1. Наявність у структурному підрозділі локального протоколу надання

медичної допомоги при термічних та хімічних опіках і доступність його

медичним працівникам.

2. Відсоток випадків відповідності медичної допомоги вимогам

локального протоколу.

3. Відсоток повторних викликів.

174

Протокол № 44.

Локальний протокол надання медичної допомоги

при гострих отруєннях

Нозологічна одиниця: Гострі отруєння

Код МКХ - 10: Т36 – Т65

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Токсичні речовини потрапляють в організм людини наступними

шляхами:

a) шлунково – кишковий;

b) дихальний;

c) через шкіру та слизові оболонки;

d) внаслідок ін’єкцій.

Наслідки гострого отруєння залежить від наступних факторів:

a) виду отруйної речовини;

b) кількості отруйної речовини;

c) тривалості контакту з отруйною речовиною;

d) способу проникнення отрути в організм;

e) фізіологічних характеристик постраждалого (вік, вага, тощо).

Треба пам’ятати наступне, що оцінка умов навколишнього середовища,

в яких відбулось отруєння; з’ясування обставин, що супроводжували

отруєння (коли, чому, як, скільки, з якою метою), у хворого , якщо він

знаходиться у свідомості, або у оточуючих осіб якщо без свідомості та

зібрані речові докази (упаковки ліків, порошки, шприци), біологічні

середовища (блювотні маси, сечу, кров, промивні води) для хіміко-

токсикологічного або судово-хімічного дослідження допоможуть у

визначенні виду отрути.

Ознаки, які допоможуть запідозрити гостре отруєння будь – якою

речовиною:

a) відчуття піску, різь в очах, світлобоязнь;

b) опіки на губах, на язиці або на шкірі;

c) біль у роті, горлі, грудях або животі, які посилюються при ковтанні

або диханні;

d) підвищене слиновиділення;

e) нудота, блювота (з специфічним запахом, залишками отруйних

речовин, кров’ю);

f) порушення дихання;

g) пітливість;

h) незвичайна поведінка постраждалого(марення, збудження);

I) м’язові посмикування;

j) судоми;

k) втрата свідомості;

l) незвичайний колір шкіри.

Диспетчеру оперативно-диспетчерської служби Центру ЕМД та

МК:

175

Обов’язково:

Прийняти виклик і діяти відповідно до алгоритму дій диспетчера.

Бажано: надати поради абоненту:

• по можливості перешкодьте подальшому потраплянню отрути в

організм потерпілого (при потраплянні на шкіру, в рот або в очі – змийте

водою, при укусах – забезпечте нерухомість укушеної ділянки);

• не залишайте пацієнта без нагляду.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога.

Положення пацієнта в свідомості довільне; при проведені зондового

промиванні шлунку (якщо пацієнт в свідомості) на лівому боці з опущеним

головним кінцем на 15 градусів, в без свідомому стані та ознаках шоку –

горизонтальне, при дихальній недостатності – напівсидячи або сидяче.

Діагностична ____________програма:

Обов’язкові дані анамнезу. Скарги на момент огляду або відомості від

свідків, дата, час, місце та, за можливістю, причина потрапляння. Прийняті

заходи до приїзду бригади ЕМД. Наявність хронічних захворювань,

алергічних реакцій.

Обов’язкові дані клінічного огляду. Положення, сліди від ін’єкцій,

вологість, наявність опіків, колір шкірних покривів, видимих слизових

оболонок очей, рота, глотки, гортані, носових ходів, осиплість голосу,

утруднене дихання, кашель, стан мокротиння, блювотних мас, наявність

специфічного запаху у приміщенні та від видиху пацієнта, рівень

гемодинаміки, аускультація легень, стан свідомості за ШГ, оцінка розміру

зіниць та фотореакції.

Рекомендоване інструментальне обстеження:

- Реєстрація ЕКГ у 12-ти відведеннях.

- Пульсоксиметрія.

- Оцінка рівню глюкози крові.

Лікувальна програма

1. Забезпечити положення пацієнта на лівому боці.

2. Забезпечити адекватну вентиляцію легень:

2.1. Забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів (аспірація з

верхніх дихальних шляхів слизу, блювотних мас, видалення сторонніх

предметів та ін.);

2.2. Респіраторна терапія (оксигенотерапія, штучна вентиляція легень

за показаннями).

3. Забезпечення судинного доступу:

3.1. Забезпечення адекватного венозного доступу до периферичних

судин (пункція/катетеризація судин);

3.2. Підтримка ефективного рівня артеріального тиску для

забезпечення адекватного кровообігу

4. Підтримка й відновлення функції ЦНС: протисудомна терапія.

176

Увага! Врахувати особливості промивання шлунку у пацієнтів в стані

збудження, без свідомості, при отруєнні корозивними речовинами, бензином,

при ознаках шлунково-кишкової кровотечі!

5. Видалення токсичної речовини з місць її надходження до

організму постраждалого (дерма, слизові оболонки, шлунково-кишковий

тракт та ін.):

5.1. Обробка шкіри - за умов наявних або потенційно можливих ознак

перебування на її поверхні токсичної речовини та/або інформації про

інтрадермальний шлях надходження отрути до організму.

5.2. Обробка слизових оболонок ротової порожнини - за умов

наявних або потенційно можливих ознак перебування на їх поверхнях

токсичної речовини та/або інформації про пероральний шлях надходження

отрути до організму.

5.3. Обробка слизових оболонок очей - за умов наявних або

потенційно можливих ознак перебування на слизових оболонках очей

токсичної речовини та/або інформації про інтракон’юнктивальний шлях

надходження отрути до організму.

5.4. Санація шлунку (зондова, беззондова) - за умов наявних або

потенційно можливих ознак перебування у верхніх відділах ШКТ токсичної

речовини та/або інформації про пероральне надходження отрути до

організму.

5.5. Санація кишечника із застосуванням антидотних препаратів та

ентеросорбентів (очищувальна клізма) - за умов наявних або потенційно

можливих ознак перебування у нижніх відділах ШКТ токсичної речовини

та/або інформації про інтестинальний шлях надходження отрути до

організму.

6. Детоксикаційна терапія:

6.1. Застосуванням антидотів.

6.2. Застосування засобів фармакологічної корекції токсичних

проявів.

6.3. Ентеросорбція.

Дозування активованого вугілля при лікуванні гострих отруєнь:

1. Для промивання шлунку – 1г/кг.

2. Для ентеросорбції у токсикогенній стадії отруєння:

a) для дорослих: по 50 – 100 г кожні 4-6 год.;

b) для дітей до 1 року: 1 г/кг, кожні 4-6 год.;

c) для дітей 1-12 років: 25 г, болісно, кожні 4-6 год.

Подальший нагляд.

- Особи, що отруїлися медикаментами, можуть звернутися до

сімейного лікаря по телефону або прибути в амбулаторію чи лікарню.

- Пацієнтів, яких доставили в амбулаторію із затьмареною

свідомістю або порушеними показниками життєдіяльності, і тих, хто

намагався вчинити самогубство, слід негайно транспортувати до лікарні

невідкладної допомоги.

177

- Пацієнтів, у яких виникла симптоматика отруєння або які

отруїлися невідомими препаратами, слід транспортувати до лікарні з

бригадою швидкої допомоги.

- Очищення ШКК можна проводити тільки в умовах лікарні, тому

пацієнтів, які підлягають такій маніпуляції, слід госпіталізувати.

Госпіталізація

Під час транспортування необхідно забезпечити моніторування стану

пацієнта, проведення лікувальних заходів та готовність до проведення

реанімаційних заходів.

Транспортування здійснюється на ношах після стабілізації стану

пацієнта у відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги

багатопрофільної лікарні, або оминаючи приймальне відділення,

безпосередньо у відділення інтенсивної терапії, реанімаційне відділення,

відділення, де проводиться штучна детоксикація (гемодіаліз, плазмафарез,

гіпербарична оксигенація тощо).

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

Стабілізація вітальних функцій, досягнення _______транспортабельності

Індикатори якості медичної допомоги: