі загрозливих станів для життя – горизонтальне або

напівсидячи (при явищах дихальної недостатності).

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги.

Діагностична програма. Скарги, анамнез, клінічний огляд, пульс,

вимірювання АТ, аускультація легень, серця, ЕКГ-контроль.

190

Обов’язкові дані анамнезу. Скарги, дата, час та причина ураження

електричним струмом, через що саме (яким місцем) відбувся контакт з

джерелом струму.

Бажані: напруга електричного струму, тривалість проходження

струму.

Обов’язкові дані клінічного огляду. положення, колір шкіри, видимих

слизових оболонок, ознаки ураження електричним струмом (мітки струму),

наявність сажі, рівень гемодинаміки.

Бажані: визначення сатурації кисню в крові.

Лікувальна програма. Контроль ритму серця, при наявності порушень

ритму – антиаритмічна терапія (лідокаїн, аміодарон, солі калію),

оксигенотерапія, зв’язок з периферійною веною.

За показанням: СЛР, дефібриляція, інтубація і ШВЛ, контроль ритму

серця, пов’язки на опікові рани.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування.

Стабілізація гемодинаміки, відновлення самостійного дихання,

транспортабельність

Критерії якості лікування Поліпшення самопочуття, попередження

ускладнень.

Госпіталізація обов’язкова в реанімаційне відділення, зважаючи на

можливість відтермінованих фатальних порушень ритму серця. При значних

опіках госпіталізація в опікове відділення (реанімаційне відділення опікового

центру).

Індикатори якості медичної допомоги:

1. Наявність у структурному підрозділі локального протоколу

надання медичної допомоги при електротравмі і доступність його медичним

працівникам.

2. Відсоток пацієнтів, яким було зроблено ЕКГ у 12 відведеннях на

догоспітальному етапі.

191

Протокол № 49.

Локальний протокол надання медичної допомоги

при странгуляційній асфіксії

Нозологічна одиниця: Странгуляційна асфіксія.

Код МКХ-10:

X70 Навмисне самоушкодження шляхом повішення, удавлення і

задушення

X91 Напад шляхом повішення, задушення і удавлення

Y20 Повішення, удушення і удавлення з невизначеними намірами

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Странгуляційна асфіксія - одна з різновидностей гострого порушення

прохідності дихальних шляхів, яка виникає при прямому здавленні трахеї,

судин і нервових стволів шиї.

Характерним є швидке наставання розладів газообміну по типу

гіпоксемії та гіперкапнії.

В більшості випадків, странгуляційна асфіксія - результат

самоповішення, суїцидних спроб осіб.

Диспетчеру оперативно-диспетчерської служби Центру ЕМД та

МК:

Обов’язково:

Прийняти виклик і діяти відповідно до алгоритму дій диспетчера.

Направити терміново бригаду ЕМД до пацієнта з підозрою на асфіксію.

При відсутності вільних бригад диспетчер відділення повинен негайно

проінформувати диспетчера напрямку, а диспетчер напрямку направити

бригаду ЕМД з сусіднього відділення. Про ситуацію інформувати старшого

лікаря оперативно-диспетчерського відділу.

Бажано: надати поради абоненту:

• Звільнити шию постраждалого від петлі;

• Покласти пацієнта на рівну поверхню;

• З’ясувати наявність пульсу та дихання;

• Забезпечити постільний режим;

• Дати доступ свіжого повітря;

• Виміряйте пацієнту температуру тіла;

• Знайдіть медикаменти, які приймає пацієнт, зняті раніше ЕКГ

пацієнта, можливі заключення лікарів щодо наявності у пацієнта хронічної

(психіатричної) патології, онкозахворювання тощо і покажіть медичному

працівнику бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

• Не залишайте пацієнта без нагляду;

• Якщо наявна зупинка дихання – проведення серцево-легеневої

реанімації.

Діагностична програма:

Збір анамнезу захворювання, клінічний огляд, реєстрація ЕКГ, пульсу,

частоти дихання, вимірювання артеріального тиску, визначення стану гортані

и шийного відділу хребта.

192

Лікувальна програма.