Тема 14.

ОСНОВИ ГОСПОДАРСЬКОГО

ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Мета: знати структуру господарського процесу.

Задачі: вміти вирішувати господарські спори в досудовому та

судовому порядку.

1. Предмет і метод

господарського процесуального права

До прийняття Господарського процесуального кодексу

України діяв Арбітражний процесуальний кодекс України і,

відповідно, йшлося про арбітражний процес чи арбітражне

процесуальне право. Але з часу вступу в законну силу з 1 січня 2004

року Господарського процесуального кодексу України мова йде про

господарський процес, господарське судочинство або господарське

процесуальне право.

Термін «арбітраж» у перекладі з французької означає

«третейський суд». У широкому розумінні цей термін

застосовується також і в назвах органів, що не входять до системи

господарських (арбітражних) судів, але реалізують судову владу в

державі, наприклад, Міжнародний комерційний арбітраж при

Торговельно-промисловій палаті України, Морська арбітражна

комісія при Торговельно-промисловій палаті України. Останні

вирішують господарські спори згідно зі своїми правилами і

регламентами. Таким чином, їх діяльність не охоплюється поняттям

«господарський (арбітражний) процес»..

Господарське процесуальне право як галузь права можна

визначити насамперед за предметною ознакою, тобто за сукупністю

суспільних відносин, що регулюються нормами господарського

процесуального права.

Предметом господарського процесу є господарські та інші

спори, які розглядають господарські суди в межах встановленої для

них підвідомчості та підсудності. Встановлені нормами

господарського процесуального права порядок порушення

провадження у справі, розгляд і вирішення спорів, їх перегляд, а

також виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду

називаються господарською процесуальною формою. Її значення

полягає в тому, що вона забезпечує захист прав суб'єктів

господарської діяльності і гарантує прийняття законних і

мотивованих рішень. Процесуальна форма є інструментарієм, за

допомогою якого досягається законність у діяльності господарських

судів.

Установлений нормами господарського процесуального права

порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду,

розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень

господарського суду, а також виконання рішень господарського

суду називається господарською процесуальною формою.

Господарська процесуальна форма є нормативно встановленим

порядком здійснення правосуддя, якій притаманні такі ознаки:

- нормативність, яка полягає в тому, що процесуальна форма

встановлюється законодавством, яке забезпечує єдність

нормативного регулювання господарського процесу і неможливість

регулювання зазначеної сфери підзаконними нормативно-

правовими актами;

- безперечність, що означає обов'язковість дотримання форм

реалізації процесуальних норм у діяльності учасників

господарського процесу;

- системність, яка відображає необхідність структурувати

господарський процесуальний регламент у єдине ціле;

- універсальність, яка відображає застосування господарської

процесуальної правової форми до вирішення різних справ,

підвідомчих господарським судам без будь-якої істотної

диференціації.

Для забезпечення форми процесуальної діяльності ГПК

України визначає коло суб'єктів, які мають право звертатися до

господарського суду за захистом (ст. 1 ГПК України), встановлює

коло справ, підвідомчих господарським судам (ст. 12 ГПК України),

правила підсудності справ у системі господарських судів (ст. 13, 15,

16 ГПК України), склад учасників господарського процесу (розділ

IV ГПК України), розкриває поняття й види доказів, правила їх оцінки тощо.

Господарський процес – це порядок, який опосередковує

захист майнових прав і законних інтересів суб'єктів

господарювання, порядок, за допомогою якого реалізуються норми

матеріального (господарського) права. Господарський процес

можна визначити і як систему послідовно здійснюваних

процесуальних дій, які здійснюють господарський суд та інші

учасники господарського судочинства у зв'язку з підготовкою до

розгляду, розглядом і вирішенням конкретної господарської справи,

кінцевою метою якого є відновлення порушеного права суб'єкта

господарювання або учасника господарських відносин.

Господарський процес являє собою послідовний, поступовий рух,

який складається зі стадій. Стадія господарського процесу - це

сукупність процесуальних дій по конкретній справі, об'єднаних

однією спільною метою .Вона досягнення однієї певної мети.

Кожна стадія має свій зміст і мету: вирішення спору по суті,

перевірка правильності прийнятого рішення, приведення його до

виконання тощо.

Для господарського (арбітражного) процесуального права

основними методами є метод субординації (централізоване,

імперативне регулювання, при якому регулювання зверху донизу

здійснюється на владно-імперативних засадах) та метод координації

(децентралізоване, диспозитивне регулювання, при якому

регулювання визначається також знизу, на його хід і процес впливає

активність учасників суспільних відносин).

Іншим методом господарського процесуального права

визнають імперативний метод за наявності диспозитивних

елементів. Таке сполучення зумовлене тим, що, з одного боку,

господарський процес є владною діяльністю господарського суду

по застосуванню норм матеріального і процесуального права, що

передбачає владні засади в механізмі господарського регулювання,

а з іншого - формою примусового здійснення суб'єктивних прав в

основному в тих галузях права, які базуються на рівності та

диспозитивності їх суб'єктів.

Таким чином, господарське процесуальне право – це

сукупність правових норм, що регулюють досудовий порядок

урегулювання окремих категорій спорів; порядок здійснення

правосуддя в спорах, що виникають при укладенні, зміні та

розірванні господарських договорів, при їх виконанні та на інших

підставах, передбачених чинним законодавством; регламентує

порядок визнання недійсними актів на підставах, зазначених у

законодавстві; визначає порядок провадження у справах про

банкрутство тощо особливими, притаманними йому методами.