10 Мкг/кг/хв. Під контролем частоти серцевих скорочень та ат, який може

поєднуватися з внутрішньовенним крапельним введенням добутаміну,

починаючи з дози 2,5-5 мкг/кг/хв.

Госпіталізація

Термінова госпіталізація потерпілого згідно розкладу чергових клінік.

Всі потерпілі з ТК незалежно від статі, віку та інших факторів

підлягають терміновій госпіталізації.

Під час транспортування необхідно забезпечити моніторування стану

потерпілого, проведення лікувальних заходів та готовність до проведення

реанімаційних заходів.

Транспортування здійснюється переважно на ношах.

Індикатори якості медичної допомоги

1. Наявність у структурному підрозділі локального протоколу надання

медичної допомоги при травмі кінцівок і доступність його медичним

працівникам.

2. Відсоток пацієнтів з травмою кінцівок, яким в повному обсязі було

забезпечено транспортну імобілізацію на догоспітальному етапі.

3. Відсоток повторних викликів.

154

Протокол № 39.

Локальний протокол надання медичної допомоги

при черепно-мозковій травмі

Нозологічна одиниця : Черепно-мозкова травма

Код МКХ-10:

S00-S09 Травми голови

S02 Перелом кісток черепа та обличчя

S06.0 Струс головного мозку

S06.9 Внутрішньочерепна травма, неуточнена

Диспетчеру оперативно-диспетчерської служби Центру ЕМД та

МК:

Обов’язково:

Прийняти виклик і діяти відповідно до алгоритму дій диспетчера.

Направити терміново бригаду ЕМД до пацієнта з підозрою на ЧМТ.

При відсутності вільних бригад диспетчер відділення повинен негайно

проінформувати диспетчера напрямку, а диспетчер напрямку направити

бригаду ЕМД з сусіднього відділення.

Бажано: надати поради абоненту:

• Визначити, чи знаходиться пацієнта у свідомості;

• При відсутності свідомості рекомендувати перевірити наявність у

пацієнта дихання. Відповідь «я не знаю» або «в мене не має впевненості»

слід розуміти як відсутність дихання;

• Подивитися, чи є деформації скелету, в т.ч. черепу, наявність ран

на черепі (обличчі), ознак зовнішньої кровотечі на голові;

• При наявності зовнішньої кровотечі рекомендувати притиснути

рану марлевою пов’язкою або серветкою;

• Визначити, чи була блювота, якщо так – по можливості очистити

ротову порожнину;

• Рекомендувати покласти травмованого на бік в зручне положення

та забезпечити йому спокій;

• Ні в якому разі не залишайте пацієнта без нагляду.

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги

1. Збір анамнезу

1.1. Збір анамнезу захворювання:

1.1.1. Встановити точний час, місце та обставини отримання травми зі

слів постраждалого, родичів, свідків.

1.1.2. Встановити кількість постраждалих, у томі числі дітей.

1.1.3. Повідомити диспетчера про необхідність додаткових бригад

екстреної медичної допомоги.

1.1.4. Визначити механізм травми, в т.ч. дорожньо-транспортна

пригода, падіння з висоти, в т.ч. з висоти росту, кримінальні дії тощо.

1.1.5. Встановити епізод втрати свідомості.

155

1.1.6. З’ясувати факт надання долікарської та першої медичної

допомоги сторонніми особами, якщо так, то ким саме.

1.1.7. Визначити, чи вживав хворий алкогольні напої або наркотичні

засоби.

1.2. Збір анамнезу життя:

1.2.1. З’ясувати наявність факторів ризику серцево-судинних

захворювань: артеріальна гіпертензія, цукровий діабет. Виявити в анамнезі

супутні захворювання, в т.ч. порушення ритму серця, порушення мозкового

кровообігу, онкологічних захворювань, виразкової хвороби шлунку та 12-

палої кишки, захворювань крові та наявність у минулому кровотеч тощо.

1.2.2. Зібрати загальний алергологічний анамнез та з’ясувати наявність

алергічних реакцій на прийом лікарських засобів.

1.2.3. Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.

1.2.4. З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття

бригади екстреної медичної допомоги.

1.2.5. Виявити в анамнезі супутні захворювання органів та систем

постраждалого.

2. Проведення огляду та фізичного обстеження

2.1. Оцінка загального стану та життєво важливих функцій:

свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом САВDE .

2.2. Візуальна оцінка: колір шкіряних покривів, вологість, блювота,

ознаки набухання шийних вен.

2.3. За відсутності потреби в реанімаційних заходах, проводять

вторинний огляд – більш детальне неврологічне та соматичне обстеження.

2.4. Оглянути травмованого з голови до п’ят з метою виявлення

поєднаних пошкоджень:

2.4.1. Наявність зовнішніх ознак травми.

2.4.2. Визначити рухову активність великих суглобів.

2.4.3. Наявність деформацій скелету.

2.4.4. Наявність підшкірної емфіземи та крепітацій.

3. Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи

пацієнта

3.1. Пульс, його характеристика.

3.2. ЧД, його характеристика.

3.3. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

3.4. Аускультація легень на всьому протязі з метою виявлення

пневмотораксу, гемотораксу, наявність супутніх захворювань, в т.ч.

пневмонії.

3.5. Відповідно до показань усунути порушення життєво важливих

функцій організму – дихання, кровообігу.

4. Проведення неврологічного обстеження

4.1. Визначають рівень свідомості за шкалою ком Глазго. Наявність

запаху алкоголю не пояснює зміни ментального статусу при травмі голови.

5. Проведення інструментального обстеження

Обов’язкові:

156

5.1. Вимірювання артеріального тиску.

Бажані:

5.2. Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях.

5.3. Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем, норма –

95%).

Лікувальна програма

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги з метою підтримати достатнього метаболізму головного мозку,

запобігти збільшенню інтракраніального тиску.

Накласти шийний комір.

Положення пацієнта лежачи в безпечному зручному положення з

піднятою головою на 30о.

Хворим з клінічними ознаками тяжкої ЧМТ здійснюють моніторинг

сатурації киснем крові.

Забезпечити інгаляцію кисню травмованим зі зниженням сатурації

менше ніж 95%.

Інгаляцію кисню здійснювати через фаціальну маску або через носовий

катетер зі швидкістю 3-5 л/хв.

Всім травмованим забезпечити контроль за показниками артеріального

тиску.

Забезпечити венозний доступ через катетеризацію периферійної вени

шляхом виконання стандартної процедури венозної пункції з дотриманням

заходів асептики/антисептики катетером для внутрішньовенної пункції, який

ретельно фіксується пов’язкою.

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги при наданні екстреної медичної допомоги хворим з тяжкою

ЧМТ

Обов’язкові:

При наявності ознак внутрішньочерепної гіпертензії (критерії:

інтенсивність головного болю, яка зростає, блювота, порушення свідомості,

брадікардія):

1. Вводять нейропротектори: магнію сульфат 7-10 мл 25% розчину

на 0,9% фізіологічному розчині натрію хлориду внутришньовенно;

2. При психомоторному збудженні та судомах внутришньовенно

вводять 2-4 мл розчину діазепаму 0,5% 2,0.

Бажані:

Для запобігання інтракраніальної гіпертензії забезпечити

гіперосмолярну терапію гіпертонічним 6-7,5% розчином натрію хлориду

внутришньовенно крапельно 200,0.

Госпіталізація

Термінова госпіталізація потерпілого згідно розкладу чергових клінік.

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги

1. Всі пацієнти з підозрою на ЧМТ незалежно від статі, віку та

інших чинників підлягають терміновій госпіталізації. Пріоритетним

157

завданням бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги є

транспортування пацієнтів в центр (відділення), де можливе надання

спеціалізованої медичної допомоги.

2. Під час транспортування необхідно забезпечити моніторинг

стану пацієнта, проведення лікувальних заходів та готовність до проведення

реанімаційних заходів.

3. Транспортування здійснюється на транспортній дошці (ношах)

після стабілізації стану пацієнта, або визначення оптимального вікна в

процесі стабілізації стану.

Перелік індикаторів якості медичної допомоги

1. Наявність у структурному підрозділі локального протоколу

надання медичної допомоги при черепно-мозковій травмі і доступність його

медичним працівникам.

2. Відсоток пацієнтів з ЧМТ, яким в повному обсязі було

забезпечено транспортну іммобілізацію шийного відділу хребта на

догоспітальному етапі.

3. Відсоток пацієнтів з ЧМТ, яким було здійснено кисневу

підтримку у визначений проміжок часу (до 30 хвилин).

4. Відсоток пацієнтів з ЧМТ, які госпіталізовані до спеціалізованого

стаціонару у визначений проміжок часу (2 години) з моменту первинного

контакту з медичним працівником.

158

Протокол № 40.

Локальний протокол надання медичної допомоги

при травмі хребта

Нозологічна одиниця:Травма хребта

Код МКХ-10:

S10-S19 Травми шиї

S22 Перелом ребра (ребер), грудини та грудного відділу хребта

S32 Перелом поперекового відділу хребта і кісток таза

S30-S39 Травми живота, нижньої частини спини, поперекового відділу

хребта і таза

Диспетчеру оперативно-диспетчерської служби Центру ЕМД та

МК:

Обов’язково:

Прийняти виклик і діяти відповідно до алгоритму дій диспетчера.

Направити терміново бригаду ЕМД до пацієнта з підозрою на травму

хребта. При відсутності вільних бригад диспетчер відділення повинен

негайно проінформувати диспетчера напрямку, а диспетчер напрямку

направити бригаду ЕМД з сусіднього відділення.

Бажано: надати поради абоненту:

• зафіксуйте положення постраждалого підручними методами:

підкладіть щільні валики з рушників чи інших подібних матеріалів по обидві

сторони від шиї постраждалого або утримуйте голову;

• до прибуття бригади швидкої допомоги у міру можливості

постраждалий повинен залишатися в тому ж положенні, в якому він був

знайдений.

• будь-які маніпуляції при наданні першої допомоги повинні

(наскільки це можливо) виконуватися без зміни положення голови і шиї;

• при відсутності ознак циркуляції повітря в легенях (дихання, кашель,

рухи) приступайте до проведення серцево-легеневої реанімації, однак при

відкритті дихальних шляхів не закидайте потерпілому голову. Замість цього

пальцями обережно захопіть підборіддя і відтягніть його вперед;

• при виникненні крайньої необхідності повернути потерпілого

(наприклад, якщо у нього блювота, задуха або він наражається на небезпеку

нової травми), робіть це як мінімум удвох. Слідкуйте за тим, щоб голова, шия

і хребет при повороті на бік постійно перебували на одній лінії.

• якщо наявна рана – накласти асептичну пов’язку;

• якщо в наявній рані є сторонній предмет – в жодному разі його не

видаляти;

• забезпечте зігрівання постраждалого в холодну пору;

• необхідно дати травмованому доступ повітря;

• не залишайте потерпілого без нагляду;

• якщо наявна зупинка дихання – почати проведення серцево-

легеневої реанімації.

159

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги

1. Збір анамнезу

1.1. Збір анамнезу захворювання:

1.1.1. Встановити точний час, місце та обставини травми зі слів

хворого, свідків.

1.1.2. Визначити механізм травми, в т.ч. дорожньо-транспортна

пригода, падіння з висоти, в т.ч. з висоти росту, кримінальні дії тощо.

1.1.3. Встановити епізод: втрата свідомості.

1.1.4. З’ясувати факт надання долікарської та першої медичної

допомоги сторонніми особами, якщо так, то ким саме.

1.1.5. Визначити, чи вживав хворий алкогольні напої або наркотичні

засоби.

1.2. Збір анамнезу життя:

1.2.1. З’ясувати наявність факторів ризику серцево-судинних

захворювань: артеріальна гіпертензія, цукровий діабет. Виявити в анамнезі

супутні захворювання, в т.ч. порушення ритму серця, порушення мозкового

кровообігу, онкологічних захворювань, виразкової хвороби шлунку та 12-

палої кишки, захворювань крові та наявність у минулому кровотеч, ХОЗЛ,

тощо.

1.2.2. Зібрати загальний алергологічний анамнез та з’ясувати наявність

алергічних реакцій на прийом лікарських засобів.

1.2.3. Визначити, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття

бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

1.2.4. 1.2.5 З’ясувати, чи хворів постраждалий на ВІЛ, туберкульоз,

гепатити та венеричні захворювання.

2. Проведення огляду та фізичного обстеження

2.1. Оцінка загального стану та життєво важливих функцій

потерпілого: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом САВDE .

2.2. Відповідно до показань усунути порушення життєво важливих

функцій організму – дихання, кровообігу.

2.3. Візуальна оцінка:

2.3.1. Оглянути травмованого з голови до п’ят з метою виявлення

поєднаних пошкоджень:

2.3.1.1. Наявність зовнішніх ознак травми

2.3.1.2. Визначити рухову активність кінцівок.

2.3.1.3. Наявність деформацій скелету.

2.3.1.4. Наявність тактильної чутливості.

2.3.2. Колір шкірних покривів, вологість.

2.3.3. Виявити наявність рани в ділянці хребта.

2.3.4. Виявити наявність деформації хребта, підшкірної гематоми.

3. Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи

пацієнта

3.1. Пульс, його характеристика.

3.2. ЧД, його характеристика.

160

3.3. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

3.3.1. Аускультація серця.

3.3.2. Аускультація легень: наявність/відсутність легеневого дихання,

наявність вологих хрипів, тимпаніту.

Слід мати на увазі, що у багатьох потерпілих з ТХ при фізичному

обстеженні відхилень від нормальних показників може не бути.

4. Проведення інструментального обстеження

Бажані: Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях або передача біометричних

ЕКГ- сигналів у консультативний телеметричний центр для вирішення

термінових питань інтерпретації ЕКГ; Пульсоксиметрія (визначення

сатурації крові киснем, норма – 95%).

Лікувальна програма

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги

Положення постраждалого лежачи на щиті. Постраждалому з ТХ

необхідно обмежити фізичне навантаження, забезпечити повний

психологічний спокій, заборонити постраждалому самостійне пересування.

Проведення оксигенотерапії показане постраждалим зі зниженням

сатурації менше 95%. Інгаляцію зволоженим киснем проводити за

допомогою маски або через носовий катетер зі швидкістю 3-5 л/хв.

Забезпечення венозного доступу. Венозний доступ проводиться

шляхом виконання стандартної процедури венозної пункції з дотриманням

заходів асептики/антисептики катетером для внутрішньовенної пункції, який

ретельно фіксується пов’язкою. Ввести 0,9% розчин натрію хлориду із

розрахунку 20 мл/кг та 10% розчин гідроксиетилкрохмалю.

Транспортну іммобілізацію потрібно проводити на щиті на місці

пригоди, при пошкодженні грудного та поперекового відділу хребта –

постраждалий у положенні «жаби», обов’язково зафіксувавши шию у

транспортному шийному комірці або шийним ортезом.

Усунення болю: введення ненаркотичних та наркотичних анальгетиків

(кеторолак, метамізол натрію, розчин декскетопрофену в/в повільно, однак

перевага надається морфіну - вводити дробно по 2-5 мг кожні 5-15 хв до

припинення больового синдрому або появи побічної дії (гіпотензії,

пригнічення дихання, нудоти, блювання).

Боротьба з явищами шоку.

Боротьба з явищами гострої дихальної недостатності.

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги щодо контролю та корекції артеріального тиску.

Обов’язково контроль рівня АТ. Для підвищення АТ перевага

надається внутрішньовенному крапельному введенню допаміну зі швидкістю

2-10 мкг/кг/хв. під контролем частоти серцевих скорочень та АТ, який може

поєднуватися з внутрішньовенним крапельним введенням добутаміну,

починаючи з дози 2,5-5 мкг/кг/хв.

Госпіталізація.

Термінова госпіталізація потерпілого згідно розкладу чергових клінік.

161

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги

Всі постраждалі з ТХ незалежно від статі, віку та інших факторів

підлягають терміновій госпіталізації.

Під час транспортування необхідно забезпечити моніторування стану

постраждалого, проведення лікувальних заходів та готовність до проведення

реанімаційних заходів.

Транспортування здійснюється на ношах у відповідне відділення

багатопрофільної лікарні.

Індикатори якості медичної допомоги

1. Наявність у структурному підрозділі локального протоколу

надання медичної допомоги при травмі хребта і доступність його медичним

працівникам.

2. Відсоток пацієнтів з травмою хребта, яким в повному обсязі було

забезпечено транспортну іммобілізацію на догоспітальному етапі.

3. Відсоток пацієнтів з травмою хребта, яким було здійснено

кисневу підтримку у визначений проміжок часу (до 30 хвилин).

4. Відсоток пацієнтів з травмою хребта, які госпіталізовані до

спеціалізованого стаціонару у визначений проміжок часу (2 години) з

моменту первинного контакту з медичним працівником.

162

Протокол № 41.

Локальний протокол надання медичної допомоги

при політравмі

Нозологічна одиниця: Політравма (поєднана травма)

Код МКХ-10: Т06.8

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Ізольована травма – кожне окреме пошкодження в будь-якій анатомо-

функціональній ділянці тіла або органу. Множинна травма – декілька

пошкоджень в межах однієї анатомо-функціональної ділянки. Поєднана

травма – декілька пошкоджень в межах різних анатомо-функціональних

ділянок. Комбінована травма – пошкодження, які виникають внаслідок

одночасного або послідовного впливу на організм декількох травмуючих

агентів. Політравма – тяжкі множинні і поєднані ушкодження, при яких

виникає травматична хвороба, яка потребуює надання медичної допомоги за

життєвими показами. Обов’язковою умовою для застосування терміну

«політравма» є наявність травматичного шоку, а одне з ушкоджень чи їх

поєднання являють загрозу для життя та здоров’я постраждалого.

Патогенетичним обґрунтуванням розвитку шоку при політравмі є

гіповолемія, різновидом якої є геморагічний, опіковий та травматичний шок.

«Травматична хвороба» – фазний патологічний процес, що поступово

розвивається при тяжких ушкодженнях, в основі яких лежать порушення

гомеостазу, загальних та місцевих адаптаційних процесів, а клінічні прояви

залежать від характеру, кількості та локалізації ушкоджень.

Для політравми характерно: наявність синдрому взаємного обтяження,

атипової симптоматики ушкоджень, складність діагностики, необхідність

постійної оцінки важкості стану постраждалого, термінова потреба в

адекватних лікувальних заходах, розвиток травматичної хвороби, велика

кількість ускладнень та висока летальність.

Механізм травмування. Надання невідкладної медичної допомоги

постраждалим на догоспитальному етапі завжди має розпочинатись з огляду

місця події та визначення механізму травмування. Відомо, що різні типи

нещасних випадків призводять до різних типів ушкоджень, але специфічні

види ушкоджень та механізм травми корелюють. Політравма найчастіше є

наслідком ДТП; падіння з висоти (кататравми); у разі завалу зсувними

матеріалами.

Організація та надання медичної допомоги на догоспітальному

етапі.

Пацієнтам з політравмою необхідно забезпечити термінову

госпіталізацію в першу чергу в центри (відділення) спеціалізованої медичної

допомоги травмованим, де можливе проведення на достатньому рівні

усунення ускладнень перебігу травматичного процесу при політравмі.

163

Своєчасна та адекватна медична допомога за життєвими показаннями в

повному обсязі обумовлює зниження летальності як на догоспітальному, так і

на ранньому госпітальному етапі.

Диспетчеру оперативно-диспетчерської служби Центру ЕМД та

МК:

Обов’язково:

Прийняти виклик і діяти відповідно до алгоритму дій диспетчера.

Направити терміново бригаду ЕМД до пацієнта з підозрою на

політравму. При відсутності вільних бригад диспетчер відділення повинен

негайно проінформувати диспетчера напрямку, а диспетчер напрямку

направити бригаду ЕМД з сусіднього відділення. Про ситуацію інформувати

старшого лікаря оперативно-диспетчерського відділу.

Бажано: надати поради абоненту:

• покладіть постраждалого;

• якщо є кровотеча, то як витікає кров (струменем чи повільно

з’являється) і якого кольору;

• зупиніть кровотечу за допомогою давлючої пов’язки (венозну) або

джгута (артеріальну);

• забезпечте зігрівання постраждалого в холодну пору;

• не залишайте пацієнта без нагляду.

Діагностична програма

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги.

1. Збір анамнезу

1.1. Збір анамнезу захворювання:

1.1.1. Встановити точний час від початку події.

1.1.2. Встановити кількість постраждалих, у томі числі дітей.

1.1.3. Встановити механізм травми для кожного постраждалого.

1.1.4. Повідомити диспетчера про необхідність додаткових бригад

екстреної (швидкої) медичної допомоги.

1.2. Збір анамнезу життя (якщо обставини дозволяють):

1.2.1. Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.

1.2.2. З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття

бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

1.2.3. З’ясувати наявність факторів ризику серцево-судинних та

респіраторно-обструктивних захворювань, або інших захворювань до травми:

порушення ритму серця, порушення мозкового кровообігу, онкологічних

захворювань, виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки, захворювань

крові та наявність у минулому кровотеч тощо.

1.2.4. Зібрати загальний алергологічний анамнез та з’ясувати, чи є

алергічні реакції на прийом лікарських засобів.

2. Проведення огляду та фізичного обстеження

2.1. Оцінка загального стану та життєво важливих функцій:

свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом САВDE.

164

2.2. Візуальна оцінка: колір шкіряних покривів, вологість, наявність

харкотиння, ознаки набухання шийних вен.

2.3. За відсутності потреби в реанімаційних заходах проводять

вторинний огляд – більш детальне неврологічне та соматичне обстеження.

3. Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи

пацієнта

3.1. Пульс, його характеристика.

3.2. ЧД, його характеристика.

3.3. Аускультація легень: наявність вологих або сухих хрипів,

бронхіальне дихання, дихання не вислуховується.

3.4. Аускультація, встановлення або виключення підшкірної

емфіземи, крепітації реберних уламків.

3.5. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

3.6. Відповідно до показань усунути порушення життєво важливих

функцій організму – дихання (алгоритм №2.1 «Гостра дихальна

недостатність»), кровообігу (алгоритм № 2.2 «Гіповолемічний шок»).

4. Проведення інструментального обстеження та визначення

тяжкості травми:

4.1. Постійний кардіомоніторинг, реєстрація ЕКГ.

4.2. Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем (SaO2), при

нормі – 95-98%). При SpО2 меньш 90% розпочати респіраторну підтримку.

4.3. Бальна оцінка важкості стану постраждалого: динамічний

контроль за ЧСС, АТ, розрахунок індексу шоку (ЧСС/АТсист.),

пульсоксиметрія (SaO2). При АТсист. <80 мм рт.ст., ЧСС > 110 уд/хв., SaO2 <90

%, індексу шоку >1,4 потрібна корекція комплексу невідкладної інтенсивної

терапії.

4.4. Провести первинне сортування на місці пригоди по важкості

стану постраждалих:

4.4.1. 4.5.1. В першу чергу транспортування постраждалого з ознаками

пошкоджень та загрози для життя, а також дітей до найближчого стаціонару.

4.4.2. 4.5.2. В другу чергу транспортування постраждалого без ознак

загрози для життя в спеціалізований ЗОЗ.

Лікувальна програма.

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги

1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів. Положення пацієнта

на рівній поверхні або іммобілізація шийного відділу хребта з фіксацією на

довгій дошці. При западанні язика положення на спині з максимальним

розгинанням голови та відведенням нижньої щелепи вперед, звільнити

ротову порожнину від біомас та ввести повітряпровід.

Постраждалим необхідно обмежити фізичне навантаження,

забезпечити повний психологічний спокій, не дозволяти пацієнту самостійно

пересуватись. Іммобілізація сегментів кінцівок з ознаками переломів.